Ви є тут

Взаємозв'язок між станом периферійного та центральних відділів слухового аналізатора і даними електроенцефалографії при дії екзогенних факторів (шум, радіація).

Автор: 
Козак Микола Савович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0506U000236
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2. Методи дослідження та загальна характеристика досліджуваних хворих.
2.1. Методи дослідження хворих на сенсоневральну приглухуватість та
обгрунтування їх застосування.
В роботі було проведено дослідження осіб з нормальним та порушеним слухом
шумового, радіаційного та судинного генезу, частота яких за даними літератури
має тенденцію до зростання. Крім того останнім часом збільшилась роль судинного
фактору в розвитку СНП. Тому має сенс проведення досліджень для виявлення
ранніх слухових порушень, так як вирішення питань профілактики та профвідбору в
теперішній час набуває великого соціально-економічного значення.
Особливо це стосується робітників шумонебезпечних професій, в яких при стажі
роботи більше 10 - 15 років спостерігаються значні порушення не тільки функції
звукосприйняття, а й в інших органах та системах, в тому числі в
серцево-судинній та нервовій.
Останнім часом не зменшується кількість людей, які піддаються дії іонізуючого
опромінення, як внаслідок професійної діяльності, так і в результаті проживання
на забруднених радіонуклідами територіях. В не поодиноких випадках радіація
призводить до професійної непридатності та інвалідності.
Враховуючи факт, що при дії так званих “малих доз” іонізуючої радіації, лише у
віддаленому періоді виникають значні зміни в організмі, досить важливим є
визначення показників, які свідчать про ранні порушення в слуховому аналізаторі
та центральній нервовій системі.
Відповідно до поставленої мети даної роботи, яка стосується розробки ранньої та
диференціальної діагностики, а також профілактики СНП при дії іонізуючої
радіації та шуму на основі дослідження і порівняльного аналізу функціонального
стану різних відділів слухової системи, біоелектричної активності головного
мозку та психо-фізіологічних досліджень, було розроблено методичний підхід до
її виконання.
Обстеження досліджуваних нами осіб було комплексним, яке включало повний
клінічний отоларингологічний огляд, порогову та надпорогову тональну і мовну
аудіометрію як в звичайному (0,125-8,0 кГц), так і в розширенному (10, 12, 14 і
16 кГц) діапазонах частот, акустичну імпедансометрію, реєстрацію
стовбурово-мозкових та коркових слухових викликаних потенціалів,
електроенцефалографію, з подальшим визначенням процентного співвідношення
основних ритмів ЕЕГ, огляд терапевта і невропатолога.
Дослідження осіб, у яких в анамнезі були хвороби середнього вуха, або
черепно-мозкові травми, та окремі дослідження, де мали місце артефакти із
аналізу виключалися.
Аудіометрічне дослідження виконувалось в звукоізольованій та звукопоглинаючій
камері, де рівень шумового фону не преревищував 35 дБ, за допомогою аудіометра
МА - 31 (Німеччина), та клінічного аудіометра АС - 40 фірми “Interacoustiks”
(Данія). Останній аудіометр забезпечує дослідження слуху на тони, як у
звичайному діапазоні частот (0,125 - 8 кГц) по кістковій та повітряній
звукопровідності, так і в розширеному діапазоні частот (10, 12, 14, 16 кГц) по
повітряній звукопровідності.
Всім пацієнтам була проведена і мовна аудіометрія (50 % розбірливість тесту
числівників по Е. М. Харшаку та 100 % розбірливості мовного тесту по Г. И.
Гринбергу , Л. Р. Зиндеру).
В залежності від ступеня професійних порушень слуху робітники шумових професій
були розподілені на групи з урахуванням класифікації В.Г. Базарова і А.І.
Розкладки [13].
Для визначення феномену прискореного зростання гучності (ФПЗГ) досліджувались
диференційні пороги сили звуку по інтенсивності за допомогою методу Люшера на
частотах 0,5 , 2,0 , та 4,0 кГц, а також проводились перехресне маскування за
Є.М.Харшаком по мовній аудіометрії та очікувалось парадоксальне падіння
розбірливості (ППР) при збільшенні інтенсивності.
Як відомо з даних літератури, аудіометрія в розширеному діапазоні частот
дозволяє виявляти доклінічні порушення в периферійному відділі слухового
аналізатора.
Враховуючи ці відомості, а також можливість виявлення ранніх змін в органі
слуху у малостажованих робітників шумових професій та осіб, що мали контакт з
радіацією, нами було проведено дослідження слуху на тони в області високих
частот (10, 12, 14 і 16) кГц.
Сучасне аудіологічне обстеження вважається не повним, якщо воно не вміщує
результатів об’єктивних досліджень, за допомогою яких можливо виявляти на
ранніх стадіях незначні відхилення від норми в центральних відділах слухового
аналізатора (в стовбуромозкових та коркових), що не вдається діагностувати за
допомогою психоакустичних методів.
Одним із таких об’єктивних інформативних методів дослідження є акустична
імпедансометрія. Для цього використовувався імпедансометр 720 фірми “Амплайд”
(Італія), який через інтерфейс зв’язаний з РС / АТ фірми “IBM” (США), що
дозволяє накопичувати та обробляти одержані результати, а також імпедансометр
SD-40 фірми „Simens”(Німечина). Методика проведення імпедансометрії передбачала
реєстрацію податливості барабанної перетинки (тимпанометрію) і реєстрацію
акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів (АРВМ).
Тимпанометрію виконували при частоті зондуючого тону 220 Гц для виключення
прихованої патології середнього вуха та слухової труби.
Щоб уникнути помилкових даних за рахунок розміру вушної вкладки і барабанної
перетинки проводилась відносна тимпанометрія, яка дозволяє виключити об’єм
повітря слухового проходу. Після цього проводилось визначення порогу виникнення
акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів (АРВМ) на кожному вусі при іпсі -
та контралатеральній стимуляції тонами частотою 0,5, 1,0 і 4,0 кГц. Далі
підвищували порогову інтенсивність на 10 дБ звукового стимулу і записували
акустичний рефлекс в масштабі