РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи ДОСЛІДЖЕННЯ
Дисертація складається з 2-х частин – експериментальної та клінічної.
Дослідження в експерименті виконані у центральній науково-дослідній лабораторії
Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського й на кафедрі
та в лабораторіях судово-медичної експертизи і клінічної патоморфології
Поморської медичної академії в м. Щеціні (Польща).
2.1. Експериментальні дослідження
Дослідженнях проведено на 62 статевозрілих кролицях вагою в середньому 3755
грам, котрі ще не народжували, віком 5-6 місяців. Контрольну групу склали 5
кролиць, яким не перев’язували маткові артерії. Вибір саме цих тварин для
дослідження зумовлений подібністю анатомічної будови та кровопостачання їх
статевих органів і статевих органів людини.
Тварин утримували при кімнатній температурі, в окремих клітках, в освітленому
приміщенні, під постійним наглядом ветеринара. Їх годували звичайним кормом, а
також давали необмежену кількість води. Корм містив такі складники: 15,6 %
білків, 3,1 % жирів, 46 % вуглеводів, а також суміш вітамінів та мінералів (віт
D3, K, B12, B6, В2, В1, залізо, магній, цинк, мідь, кобальт і йод). У
приміщенні дотримувалися режиму змін пір дня.
У 42 кролиць проводили морфологічні дослідження, а також визначення рівнів
індикаторних ферментів, статевих гормонів та основних параметрів ліпідного
обміну. Для проведення морфологічних досліджень забирали матеріал з матки,
маткових труб і яєчників, гістологічні препарати фарбували за
Гімза-Романовським. Після перев’язування маткових артерій за усіма кролицями
спостерігали протягом 1 міс., за 29 – протягом 3 міс., за 21 – протягом 6 міс.
і за 13 – протягом 12 міс.
У 20 кролиць визначали вплив перев’язування маткових артерій на активність
процесів ліпопереоксидації, стан антиоксидантної системи та показники
ендогенної інтоксикації. Для цього їх розділили на 4 групи: І – інтактні; ІІ –
тварини, яким провели розтин очеревини (несправжньо-оперовані) – контрольні;
ІІІ – тварини, яким провели перев’язку маткових артерій; IV – тварини, яким
після перев’язки маткових артерій вводили Магне В6 та мілдронат.
2.1.1. Опис експерименту. Оперували тварин із дотриманням правил асептики в
операційній під загальним наркозом. Перед операцією їм не давали їсти протягом
18 годин. Для наркозу після премедикації застосували кетамін і тіопентал. Після
розкриття черевної порожнини перев’язували і перерізали маткові артерії. Після
зупинки кровотечі та промивання черевної порожнини 0,9 % NaCl i Dextranum 70,
пошарово суцільними швами зашивали живіт. Кожна прооперована кролиця для
профілактики отримала дозу антибіотику Амікін.
Через 1, 3, 6 і 12 місяців по 8 кролиць оперували повторно, беручи матку,
маткові труби і яєчники для морфологічних досліджень.
2.1.2. Біохімічні дослідження. Для біохімічного дослідження кров у кролиць
брали через 18 годин після останнього прийому їжі, в один і той самий час. У
крові визначали вміст естрадіолу, гонатропіну, прогестерону, використовуючи
готові тест-набори на апараті фірми Аbbott.
Рівень у крові холестерину (загального, фракцій ліпопротеїнів низької щільност
та ліпопротеїнів високої щільності), тригліцеридів визначали на апараті Аbbott.
Всі вищезазначені параметри визначалися перед перев’язуванням маткових артерій,
через місяць, а також через 3, 6 і 12 місяців після операції.
Крім цього, перед операцією та на наступний день, через 3 дні, 7 днів і через
місяць після операції в крові визначали рівні креатинкінази,
лактатдегідрогенази, аспартат-амінотрансферази за допомогою апарату Аbbott.
Усі аналізи взятої крові проведено в лабораторії судово-медичної експертизи
Поморської медичної академії в Щеціні.
2.1.3. Дослідження активності процесів ліпопереокислення, стану антиоксидантної
системи та показників ендогенної інтоксикації
У 20 кролиць визначали вплив перев’язування маткових артерій на активність
процесів ПОЛ, стан антиоксидантної системи та показники ендогенної
інтоксикації.
Визначення малонового діальдегіду. Принцип методу визначення малонового
діальдегіду (МДА) полягає у здатності малонового діальдегіду при взаємодії з
тіобарбітуровою кислотою в кислому середовищі утворювати забарвлений комплекс,
інтенсивність якого адекватна вмісту ТБК-активних продуктів. Дослідження
проводили у плазмі або 10 % гомогенаті печінки [280].
У центрифужні пробірки наливаємо по 1 мл дистильованої води, 1 мл 10 %
гомогенату або 0,5 мл плазми, 2 мл 30 % р-ну трихлороцтової кислоти, 0,2 мл 5 М
HСl, 2 мл тіобарбітурової кислоти і витримуємо 15 хв. на водяній бані при 100
°С. Проби охолоджували, осад відділяли центрифугуванням при 3000 об/хв. Проби
центрифугували 10 хв. і вимірювали оптичну густину верхньої фази на
фотоелектроколориметрі КФК-3 при l=535 нм проти води як контролю. Розрахунок
проводили враховуючи коефіцієнт молярної екстинкції для ТБК-активних продуктів,
який дорівнює 1,56ґ105 мольґсм-1.
Активність виражали в мкмоль/л у плазмі крові та мкмоль/кг в гомогенаті
печінки.
Визначення вмісту гідропероксидів ліпідів. Визначення вмісту гідропероксидів
ліпідів (ГПЛ) проводили за методом Гаврилова В.Б., Мишкорудної М.І. [281], який
ґрунтується на тому, що естраговані гептан-ізопропіловою сумішшю гідропероксиди
мають відповідний максимум поглинання при l= 232 нм.
До 0,2 мл плазми або 10% гомогенату додавали 4 мл суміші гептан-ізопропанолу
(1:1) і струшували 15 хв на лабораторному струшувачі АВ-30 с. Потім у пробірки
додавали по 1 мл розчину НСІ (рН=2,0) і 2 мл гептану, інтенсивно струшували і
після відстоювання та розшарування суміші (через 30 хв) відбирали гептановий
шар і вимірювали його оптичну щільність на спе
- Київ+380960830922