розділ 2.4.).
Таким чином, під час навчання мовлення, і ширше — спілкування, слід ураховувати
факт включності будь-якого комунікативного акту в сумісну діяльність і всі
суттєві складові комунікації, які впливають на вибір конкретних засобів “коду”,
на породження самої “інформації” і на засоби і результати її інтерпретації, на
процес колективної діяльності і на функції когнітивних структур. А розробка
концепції і моделі професійної комунікативної освіти неможлива без серйозного
лінгвістичного дослідження на базі даних українських та зарубіжних учених. На
основі попередніх авторських доробок була встановлена кореляція комунікативних
умінь та прагматичного потенціалу висловлювання. Типи перлокутивних ефектів
контактних висловлювань були вивчені на основі авторського визначення
контактної функції. У наступному розділі подані осмислені з позицій
педагогічної науки результати експериментального лінгвістичного дослідження,
яке було проведено автором раніше на матеріалі німецької мови.
2.4. Кореляція комунікативних умінь співрозмовників і прагматичного потенціалу
висловлювання
Діяльнісний підхід до вивчення мовних одиниць та їх функцій дав можливість
по-новому підійти до висвітлення питання про вплив мовленнєвого висловлювання
на адресата. Цей підхід орієнтований, перш за все, на висловлювання як на
основну одиницю спілкування, тобто на основну комунікативну одиницю.
Найновітніші дослідження в галузі теорії мовленнєвого акту відкрили перспективу
вивчення контактної функції мови (КФ), оскільки були намічені нові аспекти у
висвітленні проблеми мовленнєвої взаємодії комунікантів по лінії стратегії та
регуляції мовленнєвого акту, з метою встановлення мовленнєвого контакту,
визначення соціальних ролей комунікантів, прагматичного ефекту висловлювання
тощо.
Розбіжність поглядів учених щодо КФ стосується в основному трьох аспектів:
змісту поняття цієї функції; вибору терміна, відповідного цьому виду функції;
форм і засобів виявлення КФ висловлювання.
Для теорії і практики навчання успішної ділової комунікації є важливим усебічне
вивчення КФ, тому використання даних емпіричних досліджень дозволяє більш
упевнено орієнтуватися у комунікативних ситуаціях, прогнозувати особисту
поведінку й поведінку співрозмовника, реалізувати потенційні можливості у
комунікативній діяльності, те, що дозволяє сформувати комунікативні уміння,
такі необхідні для вирішення комунікативних завдань.
Ми мали за мету було вивчення взаємозалежності комунікативних умінь
співрозмовників та прагматичного потенціалу висловлювання. Для цього необхідно
було вивчити КФ у прагматичному аспекті, описати результати експериментального
лінгвістичного дослідження перлокутивного ефекту контактних висловлювань,
намітити найбільш імовірні види умінь, котрі можна спрямовано формувати з
урахуванням прагматичного потенціалу висловлювання.
У попередніх роботах автора була запропонована дефініція КФ, зроблена спроба
комплексного, багатоаспектного аналізу як самої КФ, так і способів її
вираження, вивчено й рекомендовано інвентар контактних мовленнєвих засобів
німецької мови. Під КФ розуміємо призначеність мовних засобів для встановлення,
підтримки і завершення соціально-масового й індивідуального мовленнєвого
контакту в конкретних ситуаціях мовленнєвого спілкування, що значною мірою
обумовлюють і регулюють поведінку комунікантів, у чому проявляється головний
зміст даної функції – метакомунікативний [319, 6].
Лінгвістичне спостереження та опис, а також звернення до теорії мовленнєвої
діяльності, дали змогу підійти до висвітлення КФ з різних точок зору і
розглянути цю функцію у таких аспектах: теорії мовленнєвого акту, теорії
спілкування, прагматики, у семантичному та метакомунікативному аспектах. Отже,
комплексний аналіз КФ включив у себе мовний та метамовний компоненти, які
доповнили й уточнили висновки щодо специфіки і своєрідності зазначеної мовної
категорії.
Інші дослідники також підкреслюють, що комунікативна функція охоплює й інші
функції [320]. Так, як стверджує сугестивна лінгвістика, комуніканти не
цікавляться самою мовою: їх скоріше турбує, що стоїть за мовою – результати
спілкування. Тому І.Ю. Черепанова доводить, що найбільш актуальним проявом
комунікативної функції і рушійною силою розвитку й удосконалення мови,
мовленнєвої діяльності є сугестивна (волюнтативна, регулятивна) функція мови
[320]. Учена наголошує на гуманізації, під якою вона розуміє “навчання
впливової рідної мови з метою оптимізації комунікації і психологічного захисту,
а особливо – цілеспрямованого навчання професійних комунікаторів різних
профілів … ефективного впливу на масову свідомість, окрему особистість” [320].
Лінгвістика, психологія, медицина вже сьогодні пропонують і впроваджують
систему навчання і використання комунікативно значущих умінь і навичок, які
значною мірою підвищують ефективність вербального впливу.
Методологічну основу дослідження склали: загальні положення теорії мовленнєвої
діяльності; вчення про спрямовуючу роль діяльності у формуванні особистості;
про соціальну суть спілкування; фундаментальні уявлення про функції мови;
основні положення комунікативного синтаксису, а також теорії спілкування.
Для проведення дослідження використовувались як методи лінгвістичного
спостереження і опису, прагмалінгвістичного аналізу, так і
ймовірнісно-статистичний метод, що забезпечило достовірність одержаних
результатів.
Прагматичний аспект вивчення КФ полягає у висвітленні питання про вплив
мовленнєвого висловлювання на адресата. Кожен раз, коли адресант намагається
вступити в контакт і реалізувати свою мету за
- Київ+380960830922