РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження
Тварини:
Безпородні миши – віварій Одеського медичного університету
Безпородні щури - віварій Одеського медичного університету
Похідні 1,4-бенздіазепіну:
14С-феназепам, 14С-3-гідроксифеназепам, клоназепам, нітразепам, нозепам,
діазепам, нордіазепам (були синтезовані у відділі медичної хімії
Фізико-хімічного інституту ім. О.В.Богатського НАН України. Синтез проводив
к.х.н., ст.н.с. Павловський В.І.)
Реактиви:
1,2-пропіленгліколь чда Merk (Німечина)
Тритон Х-100 чда Merk (Німечина)
Полівініловий спирт чда “Sigma” (M = 70000-100000)
ПЕО-400 чда Merk (Німечина)
Твін-80 чда Merk (Німечина)
ДМСО, ДМФА xда
Сечовина чда
Проназа Е Fluka
Трипсин Merk (Німечина)
Глюкоронідаза Merk (Німечина)
Коразол чда
Жирні кислоти: лауринова, тридеканова, міристинова, пальмітинова, стеаринова,
енантова, капринова, вокозанова (чда)
Спирти: метанол, етанол, пропанол-2, бутанол, пентанол, октанол, додеканол,
тридеканол, тетрадеканол (чда)
ПАР: децилпіридиній хлорид, тридецилпіридиній хлорид, тетрадецилпіридиній
хлорид, пентадецилпіридиній хлорид, цетілпіридиній хлорид (чда)
Багатоатомні спирти: пропандіол-1,2, етандіол-1,2, пропандіол-1,3,
бутандіол-1,4, гліцерин (чда)
Розчинники: хлороформ, гексан, ацетон (чдa)
Прилади:
Сцинтиляційний фотометр - TRІ-CARB 2700 (Canberra PACKARD, США).
Іономер – ЭВ-74.
ІЧ Фур`є перетворювач - FTІ-8300 Shіmadzu
Спектрофотометр Lambda-9
Фотоколориметр КФК-2
Ваги лабораторні ВЛР-200
2.2. Методи дослідження
Об`єктом дослідження було трансдермальне введенння похідних 1,4-бенздіазепіну,
а саме – феназепаму, 3-гідроксифеназепаму, клоназепаму, нітразепаму, нозепаму,
діазепаму, а також нового похідного – лауразепаму за допомогою трансдермальних
терапевтичних систем.
Трансдермальна терапевтична система (ТТС) являє собою гідрогелеву матричну
систему (рис. 2.2.1). Вона містить пластифікатор - 1,2-пропіленгліколь, який
виконує роль підсилювача проникності і розчинника для гідрофобних лікувальних
препаратів, а також полівініловий спирт, як основу, і діючу речовину - похідні
1,4-бенздіазепіну при наступному співвідношенні зазначених компонентів, мас.
%:
• полівініловий спирт - 10-45 %
• 1,2- пропіленгліколь - 54-89 %
• похідні 1,4 -бенздіазепіну - 0,1-1 %
Рис. 2.2.1 Схема будови матричної трансдермальної терапевтичної системи
Трансдермальна терапевтична система готувалися за методом поливу - сушки. Для
цього 17% розчин полівінілового спирту у воді перемішували з
1,2-пропіленгліколем (співвідношення ПВС:ПГ=1:2,8), що містив 0,086 - 1 мг
похідних 1,4-бенздіазепіну. Отриманий розчин виливали в спеціальну форму та
висушували на повітрі при кімнатній температурі до постійної маси (~100 ± 5
мг). Готова система уявляє собою гідрогельову матрицю, яка має прямокутну форму
та товщину 500 ± 50 мкм (патент України №. 57743).
Полівініловий спирт використовується в медицині як носій для іммобілізації
ферментів, а також як покриття на ранах та опіках, 1,2-пропілен-гліколь
використовується в медицині як розчинник для ін'єкційних препаратів, зокрема
для ін'єкційної форми феназепаму.
Масове співвідношення полівінілового спирту та 1,2-пропіленгліколю було
підібрано експериментально. При зменшенні кількості 1,2-пропілен-гліколю (менше
10%) виникає ламкість системи, різко знижується її пластичність. Збільшення
кількості 1,2-пропіленгліколю (більш 45%) призводить до посилення плинності
системи, її неможливо використовувати в медичній практиці. ТТС практично
нерозчинна в хлороформі, CCl4, добре розчинна у воді і 95% спирті .
ТТС, які використовуються для аплікації на шкіру, не повинні викликати
місцево-подразнюючих та алергійних реакцій, а також порушувати кислотно-лужний
баланс шкірного покриву. Дуже важливо, щоб з часом фізико-хімічні властивості
системи не змінювалися. Стабільність систем перевірялася після їх дворічного
збереження в ізольованому упакуванні, без доступу повітря при кімнатній
температурі. Трансдермальні терапевтичні системи, які призначені для
аплікування на шкіру, повинні мати відповідний рН.
Визначення рН трансдермальної терапевтичної системи, яка містить похідні
1,4-бенздіазепіну проводили слідуючим чином: ТТС (1 см2, масою 100 ± 5 мг),
поміщали в колбу об'ємом 50 см3, розчиняли нагріваючи у невеликій кількості
дистильованої води, після охолодження розчин доводили дистильованою водою до
мітки і визначали рН розчину приладом рН-метр (Іономер – ЭВ-74).
Розчин свіжовиготовленої та ТТС, що зберігалася (1 см2), у 60% розчині
етилового спирту був прозорим і безбарвним. Значення величин pН ТТС до і після
збереження (табл. 2.2.1) залишилися незмінними.
Таблиця 2.2.1
Визначення значень pН ТТС, що містять різні похідні 1,4-бенздіазепіну
ТТС
pH свіжовиготовлених ТТС
pH ТТС після збереження
ТТС (чіста)
5,42 ± 0,04
5,41 ± 0,03
Феназепам
5,51 ± 0,02
5,51 ± 0,01
Нозепам
5,55 ± 0,02
5,55 ± 0,03
Клоназепам
5,53 ± 0,03
5,54 ± 0,02
Нітразепам
5,55 ± 0,01
5,55 ± 0,02
Діазепам
5,47 ± 0,03
5,50 ± 0,04
3-гідроксифеназепам
5,47 ± 0,01
5,47 ± 0,02
Стабільність використовуваної нами лікувальної форми також підтверджують
значення відносного часу витікання розчинів свіжовиготовлених ТТС та тих, що
зберігалися. Час витікання розчину вимірювали щодо часу витікання води, залежно
від концентрації ТТС (табл. 2.2.2).
Таблиця 2.2.2
Відносний час витікання свіжовиготовлених ТТС та тих, що зберігалися
[С], мгТТС/см3
Відносний час витікання
Свіжих ТТС