Ви є тут

Трансформація організаційно-економічних механізмів забезпечення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі

Автор: 
Осипов Володимир Миколайович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2006
Артикул:
413121
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В СТРУКТУРІ ТА ДИНАМІЦІ СВІТОВИХ РИНКІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА
РОЗВИТОК
МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ
2.1. Роль високих технологій у сучасному суспільстві
На протязі ХХ сторіччя та попередніх епох характер, напрямок і, в значній мірі,
результати економічної діяльності людини визначались географічним положенням
регіону, його кліматичними умовами, родючістю землі, наявністю або відсутністю
корисних копалин та іншими природними чинниками. Роль цих чинників і на даний
час має велике значення у діяльності людини. Разом із тим, у міру зростання
населення планети, зменшення запасів корисних копалин, значного скорочення
площі орних земель, внаслідок ерозії та інших несприятливих чинників, усе
більшу роль у задоволенні потреб людини починають грати науково-технічні
досягнення, які спроможні істотним чином підвищити продуктивність праці та
ефективність виробництва.
Науково-технічна революція, що сталася у ХХ столітті, помітно змінила умови та
характер економічного розвитку. Швидке розповсюдження в усьому світі наукових
відкриттів, технічних винаходів, інформаційних технологій, нових засобів
комунікацій та інших інновацій справило вагомий вплив на економіку, політику,
культуру, соціальну сферу практично усіх країн. У найбільш розвинених країнах
утворюється постіндустріальна “нова економіка” – технологічний та господарський
устрій, в якому роль головного ресурсу відіграють не ресурси, що матеріально
відчутні на дотик – товари, сировина, робоча сила, обладнання, а дещо таке, що
не відчутно на дотик – інтелект, інформація, знання. Тут, на відміну від
індустріальної економіки, де прогрес у виробництві досягається за рахунок
мускульної сили людини, яка зростає за допомогою машин і механізмів,
безпрецедентного значення набуває розумова сила людини та технології, які
забезпечують її багатократне зростання [43].
Саме утворення цього устрою в значній мірі визначає загальну ситуацію у
світовому господарстві, характеризує наступ нового етапу розвитку цивілізації.
Як вже відзначалось, серед науковців зміни, що відбуваються у суспільстві під
впливом науково-технічного прогресу, отримали різні терміни – технологічна
революція [43], індустріальна революція [231], інформаційна революція [43],
інформаційно-комунікаційна революція [409], третя промислова революція [231]. А
новий етап розвитку цивілізації також мав різні імена – цифрове суспільство,
глобальне суспільство, інформаційне суспільство, суспільство мережевого
інтелекту. При цьому більшість науковців для характеристики вказаних змін
починає використовувати термін “інформаційна революція”, а для характеристики
сучасного етапу розвитку людства – “інформаційне суспільство”, за назвою
основного ресурсу – інформації. Узагальненню цих термінів сприяли як роботи під
керівництвом професора Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші, який
наприкінці 60-х – початку 70-х років ХХ сторіччя вперше у чіткому вигляді
сформулював ідеї інформаційного суспільства, так і дослідницької групи
Єврокомісії на чолі з М. Бангеманном, у доповіді якої в 1994 р. наведено
основні визначення, характеристики й ознаки європейського інформаційного
суспільства.
Тут слід відзначити, що ця назва вказує лише на один, нехай і важливий, аспект
сучасних суспільних перетворень – перехід до широкого застосування знань та
масового використання засобів роботи з інформацією. Разом з тим, як відзначають
автори цієї ідеї, феномен виникнення інформаційного суспільства тісно
повўязаний з комплексним та органічним розвитком людини, створенням умов для її
духовного та розумового збагачення, нарощування національного людського
капіталу. Слід відзначити також, що, як показує досвід деяких розвинутих країн,
інформаційне суспільство є основою розвитку соціальної, економічної,
гуманітарної, культурної та інших сфер суспільного життя насамперед в інтересах
громадян, підвищення їх добробуту та зростання ефективності економіки.
Слід відзначити, що на даний час інформаційне суспільство перестало бути
соціальною теорією чи черговою вигадкою футурологів, або предметом обговорення
лише науковців. Інформаційне суспільство це реальність, яку визнала світова
спільнота.
За ініціативою Генеральної асамблеї ООН (2001 р.) була розроблена і на
Всесвітньому Самміті з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003
року), була прийнята Конституція інформаційного суспільства (“Декларація
принципів” та “План дій”), у якій визначено основні пріоритети, напрямки та
шляхи розвитку інформаційного суспільства.
Фахівці відзначають такі провідні тенденції та чинники глобалізації (тобто
рухомі сили цього процесу, що визначають його характер і головні риси) до 2020
року:
прискорення розвитку та зростання впливу інформаційних технологій, засобів
зв’язку та передавання інформації на усі боки життя людини;
різке посилення значення освіти та освічення в цілому для розвитку суспільства
взагалі та для економічного розвитку особисто;
набуття такими нематеріальними чинниками, як культура, мораль, духовність
суспільства провідного значення у розвитку держав;
стрімке посилення впливу фактору якості державного управління на темпи розвитку
суспільства;
стан природних ресурсів (довкілля, корисні копалини, продовольство) багато в
чому буде визначатися темпами впровад-ження ресурсозберігаючих технологій [292,
с.4-5].
Перехід до інформаційного суспільства характеризується докорінною зміною
технологічного базису способу виробництва, одним із найважніших компонентів
якого є “високі технології”. Саме революційні зміни у сфері “високих
технологій”, справили потужний перетворюючий вплив на всі сфери життя суч