РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ТА СТАНУ РОЗВИТКУ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ
2.1. Організаційно-економічний механізм насичення ринку продовольства
Термін “механізм” (грецькою mзchanз – знаряддя, машина) з фізичного погляду
означає систему складових, призначених для перетворення одного або декількох
явищ у потрібні перетворення інших явищ, що визначає певний порядок діяльності
[41, с. 184 – 185].
У теорії товарного господарства питання про ринковий механізм є одним з
основних. Пізнання його сутності дає змогу зрозуміти організацію товарного
господарства та його регулювання. Саме тому, що йому властивий ринковий
механізм, товарне господарство є системою природного порядку, яка
саморозвивається і саморегулюється. З цих позицій ринковий механізм
розглядається як форма організації господарства, за якої індивідуальні
споживачі та виробники взаємодіють і вирішують власні економічні проблеми.
Ринковий механізм можна визначити як механізм адаптації пропозиції до існуючого
попиту, де йдеться про вирішення трьох класичних питань: що, як і для кого
виробляти.
Отже, ринковий механізм слід розуміти як таку форму організації господарства та
його регулювання, за якої споживачі і виробники взаємодіють один з одним за
допомогою ринку з метою розв’язання основних завдань функціонування та розвитку
економіки.
Нами пропонується визначення ринкового механізму як сукупності взаємопов’язаних
економічних законів, елементів, що утворюють спосіб організації ринкової
економіки як саморегульованої системи; це механізм формування цін і розподілу
ресурсів, взаємодії продавців і покупців товару, регулювання обсягу та
структури інвестицій, збалансування попиту і пропозиції матеріальних благ і
послуг, механізм стимулювання науково-технічного прогресу, забезпечення
пріоритету споживача.
До основних функцій ринкового механізму належать: інтеграційна, інформаційна,
регулююча, стимулююча та захисна.
Інтеграційна функція через ринок (обмін) дозволяє здійснювати зв’язок між
виробництвом і споживанням, поєднуючи економічно відокремлених виробників і
споживачів (продавців і покупців). Отже, ринок об’єднує економіку в єдиний
організм, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків усіх
суб’єктів господарювання.
Інформаційна функція поширює знання, необхідні для усіх суб’єктів ринку.
Регулююча функція випливає із взаємодії попиту, ціни, пропозиції та
конкуренції. Сучасна економіка – це чисельні потоки масивів товарів, що
переміщуються назустріч один одному з найвіддаленіших точок національних
господарств світової системи. Разом з тим, ділова активність суб’єктів
господарювання не потребує безпосереднього коригування з боку централізованих
управлінських структур. Ринок безпосередньо поєднує виробників і споживачів
матеріальних благ і послуг.
Стимулююча функція заохочує виробників до збільшення (чи навпаки) обсягів
власного виробництва, а споживачів – до споживання пропонованих товарів чи
послуг.
Захисна функція забезпечує пріоритет споживача у стосунках виробник – споживач.
Механізм ринкової рівноваги – це механізм наближення до досконалості, яка
ніколи не може бути досягнутою. Ринок стихійно, через диспропорції, регулює
кількість товарів не лише однієї галузі, але і між галузями, сприяє
перерозподілу праці та засобів виробництва між ними. З цих позицій ринок є
відпрацьованим механізмом для неусвідомленої координації, саморегулювання
господарської діяльності виробників.
Ринковий механізм є стимулом розвитку науково-технічного та суспільного
прогресу, завдяки чому відбувається інноваційний розвиток суб’єктів
господарювання.
Викладене щодо змісту і функцій ринкового механізму стосується повною мірою й
аграрної сфери економіки.
Стосовно формування національного продовольчого ринку під терміном “механізм”
ми пропонуємо розуміти сукупність елементів організаційно-економічного впливу
на розвиток продовольчого ринку, формування його товарних ресурсів.
Нами вперше проведена комплексна діагностика організаційно-економічного
механізму товарного забезпечення ринку продовольства, запропонована методика
його удосконалення.
Світова економічна теорія [151, с. 116 – 123] виділяє наступні типи ринків:
споживчий, центральною ланкою якого є ринок продовольства; засобів виробництва,
праці, капіталу та фінансово-кредитних ресурсів, нерухомості тощо. Кожний з них
має певну структуру зі своїми функціями, внутрішніми та зовнішніми зв’язками,
відтворювальними особливостями функціонування та специфічними ринкоутворюючими
чинниками. Усі типи ринку щільно взаємопов’язані, мають власні пріоритети
розвитку та спеціалізації, умови формування і функціонування. Переважна
більшість дослідників [97; 156; 177; 178; 179; 180; 181; 186; 192] визначає
ринок споживчих товарів у системі ринків пріоритетним, оскільки його
безпосередньою метою є забезпечення споживачів різноманітними споживчими
товарами, формування певного рівня життя.
У системі виробничих відносин перерозподільчі функції віддзеркалюються у
товарному обігу, матеріальною основою якого є споживчий ринок, що оптимізує
забезпечення населення товарами у раціональних обсягах та структурі. З цього
погляду, споживчий ринок має чітку орієнтацію, якісну і кількісну
характеристики. Але міра забезпеченості населення споживчими товарами залежить
від рівня розвитку продуктивних сил: чим вищий рівень їх розвитку, за усіх
інших рівних умов, тим вищий і рівень добробуту людей. Взаємозв’язок
виробництва та споживання – беззаперечний: виробництво є фундаментом
споживання, а останнє – метою виробництва.
Категорія потреб з
- Київ+380960830922