РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих.
Під наглядом знаходилося 503 хворих з хронічною патологією ГБС невірусного та неалкогольного ґенезу (280 чоловіків та 223 жінки) у віці від 18 до 55 років, в тому числі 152 з діагнозом НАСГ, сполученого з ХНХ, 143 з діагнозом СП, 102 з наявністю ХНХ, 106 з діагнозом ДЖВШ (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Загальна характеристика обстежених
хворих з хронічною патологією ГБС (абс. і %)
ПоказникиГрупи обстежених хворихНАСГ
(n=152)СП
(n=143)ХНХ (n=102)ДЖВШ (n=106)Стать: чоловіча
жіноча92/60,5
60/39,578/54,5
63/45,553/52,0
49/48,057/53,8
49/46,2Вік (років): 18 - 20
21 - 30
31 - 40
41 - 50
51 - 55 46/30,3
43/28,3
27/17,8
28/18,4
8/5,237/25,9
64/44,8
16/11,2
14/9,8
12/8,330/29,4
40/39,2
9/8,8
13/12,8
10/9,841/38,7
40/37,8
10/9,4
8/7,5
7/6,6Частота загострень патології ГБС на рік: 1 раз
2 - 3 рази
4 - 5 разів
64/42,1
50/32,9
38/25,0
102/71,3
36/25,2
5/3,5
36/35,3
48/47,1
18/17,6
46/43,4
52/49,1
8/7,5Кількість випадків ГТ або ГРВІ на рік: 1 - 2
3 - 4
5 та більше
29/19,1
108/71,1
15/9,8
68/47,6
70/49,0
5/3,4
56/54,9
40/39,2
6/5,9
65/61,3
37/34,9
4/3,8 Примітка: в одного хворого могло одночасно виявлятися 2 захворювання ГБС: НАСГ та ХНХ або СПС та ХНХ; у всіх хворих з діагнозом НАСГ одночасно виявлявся ХНХ.
Усі ці хворі, які були під наглядом, мали повторні випадки РІ, з приводу чого в період чергового епізоду РРІ вони, як правило, знаходилися на госпіталізації в спеціалізованому інфекційному стаціонарі (зав. - Л.П. Антонова). Контрольна група хворих з РІ та відсутністю патології ГБС складала 102 особи. Хворі, які були під наглядом, підлягали обстеженню на наявність в крові маркерів вірусів гепатитів В та С - НВsAg та НВеАg - радіоімунним методом, анти-НВс, анти-НВе на анти-НСV за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА), при наявності позитивних результатів вони виключалися з подальшого дослідження.
Діагноз хронічної патології ГБС невірусного та неалкогольного ґенезу було встановлено у відповідності до стандартизованих протоколів діагностики та лікування хвороб органів травлення [270] на підставі даних анамнезу, клінічного та інструментального (ультразвукове дослідження органів черевної порожнини) обстеження, з обов'язковим урахуванням даних загальноприйнятих біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки [86, 287]. У період загострення запального процесу у печінці або ЖМ хворі, які були під наглядом, знаходилися на обстежені та лікуванні у міському гастроентерологічному відділенні (зав. - І.В. Санжаревська) 4 міської клінічної лікарні м. Луганська або в денному гастроентерологічному стаціонарі (зав. - І.А. Борзенко) цієї ж лікарні. Біохімічне обстеження хворих, яке характеризувало функціональний стан печінки здійснювалося з використанням уніфікованих методів [287] у міській біохімічній лабораторії (зав. - Т.М. Локатош). Усі хворі, які знаходилися під наглядом, були в динаміці оглядені ЛОР-спеціалістами (І.Є. Абакумова, І.В. Мельник). При виявленні патології з боку ротоглотки (ХТ, ХФ) вони підлягали детальному ЛОР-обстеженню відповідно до існуючих вимог [125].
Диспансерне обстеження хворих проводилося на базі міського гепатологічного центру (науковий керівник - проф. В.М. Фролов; лікар-гепатолог - к.мед.н. Т.М. Овсієнко) протягом 3 - 4 років поспіль. У цей період реєструвалися чергові епізоди загострення хронічної патології ГБС (СП, НАСГ, ХНХ), а також аналізувалася кількість та характер випадків РРІ.
Для вирішення мети та задач дослідження обстежені хворі були розподілені на групи стосовно характеру лікування, яке проводилося. Хворі на НАСГ розподілялися на дві групи - основну (72 хворих) та зіставлення (81 пацієнт), які підлягали лікуванню в період чергового загострення патології печінки. Обидві групи були рандомізовані за віком, статтю хворих та частотою загострення хронічного процесу у ГБС. Пацієнти основної групи отримували в якості лікувального комплексу комбінацію препаратів ЕФЛ (ліволін або лівенціале) та імунокоректорів (тимоген або імунофан), причому останні призначалися після попереднього аналізу чутливості імунокомпетентних клітин периферійної крові до імуноактивних препаратів у тестах in vitro [286]. При цьому використовували тест Е-РУК для вивчення чутливості Т-лімфоцитів та адгеренс-тест для визначення чутливості А-клітин [53].
Лікування чергового епізоду РІ проводилося з призначенням антибактеріальних, антигістамінних, протизапальних, детоксикуючих засобів [190, 228]. При вірусно-бактеріальній етіології РІ в якості противірусного та імуномодулюючого препарату призначали циклоферон [147], який володіє якостями стимулятору продукції ендогенного інтерферону [120 - 122, 242]. При бактеріальній етіології РІ, зокрема ГТ, призначали азітроміцин або інші антибіотики групи макролідів [134, 311], оскільки вони виявляють поряд з антибактеріальною також імуномодулюючу дію [188, 245]. В якості протизапального препарату надавали увагу призначенню амізону з урахуванням його позитивного впливу також на функціональний стан печінки, наявності антиоксидантного та інтерфероніндукуючого ефектів [301, 312].
При проведенні диспансеризації під постійним наглядом знаходилося 343 хворих, які підлягали проведенню медичної реабілітації у зв'язку з наявністю ВІДС. Ці хворі були поділені на 4 групи, рандомізовані за віком, статтю, характером хронічної патології ГБС (НАСГ, СП, ХНХ), частотою загострення хронічного патологічного процесу у печінці та ЖВШ, а також кратністю виникнення повторних епізодів РІ за останній календарний рік. Перша з