Розділ 2
Сучасні тенденції розвитку МАЛИХ господарських формувань
2.1. Роль і значення земельних відносин у господарській діяльності
Основою формування і діяльності будь-яких форм господарювання в сільському
господарстві є, в першу чергу, наявність земельних угідь, придатних для
виробництва продукції сільського господарства. Люди організовуються у
відповідні структури для ведення діяльності на землі і ці об’єднання
називаються, як правило, господарствами.
Використання землі для забезпечення існування людства на нашій планеті має
прадавню історію. Змінювалися покоління людей, існуючі суспільні устрої
трансформувались у нові, продуктивніші, виникали і зникали як окремі держави,
так і цілі імперії, однак земля завжди залишалася майже незмінною. Тобто,
протягом тривалого історичного розвитку людства змінювались системи
взаємовідносин людей, які своє втілення знаходили у способах ведення
господарської діяльності. Господарства, в основі функціонування яких
використовувалась земля, праця і примітивні засоби обробітку ґрунту, виникли в
епоху початку перших кроків людини у землеробстві.
Проте, поняття "господарство" в письмових згадках знаходимо дещо пізніше. Так,
давньогрецький історик і державний діяч Ксенофонт (430-355 або 354 рр. до нашої
ери) під "господарством" розумів вміння управляти майном, в склад якого входить
все те, що людина використовує для задоволення своїх потреб у процесі своєї
діяльності. Він фактично розвинув науку, метою якої було навчити людей вести
господарську діяльність [137]. Там мова йде про господарства, які ми часто
називаємо сьогодні натуральними. Ці господарські утворення відігравали значну
роль у давнину, здійснюючи свою діяльність на землі. Не втратили вони свого
значення і в умовах кризових явищ у сфері суспільних відносин в Україні
сьогодні, забезпечуючи виробництво продуктів харчування для населення.
Однаково за суттю, але дещо з інших позицій підійшов до визначення поняття
"господарства" М.І. Туган-Барановський. Він зокрема вказував, "що господарством
ми звемо таке діло, котре веде до якоїсь зміни наших стосунків до речей, що нас
оточують і що нам для тої чи іншої потреби необхідні. Наше господарство завжди
полягає в тому, що ми набуваємо собі ті чи інші потрібні нам речі, присвоюємо
їх, змінюємо їх" [191, c.59].
Стосовно деталізації цього визначення щодо фермерства і господарств населення,
то слід відмітити, що відбувається зміна "стосунків до речей", тобто до
земельних угідь, що нас оточують, в результаті цих процесів "ми набуваємо собі
ті чи інші потрібні нам речі" – забезпечуємо виробництво необхідних видів
сільськогосподарської продукції.
В основі функціонування господарств населення і фермерства, як форм ведення
діяльності, є використання земельних угідь. Структурні утворення в цій
організаційній формі називають виключно господарствами, а не підприємствами, як
в інших галузях агропромислового виробництва. Ця специфічна особливість є
характерною ознакою ведення господарської діяльності на землі.
Велике значення для розвитку фермерського руху відіграло прийняття відповідних
нормативно-правових документів для його функціонування. Основними документами,
що поклали початок земельної реформи України, були перший Земельний кодекс [2],
що набрав чинності 15 березня 1991р. та Постанова Верховної Ради України "Про
земельну реформу" [15]. Ці законодавчі акти встановлювали різноманітні форми
власності (індивідуальна, особиста і приватна, колективна, державна). При
цьому, вони вважалися рівноправними і держава гарантувала їх захист. Саме це
було поштовхом для задоволення бажання тих громадян, які вирішили займатися
фермерством.
Дослідження процесів реформування земельних відносин в Україні присвячені праці
багатьох як вчених, так і практиків. Особливої уваги з цього приводу
заслуговують матеріали дослідження І. Михасюка, Б.Косович, в яких проведено
класифікацію розробок і виконання основних завдань проведення земельної реформи
в Україні та на основі цього виділено певні етапи розвитку цих процесів [121,
c.7-19].
Нами проведено деталізацію складових частин кожного етапу проведення земельної
реформи. Вважаючи, що успіх кожної справи, в першу чергу, залежить від
початкових процесів її вирішення, то прийнято за необхідне представити
матеріали щодо першого етапу в основній частині даної роботи більш деталізовано
(рис. 2.1.1). Хоча потреби суспільства в проведенні реформування системи
земельних відносин у колишньому Радянському Союзі виникали майже на всьому
періоді його існування, однак гостро вона постала після проголошення Декларації
про державний суверенітет України. Саме цей важливий документ став відправною
точкою обґрунтування необхідності в здійсненні земельної реформи. Поряд із цим
слід відзначити, що не тільки цих процесів, а всієї системи формування
суспільних відносин щодо створення незалежної держави.
Дослідження основних складових частин першого етапу проведення земельної
реформи в Україні, дозволяє констатувати, що, починаючи з 90-х років минулого
століття, було проведено фундаментальне обґрунтування необхідності змін
існуючих земельних відносин. Кожний напрямок розробки і реалізації земельної
реформи має правове забезпечення у формі прийнятих відповідних законів, рішень
та постанов. Отже, цей етап характеризувався виявленням і всестороннім
обґрунтуванням основних складових частин завдань процесів реформування
земельних відносин. Розроблені нормативно-правові документи відображали і
забезпечували виконання намічених цілей. Тому твердження деяких дослідників про
те, що в Україні не було розроблено, особливо на початкових ста
- Київ+380960830922