РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Обстежено 430 хворих на жирову хворобу печінки (ЖХП), які знаходились на
стаціонарному лікуванні в міському гастроентерологічному центрі, першому та
другому терапевтичних відділеннях ОКУ Лікарні швидкої медичної допомоги
м. Чернівців, обласному гастроентерологічному відділенні Чернівецької обласної
клінічної лікарні, Чернівецькому ендокринологічному диспансері у 2001-2005 р.р.
Клініко-статистичне дослідження частоти виникнення НАСП та НАСГ у хворих на ЦД
типу 2 та ожиріння проводили шляхом аналізу 1000 медичних карт стаціонарних
хворих, які проходили лікування в Чернівецькому обласному ендокринологічному
диспансері, міському гастроентерологічному центрі ОКУ Лікарні швидкої медичної
допомоги та гастроентерологічному відділенні Чернівецької обласної клінічної
лікарні у 2002-2005 роках, даних річних звітів обласних гастроентерологів та
ендокринологів за 2002-2004 роки, а також архівних даних результатів
ультрасонографічного дослідження печінки хворих на ЦД типу 2 та ожиріння, які
обстежувалися в Обласному діагностичному центрі, та реєстру заключних діагнозів
та причин смерті хворих на ЦД та Ожиріння Чернівецького обласного
патологоанатомічного бюро. Проведено дослідження також 25-ти випадків смерті
хворих на ЦД типу 2, що померли від судинних ускладнень ЦД. У 14 померлих
клінічно та морфологічно у печінці діагностовано НАСП, у 11 – НАСГ.
Серед 430 обстежених хворих у 170-ти був встановлений стеатоз печінки. У 50-ти
хворих неалкогольний стеатоз печінки перебігав на тлі цукрового діабету типу 2,
у 50-ти хворих НАСП розвинувся на тлі ожиріння І-ІІІ ступеня, у 20 хворих НАСП
перебігав на тлі порушення толерантності до глюкози без верифікованого ЦД та
ожиріння, у 50-ти хворих був зареєстрований алкогольний стеатоз печінки.
Обстежено 180 хворих на стеатогепатит, із яких 80 хворих на неалкогольний
стеатогепатит (40 хворих на НАСГ м’якої активності, 40 хворих на НАСГ помірної
активності, що розвинувся на тлі ЦД 2 типу, серед яких у 72 хворих одночасно
було зареєстровано ожиріння І-ІІІ ступеня; у 20 хворих НАСГ перебігав на тлі
порушення толерантності до глюкози без верифікованого ЦД та ожиріння); у 80
хворих був зареєстрований алкогольний стеатогепатит (40 хворих на АСГ м’якої
активності, 40 хворих на АСГ помірної активності). В обстеження також було
також включено 80 хворих на цироз печінки (30 хворих на ЦП на тлі ЦД типу 2,
серед яких у 18 було встановлено ожиріння ІІ-ІІІступеня; у 10 хворих ЦП
перебігав на тлі порушення толерантності до глюкози без верифікованого ЦД та
ожиріння, у 40 хворих встановлено ЦП алкогольної етіології). Вік хворих – від
27 до 67 років. Переважали пацієнти працездатного віку 35-59 років. Чоловіків
було – 172, жінок – 258. Тривалість захворювання становила від 1 до 16 років.
Контрольну групу склали 50 практично здорових осіб (ПЗО) віком від 22 до 62
років, у тому числі 27 чоловіків і 23 жінки. Детальні дані про розподіл хворих
на ЖХП залежно від нозологічної форми та етіологічного чинника подано в таблиці
2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на жирову хворобу печінки залежно від нозологічної
форми та етіологічного чинника
Групи обстежених
Кількість обстежених хворих
Етіологічний фактор
Цукровий діабет типу 2
Ожиріння
Порушення толерантності до навантаження глюкозою
Алкогольна інтокс-я
Абс.
Абс.
Абс.
Абс.
Абс.
Стеатоз печінки
170
39,5
50
11,6
50
11,6
20
4,7
50
11,6
Стеатогепатит
180
41,9
80
18,6
у т.ч. 72
16,7
20
4,7
80
18,6
Цироз печінки
80
18,6
30
6,9
у т.ч. 18
4,2
10
2,3
40
9,4
Діагноз встановлювали на підставі анамнестичних, клінічних, лабораторних
(біохімічних, серологічних, імунологічних) даних, визначення сироваткових
маркерів вірусів гепатиту В та С, результатів ультразвукового та морфологічного
дослідження печінки [4]. Хворі на хронічний гепатит вірусної етіології у
дослідження не включалися. Для встановлення діагнозу ми ввели комплексне
детальне вивчення анамнестичних даних: з’ясування епідеміологічного анамнезу,
вживання алкоголю та вплив інших хронічних інтоксикацій (в т.ч. професійних),
перенесені гемотрансфузії, оперативні втручання, вживання гепатотоксичних
засобів з приводу супровідної патології, характер харчування, перенесені
вірусні інфекційні захворювання, тривалість захворювання, тощо. Частина
обстежених пов’язувала розвиток ураження печінки із захворюванням на цукровий
діабет типу 2 (160 хворих – 37,2%), надмірною масою тіла (140 хворих – 32,6%),
170 (39,5%) хворих вказувала на зловживання алкоголем (диспансерний облік у
наркологічному диспансері), вживання їжі з високим вмістом тваринних жирів (132
– 30,7%).
У результаті проведеного клінічного, лабораторного та інструментального
обстеження нами були виявлені характерні особливості нозологічних форм ЖХП, які
використовували для верифікації діагнозу. Групу хворих на стеатоз печінки
склали 170 хворих, віком від 22 до 67 років (середній вік 44,5±5,32). Серед
етіологічних чинників переважали ЦД типу 2 (50 хворих), ожиріння ІІ-ІІІ ступеня
(50 хворих), порушення толерантності до навантаження глюкозою (20 пацієнтів) та
зловживання алкоголем (50 осіб). У якості критеріїв встановлення діагнозу
„Стеатоз печінки” використовували наступні суб’єктивні симптоми: слабко
виражені прояви астенічного, диспептичного (зниження апетиту, нудота, відрижка,
здуття живота, нестійкий стілець), абдомінально-больового (відчуття важкості,
дискомфорту чи ниючий біль у правій підреберній ділянці), холестатичного
(шкірний свербіж, гіркий присмак у роті) синдромів; об’єктивні симпто