РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС ЯК СУБ’ЄКТНО – ОБ’ЄКТНА СИСТЕМА
§ 1. Об’єктний та суб’єктний виміри педагогічного процесу
Об’єктний та суб’єкний виміри є аспектами (гранями, сторонами) однієї складної
системи – педагогічний процес, які співіснують за принципом доповнювальності, а
не виключеності. З цієї позиції учень як «чистий» суб’єкт чи об’єкт в нашому
дослідженні розглядається як модельні уявлення, модельні абстракції і
спрощення, без яких не можна зрозуміти сутності й змісту цих понять в контексті
нашого дослідження. В реальному педагогічному процес учень в чомусь об’єкт, а в
чомусь суб’єкт. Ці два поняття в реальності недиз’юнктивні й характеризують
один об’єкт – учня. Їх протиставлення в роботі здійснюється тільки з метою
підсилення сутності. Об’єктність-суб’єктність учня визначають певний
«проміжний» простір можливих станів-ситуацій, ситуацій «ПОМІЖ» (М.Бубер). Саме
для розуміння природи недиз’юктивності педагогіного процесу потрібно виділяти
«чисті» властивості, опускатися в «оголеність», «начала» В.С.Біблера, щоб потім
розгорнувши чисті властивості «заповнити» те, що «ПОМІЖ» ними, зрозуміти як ці
складники впливають на педагогічний процес, разом у своїй доповнювальності
детермінують його.
У перебігу та організації педагогічного процесу суттєву роль відіграють
суб’єктивні фактори. Однак педагогічний процес не може бути «волюнтаристським»
хоча б тому, що він характеризується цілеспрямованістю і має природні шляхи
розвитку – атрактори. Існують об’єктивні фактори, які мають істотний вплив на
педагогічний процес і багато в чому детермінують його. Тому організація
педагогічного процесу здійснюється певними суб’єктами (суб’єктивні фактори) і в
певних об’єктивних умовах. Основні дійові особи педагогічного процесу – учитель
та учні. Саме педагог безпосередньо здійснює управління педагогічним процесом,
є його безпосереднім творцем.
Об’єктивні умови передусім – це вихідна структура педагогічного процесу, яка
задається суспільством у вигляді законів про освіту, нормативних актів,
постанов різного рівня владних структур, методичних рекомендацій, навчальних
програм. Другу групу об’єктивних умов породжує природа самого педагогічного
процесу (чи іншого педагогічного явища). Необхідною умовою створення успішної
моделі чи педагогічної технології є знання природи педагогічного процесу, його
особливостей, характерних рис і т.п. Ближнє навколишнє середовище виділяє третю
групу об’єктивних умов існування, перебігу та розвитку педагогічного процесу.
Ближнє середовище формує зовнішні об’єктивні цілі педагогічного процесу, має
прямий чи опосередкований вплив на нього. Ще одну групу зовнішніх умов створює
навчальна та наукова інформація, яка є у розпорядженні вчителя. Об’єктивні
умови не є чимось раз і назавжди заданим, вони змінюються. Причому така зміна
відбувається як незалежно від учителя, так і певною мірою залежно й від нього.
Однак, об’єктивні умови є порівняно з перебігом педагогічного процесу досить
консервативними, і педагог не може змінити їх за досить короткий проміжок
часу.
З позицій об’єктно-орієнтованого підходу учитель розуміється як істота із
самого початку залежна й похідна від світу, частиною якого вона є, а саме: від
суспільства, природи, колективного розуму та цінностей і т.п. Об’єктність
педагогічного процесу полягає у максимальному відображенні в ньому наперед
заданого, відомого. Сюди можуть бути віднесені відомі теорії, логічні схеми,
алгоритми, моделі, технології, методичні розробки, інструкції, нормативні й
регламентні документи про педагогічний процес. Об’єктність у педагогічному
процесі стосується усіх його суб’єктів, насамперед, учителів та учнів.
Діяльність педагога при об’єктному підході умовно можна розділити на два
напрямки: 1) напрямок усе більш глибокого розуміння природи педагогічного
процесу і такого ж поглибленого розуміння уже наявних відповідних теорій,
підходів, логічних схем, технологій організації педагогічного процесу; 2)
відображення об’єктивно наявних умов та вже відомих підходів, схем, алгоритмів
у власній педагогічній діяльності. Важливим психологічним моментом є те, що при
такому підході роль педагога здебільшого зводиться до перенесення,
відображення, проектування на організацію педагогічного процесу не своїх
цінностей, відчуттів, емоцій, людських позицій, цілей. Об’єктність
педагогічного процесу передбачає наперед регламентовану діяльність учнів, яка
здійснюється за загальними об’єктивними схемами, вимогами, правилами оцінювання
і т.п.
При об’єктному підході передбачається існування об’єктивної структури, в яку
поміщають суб’єкти педагогічного процесу, що повинні налаштуватися на цю
структуру, пристосуватися до неї.
Філософською основою об’єктності педагогічного процесу є розуміння свободи
основних суб’єктів педагогічної діяльності (учителів, окремих учнів, груп
учнів, класу) як усвідомленої необхідності. Необхідність диктує, зобов’язує
формувати педагогічний процес відповідно до кимось розроблених
загальноприйнятих правил, які ґрунтуються на «об’єктивних» підходах, схемах,
знаннях. Такий підхід приваблює зображенням педагогічного процесу як такого, що
розвивається за об’єктивними законами, тобто пошук їх і знання приведе до
потрібних результатів, зняття проблем ризику, неможливості відхилення від
прийнятих норм, логічно зрозумілої схеми педагогічного процесу, мінімізації
невизначеності та непередбаченості, визначеності магістрального русла перебігу
педагогічного процесу, чіткого бачення кінцевих цілей, жорсткості організації і
т.п. Активність педагогів та учнів, яких помістили в задану структуру, звелася
до усвідомлення необхідності дій у певних
- Київ+380960830922