розділ 2.7-2.11).]
Питанням про роль науки, яке трансформує способи матеріального виробництва,
присвячена величезна кількість книг і статей. Але не менш важливо звертати
увагу на трансформуючу функцію науки у сфері освіти. Це має особливе значення в
сучасних умовах зростання ролі людського фактора в еволюції соціальних систем.
Наприкінці ХХ і на початку ХХІ століть відбуваються воістину революційні
зрушення в сфері соціального творення, на всіх його рівнях. Ці зрушення
настільки складні, що вимагають посилення наукового обґрунтування і
підсилення. Досвід і здоровий глузд (як це мало місце раніше) тут недостатні.
Не випадково в передових країнах світу головним притулком науки, включаючи і
фундаментальну, стали саме університети і провідні коледжі. Універсалізм
європейської вищої освіти як світовий еталон тепер похитнула ефективніша
система освіти США і Японії. В основі цих високорезультативних (у прагматичному
розумінні) систем освіти лежать новітні технології навчально-наукового процесу,
підкріплені фундаментальними дослідженнями.
У зв’язку з цим доцільно звернути увагу на ряд моментів.
По-перше, тривають процеси фундаменталізації освіти, особливо вищої. В умовах
широкої комп’ютеризації отримання учнем певної суми чи, скажімо, «набору»
конкретних даних, відомостей не є особливою проблемою, бо ці дані у величезних
обсягах закладені в комп’ютерну пам’ять і легко можуть бути витягнуті з неї.
Головне тепер — навчити учнів поглибленого мислення, виховати в них волю і
любов до самостійного аналізу, інтелектуального освоєння дійсності. А це
можливо лише при живому спілкуванні з ученими, педагогами високого наукового
рівня. Важливо тому безпосереднє залучати молодь до дослідницького процесу,
включення її в життя наукового співтовариства.
Необхідно сильніше підключити вчених до якісного розвитку навчальних програм
усіх рівнів, закладаючи в них методичні і методологічні основи і сучасні
технології отримання, збереження, переробки і застосування знань, органічного
включення програмно-комп’ютерних засобів у навчальний процес. Важливо звернути
увагу вчених на перебудову організації навчального процесу — насамперед на
перехід до дистанційного навчання, розвиток методів самопідготовки учнів тощо.
По-друге, перед системою освіти гостро постають проблеми світоглядного
характеру, а також завдання посилення ролі «національної домінанти» у виховному
процесі. Проблеми національного відродження, формування сучасної нації
європейського типу, особливо демократичної національної держави, — не можуть
успішно вирішуватися без участі соціальних наук. І ця участь неминуче пов’язана
з перебудовою навчальних програм і посібників. Останнім часом у цій галузі
відбулися помітні зрушення. Однак за різкого збільшення обсягів підручників, що
випускаються з історії України, соціології, права, економіки спостерігається
помітне зниження їхнього загального наукового рівня. Соціальні і гуманітарні
науки повинні бути щільніше включені в навчально-виховний процес.
По-третє, у зв’язку з переведенням економіки на інноваційну модель розвитку ми
зараз говоримо про інноваційну культуру. Але інноваційна культура як
найважливіший компонент містить у собі інформаційну культуру. Це: комп’ютерна
грамотність, системний погляд на речі, розуміння високої значимості інформації
в житті суспільства, уміння створювати інформаційний комфорт для працівників
тощо. Зрозуміло, що науки інформаційно-кібернетичного циклу повинні бути
залучені до формування інформаційної культури молоді. Тим більше, що
відбувається прискорення інтелектуального дозрівання молоді за рахунок
прилучення її до новітніх досягнень сучасної науки. Таке прискорення і
відновлення наукового кругозору учнів можливе за допомогою прямої участі
відомих вчених у навчальному процесі і головне — шляхом модернізації
підручників та навчальних програм з урахуванням останніх досягнень науки. Тим
часом, за нашими даними, знання і наукові істини, що закладаються в нинішні
підручники, відстають від переднього фронту науки років на 10, а то й – на 20.
Ми навчаємо сучасних студентів переважно того, що вчили їхні батьки в 70 – 80-х
роках ХХ століття.
По-четверте, відбуваються радикальні зрушення в технології освітнього процесу.
Основою таких зрушень виступають сучасні науки, особливо інформатика,
кібернетика, системотехніка. Ми ще не усвідомили до кінця той факт, що людство
переживає третій інформаційний переворот — за своїми наслідками значиміший, ніж
навіть перший інформаційний переворот (пов’язаний з появою писемності) і другий
(пов’язаний з появою друкарства). Ми знаємо, як далеко просунули культуру
людства перші два інформаційних зрушення: без писемності і друкарства не було б
сучасної цивілізації. І третій інформаційний переворот, що базується на
комп’ютерній і телекомунікаційній техніці, на штучному інтелекті, — це
революція насамперед в освітньому процесі. Навчання книжкове перетворюється в
навчання комп’ютерне. І хоча ми розуміємо, що не можна впадати в крайнощі і
принижувати значення писемності і друкарства, все-таки обличчя нової ери
визначають бази знань, персональні комп’ютери, Інтернет, засоби теледоступу,
включаючи супутникові системи зв’язку.
2.6. Наукові фонди і програми — сучасні форми організації і вироблення наукових
знань і підтримки вчених
Серед нових «важелів» активізації потенціалу знань як фактора соціальних
трансформацій важливо звернути увагу на форми позабюджетного фінансування
науки, які виникли нещодавно в країнах СНД, включаючи й Україну.
Перехід, що намітився, від еволюційного, млявого перебігу науково-технічного
розвитку у фарватері захі
- Київ+380960830922