зміст поняття "мінливість" і обґрунтувати доцільність його використання для пояснення динаміки соціальних систем;
- проаналізувати підходи та погляди на феномен мінливості світу, а також описати методи, принципи та категоріальний апарат дослідження;
- розкрити природу і сутність соціальної мінливості, виявити її специфіку в порівнянні з біологічною мінливістю;
- простежити дію мінливості в культурному просторі соціуму;
- описати механізм реалізації соціальної мінливості;
- виявити особливості мінливості соціальних систем у перехідний період на прикладі України.
Об'єктом дослідження є соціум як сукупність соціальних систем.
Предметом дослідження є мінливість як принцип існування та розвитку соціальної системи.
Гіпотеза полягає в припущенні доцільності застосування еволюційного принципу мінливості для пояснення існування та розвитку соціальних систем.
Методологічною основою дослідження є принцип методологічного плюралізму, що дозволив поєднати необхідні для дослідження принципи та методи з різних галузей знань - філософії, генетики, соціології, історії, синергетики. Наукове дослідження логічно поділено на три основні етапи, кожному з яких притаманні свої методи та принципи. Перший етап спрямований на вивчення мінливості як загальної властивості буття. Тут доцільним є використання загальнотеоретичних методів: індукції, узагальнення, синтезу. Для пояснення основних закономірностей мінливого світу залучаються діалектичний метод та використовуються принципи історизму, детермінізму, комплексності. На другому етапі аналізу мінливості соціального світу додаються морфологічний і системний методи, також залучається метод моделювання, що дозволяє побачити механізм дії мінливості. Третій етап пов'язаний з осягненням змінності в перехідних суспільствах і найпотужнішим методологічним конструктом, що відповідає поставленій меті, є синергетика, оскільки збагачує дослідження такими реаліями "перехідності" як нелінійність, альтернативність, невизначеність, випадковість, хаотичність тощо.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першою цілісною концепцією соціальної мінливості, в межах якої вивчається її природа, сутність, зміст і форми, а також доводиться правомірність застосування принципу мінливості як одного з трьох відомих законів Ч.Дарвіна (спадкоємність, мінливість та добір), до функціональних систем або польової форми існування Всесвіту. Особистий внесок автора полягає у висвітленні в роботі наступних положень:
Вперше:
- у вітчизняній соціально-філософській думці розроблена цілісна концепція мінливості функціональних систем як принципу існування та розвитку соціального світу, де мінливість визначено як принцип, котрий обумовлює пластичність форми, структури, властивостей, поведінки системи шляхом набуття якісно нових станів існуючими морфологічними структурами і проявляється через різноманіття форм існування; сприяє адаптації системи до оточення і відкриває природні шляхи подальшої еволюції;
- визначена специфіка прояву принципу мінливості в соціумі, а саме встановлено: ціннісно-смислова природа явища; сутність визначена як пристосування, оновлення та розвиток соціальних систем шляхом встановлення позитивного зворотного зв'язку з внутрішнім і зовнішнім середовищем; зміст подано через розкриття проявів мінливості як властивості, процесу, механізму та результату;
- розкрито морфологію явища й відтворено специфіку реалізації механізму мінливості соціальних систем на основі чого побудовано дві моделі: перша - трирівнева модель відображає особливості мінливості на глибинному та поверхневому рівнях культури, друга - відтворює специфіку динаміки мінливості як механізму саморозгортання соціального світу, іманентною метою якого є локалізація найактуальнішого для системи шляху еволюції, що, з одного боку, відповідає її внутрішньому змісту, з іншого - мінімізації затрат енергії на структурно-функціональні перебудови;
Дістало подальшого розвитку:
- ідея всезагальності й універсальності принципу мінливості. На основі проаналізованої інтерпретації мінливості у філософських, природничих, біологічних, психологічних та соціальних науках, доведено, що ця категорія у філософських науках виражається через низку термінів: "зміна", "динаміка", "розвиток";
- порівняльний аналіз явища мінливості біологічних систем з соціальними, що дав змогу виявити специфіку прояву мінливості в соціальній природі: суттєва різниця полягає в наявності соціального суб'єкта, активність якого веде до штучних реформаторських перетворень, у різній природі детермінації змін (речовинній і діяльнісній), у наявності різного рівня ступенів свободи (перевага належить соціальним системам);
- праксеологічний аналіз перехідного процесу в Україні, що викрив: у ретроспективному аспекті відсутність фундаментальних досліджень у даній галузі; у морфологічному - відсутність цілісності, структурованості і кореляції між елементами культурологічного ядра, що історично обумовлено межовим положенням країни між двома антропогенними зонами - Заходом і Сходом.
- Уточнено:
- ідею про принципову схожість на прикладі співвідношення біологічної і соціальної систем, систем різної природи, що в сукупності утворюють органічну єдність кісної, живої і розумної живої речовини;
- розуміння синергетичних закономірностей мінливості соціальних систем: модифікація соціальних систем детермінується змістом культурологічного ядра системи, в якому закладено її минуле, сьогодення і майбутнє; соціальний суб'єкт при цьому може виступати як каталізатором (прискорювати) так і інгібітором (уповільнювати) процес соціальних перетворень.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в системному аналізі явища мінливості як рушійної сили і умови соціального розвитку. У роботі визначено характеристики мінливості як провідної властивості соціальних систем, що відкриває перспективу теоретичного збагачення ноосоціогенезу. Висновки дисертаційного дослідження мають цінність для поглиблення знань про закономірності розвитку соціального світу взагалі, соціальних утворень на кшталт Об'єднана Європа, соціального організму будь-якої країни, будь-яких соціальних систем (міжнаціональних і наднаціональних мереж, промислових зон, територіально-географічних утворень, фірм різних форм власності), суттєво збагачують знання про соціальну динаміку в рамках синергетичної парадигми, дають змогу використовувати здобуті знання як принцип саморозгортання систем різної природи, що значно розширює когнітивні межі природничих і соціальних наук, сприяє інтеграції знань про органічну єдність Всесвіту.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що ідеї дослідження можуть служити ідеологічними настановами та методологічною основою для розробки політико-економічних, соціологічних, політологічних, етичних та організаційно-правових досліджень процесів життєдіяльності соціального організму країни та його політичної підсистеми, використовуватися державними службовцями, філософами, правознавцями, соціологами, політологами, культурологами. Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання дисциплін і курсів з соціальної філософії, політології, державного управління, а також служити імперативами у висвітленні сучасних проблем розбудови політичної системи та її окремих сегментів, державотворення, менеджменту, політичного маркетингу, соціального захисту населення та ін.
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри управління та євроінтеграції Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, на ряді науково-практичних конференцій, а саме: Міжнародній науковій конференції -ті "Вернадські читання": "Творча спадщина Вернадського і сучасність" (Донецьк, ); -му Міжнародному семінарі "Проблемы управления многоэтничными сообществами в условиях глобализационных и цивилизационных вызовов" (Алушта, ); Міжнародній науково-практичні конференції "Педагогічна освіта України: національні традиції та європейські інновації" (Київ, ); Міжнародній науковій конференції "Наука. Синергетика. Освіта" (Суми, ); Міжнародній науковій конференції "Другі міжнародні драгомановські читання" (Київ, ); Міжнародній науково-теоретичній конференції "Трансформація поліетнічних систем на постсоціалістичному просторі" (Київ, ); Міжнародній науково-теоретичній конференції "Соціокультурна інтеграція в контексті викликів ХХІ століття"(Київ, ); Міжнародній науково-теоретичній конференції "Лівобережна Україна у Всеукраїнському філософсько-культурному вимірі" (Чернігів, ).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в наукових працях, з них у наукових виданнях, які відзначені ВАК України як фахові з філософії.
Структура та обсяг роботи. Внутрішня логіка концепції дисертації зумовила послідовність подання матеріалу. Робота складається зі вступу, двох
розділів, поділених на під
розділів, висновків, переліку використаних джерел ( позицій) та додатку. Обсяг роботи - сторінка, основна частина дисертації - сторінок.
РОЗДІЛ
ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МІНЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМ
Метою даного
розділу є дослідження феномену мінливості на загальнофілософському рівні, що передбачає визначення специфіки даного поняття, здійснення критичного аналізу існуючих в історії філософської думки поглядів, підходів і теорій щодо мінливості, а також створення адекватного методологічного забезпечення дослідження.
1.1. Поняття мінливості у загальнофілософському контексті
Знання точного значення слів і їх різниці
між собою, навіть найменшої,
є необхідною умовою будь-якого істинного мислення,
адже слова - суть вираження понять.
Чи можна мислити, не вміючи відрізняти
у всіх тонкощах одного поняття від іншого.
В. Г. Бєлінський
Мінливість - це, мабуть, найвизначніша характеристика світу, яка сприймається людиною. Всюди спостерігається дещо нестійке, минуще. Намагаючись осягнути світ, ми зіштовхуємось з його різноманітними проявами, мінливість пронизує всі форми буття: існування речей, процесів і явищ природи, буття людини і суспільства, буття свідомості. У світі одвічно присутній рух: рухаються всі речі, змінюються їх властивості і відносини, відбувається неспинний процес видозміни, перетворення, коливання між буттям і небуттям. Всесвіт перебуває в безперервному русі відносно своїх нових станів. У кожній живій системі проходять внутрішні процеси, пов'язані з пульсацією енергії, інформації та ін.
Саме поняття мінливість є специфічною категорією біології, а точніше теорії еволюції. В філософських, історичних і соціологічних теоріях скоріше існує інтуїтивне відчуття і уявлення про мінливість, як хаотичність, змінність, нестабільність, плинність, непостійність буття. Для пояснення даного феномену в суспільствознавчих науках використовуються інші близькі за значенням терміни і поняття (зміна, динаміка, еволюція тощо), категорія мінливість дещо нехтується і вживається, зазвичай, для запобігання мовних повторів [; ; ; ; ; ; -, ]. Але, на наш погляд, саме поняття мінливість увібрало в себе всі сутнісні характеристики перетворення речей, процесів і станів, оскільки вказує на природність, перманентність, причинність і спрямованість будь-яких змін. Тому дане поняття є найбільш адекватним, комплексним і глибоким теоретичним відображенням змінності і непостійності світу, без якого неможливе створення повної картини дійсності. Виходячи з наведеного твердження, у даному під
розділі ми маємо на меті довести всезагальність поняття мінливості шляхом аналізу її проявів на всіх рівнях буття, і відповідно, обґрунтувати правомірність і доцільність "перенесення" цього терміну в соціально-філософську площину.
У біології мінливістю називають розмаїтість ознак і властивостей у особин і груп будь-якого ступеню спорідненості. Термін "мінливість" також використовується для позначення загальної властивості живих організмів відповідати морфофізіологічними змінами на зовнішній вплив з метою пристосування і для характеристики перетворень форм живих організмів у процесі еволюції. Мінливі всі ознаки організмів: зовнішньої і внутрішньої будови, фізіологічні, поведінкові, функціональні [, с. ].
Таким чином, традиційно виокремлюється два аспекти мінливості: різноманітності, тобто існування відмінностей в даний момент часу, і зміна, тобто поява нового. Ми зосередимо свою увагу на другому аспекті, оскільки вважаємо, що відмінність між особинами в межах виду є результатом процесу попередніх змін, і її можна позначити як варіативність. Ми ж схиляємось до думки, що мінливість - це оновлення, перетворення, зміни в часі.
Виходячи з існуючих в біологічній науці дефініцій мінливості, виокремимо її сутнісні властивості, що стануть критеріями для подальшого аналізу проявів мінливості в фізичному і соціальному світі, а також в свідомості людини.
По-перше, мінливість - це загальна властивість всіх живих організмів (атрибут біологічної системи). По-друге, мінливість є реакцією організму на зовнішні зміни (зворотній зв'язок). По-третє, мінливість носить еволюційний перманентний характер, тобто передбачає постійні якісні зміни з метою пристосування і подальшого розвитку. По-четверте, мінливості підвладні всі структурно-функціональні характеристики і параметри організму.
Як зазначалось вище, в багатьох природничих і суспільних науках не розглядається саме мінливість, проте відчуття плинності, непостійності, змінності світу наявне в усіх сферах наукового знання і виражається через інші поняття і категорії.
В загальнофілософському смислі мінливість можна визначити як постійний взаємоперехід потенціального й актуалізованого буття. Концепція потенціальності виходить із теорії дуалізму (подвійності) існування, його
роздільності на потенціальну і актуалізовану реальності.
Концепція дуалізму розвивається В.Костюком [], де він виокремлює дві протилежні і, в той же час, невід'ємні одна від іншої реальності, як то потенціальна і актуалізована. Потенціальну він визначає як цілісне (що не має частин і тому не наділене причинно-наслідковими зв'язками і просторово-часовими характеристиками) невизначене утворення, а актуалізована, навпаки, на його думку, складається з взаємодії різних процесів і подій, що відбуваються в просторі-часі. При цьому, В.Костюк наголошує на можливості часткового взаємопереходу потенціальності в актуальність
- Київ+380960830922