Вы здесь

Геохімія та мінералогія мідного і золото-поліметалічного зруденіння в геологічних структурах Передсудеття та обрамлення Українського щита

Автор: 
Ємець Олександр Вікторович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2008
Артикул:
0508U000345
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
геологічна позиція родовищ міді та поліметалів в СТРУКТУРАХ ПЕРЕДСУДЕТТЯ І
обрамленнЯ Українського щита
Український щит (УЩ) являє собою ділянку архей-протерозойського фундаменту в
південній частині Східно-Європейської платформи. Його площа, враховуючи схили,
складає 256600 км2. Структурно територія почала стабілізуватися 1 600 - 1 150
млн. р. тому. Протягом цього часу відкладалися осадові породи, які перетворені
за умов низьких ступенів метаморфізму до кварцитів та сланців. Кристалічні
породи перекриті шарами рихлих осадових порід кайнозою потужністю 0-50 м, і
виходять на поверхню тільки вздовж річних долин. Структури обрамлення
Українського щита почали формуватися з рифею і продовжували розвиватися
впродовж всього фанерозою.
У цій роботі, відповідно до розташування мідних та золото-поліметалічних рудних
районів на території України і зарубіжжя, щодо їх положення у
структурно-геологічних комплексах розглядаються (рис. А. 1.1):
рудопрояви міді неопротерозойських трапів Волино-Подільської плити, які
сформувалися на протязі байкальського тектоноциклу;
Au-Ag-Pb-Zn родовища Нагольного кряжу у Донецькій складчастій споруді, що
локалізуються у відкладах карбону, тектонічно деформованих впродовж пфальської
фази складчастості, а також Каракубський Ag-Pb-Zn рудопрояв у Волноваській
тектонічній зоні у Південному Донбасі;
стратиформні рудопрояви міді у нижньопермських осадових верствах Бахмутського
трогу, який був тектонічно сформований протягом пфальської фази складчастості;
стратиформне Cu-Ag родовище Любін-Сірошовіце в осадових верствах верхньої пермі
Передсудетської монокліналі, яка, ймовірно, була закладена під час
кіммерійської тектонофази.
Необхідно відмітити, що в Україні, окрім зазначених територій, в околицях УЩ
мідні рудопрояви відомі у девонських пісковиках Придністров‘я [113, 114],
девонських пісковиках та вулканічних породах Донбасу [156, 131], а також
безпосередньо в метаморфічних комплексах УЩ [18, 49, 92, 93].
Рудні об‘єкти на території України приурочені як до внутрішньоплатформенних
структур, так і до структур, які сформувалися в результаті колізійних процесів
альпійської складчастості в західному обрамленні Східно-Європейської платформи.
У внутрішньоплатформенних ділянках розташована Волинська міднорудна провінція,
міднорудні об‘єкти Північно-Західного Донбасу (Самаро-Торецький рудний район)
та золото-срібло-поліметалічні родовища Центрального Донбасу (Нагольний рудний
район). Мідно-срібне родовище Любін-Сірошовіце Північно-Європейської мідної
провінції, яке розглянуте в цій роботі для порівняння з стратиформними
рудопроявами міді подібного типу у Північно-Західному Донбасі, розташоване вже
на території Західно-Європейської молодої платформи, фундамент якої складений
породами герцинської складчастості, що відбулася за межами Східно-Європейського
кратону.
Нижче розглянуто тектонічний та геологічний розвиток рудоносних геологічних
структур, і положення в них рудних об‘єктів, які було досліджено впродовж
виконання цієї роботи.
2.1. Волино-Подільська плита
Міднорудні ділянки серед порід байкальського тектоноциклу відомі безпосередньо
з заходу від Українського щита. Рудопрояви самородної міді розташовані серед
вулканічних порід трапової формації. Волинські трапи вкривають західну окраїну
Східно-Європейської платформи і сформувалися в результаті «омолодження» цієї
окраїни в неопротерозойський час. Потокові базальти простягаються на відстань
біля 1150 км від Мазурського підняття у Польщі до Північно-Молдовської
монокліналі в Молдові вздовж древньої рифтової системи [278, 336] (рис. А.
1.2). Накладення вулканічних систем та довготривалі виверження призвели до
накопичення комплексу базальтових потоків, туфів та туфітів. Ці породи
відслонюються на поверхні тільки в деяких місцях вздовж західної окраїни
Українського щита і в долині Дністра, а в інших місцях перекриті молодшими
верствами осадових порід, потужність яких сягає 4000 м.
Нині найбільш цікавими в плані розвідки та майбутнього видобутку міді, є 4
рудні вузли: Гірницький та Кухотсько-Вольський (в межах Луківсько-Ратненської
структурно-металогенічної зони) і Рафалівський та Шепетівський (в межах
західного схилу УЩ). За станом геологічної вивченості найбільш перспективними є
Гірницький і Рафалівський рудні вузли (рис. А. 1.3). Міденосність порід
волинських трапових утворень відома й на території Білорусі [98].
Внаслідок слабкої вивченості гірничими роботами умов залягання рудних тіл, їх
конфігурація все ще залишається достеремно не визначеною. Однак численні
знахідки багатих мідних руд (до 16% Cu) дають підставу для продовження
пошуково-розвідувальних робіт.
2.1.1. Стислий огляд стратиграфії та геологічного розвитку седиментаційного
чохла.
У найповнішому складі стратиграфічний розріз розкритий свердловинами в західних
частинах Полісько-Брестської та Волинської западин, а також у
Люблін-Львівському прогині (рис. А. 1.4, 2.5, див. рис. А. 1.3).
Пізньорифейські верстви (поліська серія), 170-850 м за потужністю, перекривають
палео-мезопротерозойські кристалічні породи, які складені гнейсами та
гранітоїдами [26, 180]. Осадові породи представлені червоноколірними
пісковиками та алевролітами, які перешаровуються з глинами і поділені на 4
послідовних седиментаційних цикли [39, 174]. Калієвий польовий шпат та слюда з
пісковиків датовані віком 770-700 млн.р. K/Ar методом [120,180]. Верхні частини
товщі містять проверстки тилітів.
Пізньорифейська товща виповнювала середньобалтійську рифтову систему [336]
Волино-Оршанського прогину, яка простягалась з північного заходу і заходу на
схід через