РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методики досліджень
Для вирішення запланованих завдань були використані наступні методи обстеження
хворих:
загально-клінічні: огляд хворого, загальний аналіз крові, сечі, рівень глюкози
крові, дослідження на австралійський антиген, реакція Васермана,
аланінамінотрансфераза, електрокардіограма;
рентгенологічне обстеження легенів;
функціональні:
– дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД) на базі комп’ютерної обробки
показників спірографії, кривої потік-об’єм форсованого видиху з використанням
апарату "Пневмоскрин" (Німеччина);
– дослідження показників, які характеризують загальну легеневу гемодинаміку по
реопульмонограмам, запис яких проводилася за методикою Ю.Т. Пушкаря (1968) [76]
на реоплетізмографі РПГ-2-02 із реєстручою приставкою 6-NEK (Німеччина). При
аналізі реографічних кривих розраховувалися: відносний об’ємний пульс,
дикротичний індекс, коригована максимальна швидкість швидкого кровонаповнення
судин і коригована швидкість повільного кровонаповнення посудин;
бронхоскопія під місцевою анестезією фіброскопом "Olimpus" з оцінкою запальних
змін слизової оболонки бронхів по G.М. Lemoine, 1956 [352];
цитологічні: для оцінки якості харкотиння та попереднього вивчення мікрофлори
[288] з фарбуванням мазків з харкотиння за Грамом [79];
мікробіологічні: для вивчення мікрофлори дихальних шляхів були використані
методи з посівом харкотиння на поживні середовища (колумбійський агар,
шоколадний агар, агар Макконки, жовтково-сольовий агар, середовище Сабуро,
сусло-агар, та ін.) [51, 58] при поступленні хворого до стаціонару і (при
наявності харкотиння) після закінчення курсу лікування при настанні клінічної
ремісії захворювання. Мікробіологічні дослідження проводилось хворим, у мазку
харкотиння яких визначали невелику кількість епітеліальних клітин (менше 10)
при перегляді не менше 8-10 полів зору при 100-кратному збільшенні, що свідчило
про його походження з нижніх дихальних шляхів [288]. Враховувався титр бактерій
104 Од/мл та вище та дріжджоподібних мікроміцетів Candida spp. 103 Од/мл та
вище [77], для пліснявих мікроміцетів (Aspergillus spp., Penicillum spp.) за
позитивний результат уважався факт визначення мікроміцетів при 2-кратному
посіві матеріалу. З метою мікробіологічної ідентифікації мікроміцетів у
легеневій тканині в стерильних умовах під час оперативного втручання з призводу
основного захворювання тканина легень хворих на ХНЗЛ вилучалася і
подрібнювалася за допомогою скальпелю, або ножиць, після чого її засівали на
середовище Сабуро і проводили дослідження відповідно загальноприйнятій методиці
[51].
До сапрофітних бактерій були віднесені: грамнегативні коки Neisseria spp.,
грампозитивні коки: Staphylococcus (St.) epidermidis, St. saprophiticus і
Streptococcus (S.) sanguis, S. oralis, S. intermedius, S. viridans, S.
haemoliticus, S. hominis, S. pyogenes і ін. [43, 58, 70]. До умовнопатогенної
(УП) мікрофлорі віднесли: грампозитивні коки S. pneumoniae, St. aureus;
грамнегативну кокобактерію Haemophilus influenzae (H. influenzae) і диплокок
Moraxella catarrhalis (M. catarrhalis), грамнегативні бактерії «кишкової» групи
– Klebsiella spp., Esherichia colli, Citrobakter spp., Proteus spp.,
Pseudomоnas aeruginosa (P. aeruginosa) та ін., мікроміцети – дріжджоподібні
Candida spp., плісняві (Aspergillus spp., Penicillus spp. та ін.), а також
Pneumocystis jiroveci (P. jiroveci, або Р. carinii);
паразитологічні: з метою ідентифікації P. jiroveci використовувався
паразитологічний метод. Для його здійснення свіже харкотиння/БАЗ відбирали у
флакони з консервантом [4], який забезпечував збереження морфологічних і
тинкторіальних властивостей пневмоцист. Цисти P. jiroveci визначали
мікроскопією мазків, забарвлених (після 20-хвилинної фіксації в суміші рівних
часток 96є-ного етанолу і діетилового ефіру) азур-еозином (фарба Романовського)
і толуїдиновим (метиленовим) синім [64]. У пацієнтів з пневмоцистозом визначали
число цист збудника в 1 мл матеріалу: з 0,1 мл мокротиння або з осаду
центрифугату БАЗ готували тонкий мазок (розміром приблизно 2,5-3,5 х 1,5-2,0
см) на предметному склі, після обробки мазка за наведеною вище методикою, його
досліджували в імерсійній системі світлового мікроскопу (окуляр 7х, 10х,
об’єктив 90х) за допомогою препаратоводія; підраховували загальне число цист P.
jiroveci в препараті. Число цист в 1 мл досліджуваного матеріалу визначали за
формулою: Х = А*10, де Х – число цист P. jiroveci в 1 мл, А – число цист P.
jiroveci в препараті;
гістологічні та гістохімічні – на препаратах легень, що були одержані від
хворих під час оперативного втручання з призводу основного захворювання або при
проведенні діагностичної біопсії легень. Шматочки легень, які були відібрані
для гістологічного дослідження, оброблялись відповідно загальноприйнятій
методиці [45]. Для оглядового дослідження проводили забарвлення
гематоксилін-еозином з використанням гематоксиліну Ерліха. Для визначення
мікроміцетів у тканинах легень проводили забарвлення препаратів за ШИК-реакцією
в модифікації Мак-Мануса (одержували забарвлення мікроміцетів у темно-малиновий
колір, тканин – у рожевий). Для визначення міцелію мікроміцетів проводили
імпрегнацію тканин легень сріблом та забарвлення препаратів за Патентом України
№ 1764 [66], одержували забарвлення мікроміцетів у чорний колір, тканин – у
жовтий. Спеціально для визначення наявності в тканинах меланінвмісних
мікроміцетів було застосовано “Спосіб гістохімічного визначення меланінвмісних
мікроміцетів” за патентом України № 22631А [62], в результаті використання
якого мікроміцети забарвлювались
- Київ+380960830922