Вы здесь

Моральне виховання учнів українських шкіл Буковини ( друга половина XIX- початок XX століття).

Автор: 
Ковальчук Інна Владиславівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
3402U000019
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
ПРАКТИКА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ
УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛ БУКОВИНИ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

2.1. Реалізація основних завдань морального виховання
у навчальному процесі українських шкіл Буковини

Як ми вже зазначали, в основу діяльності навчальних закладів краю загальноавстрійське шкільне законодавство заклало цільову установку на необхідність підготовки морально свідомих і активних членів австрійської держави. У наробках крайових педагогів, їх статтях, звітах та виступах головним завданням школи вбачається не лише підготовка вірних та законослухняних громадян Австрії, але й ставиться питання про виховання української свідомої особистості, яка б взяла активну участь у національному відродженні краю. Разом з тим досліджуваний період варто розглядати як перехідний, результати якого в силу політичних умов так і не змогли реалізуватися (у 1918 р. Буковина потрапила під владу Румунії).
Фундаментальною основою реалізації завдань морального виховання учнів буковинських шкіл виступає концепція виховуючого навчання.
Під впливом ідей Й.Гербарта у педагогічній пресі акцентується увага на виховних можливостях змісту освіти, методів і засобів навчання, педагогічної позиції вчителя. Виходячи з теорії виховуючого навчання, згідно якої, як зауважив Й.Гербарт, "навчання без моральної освіти є засіб без мети, а моральна освіта без навчання є мета, яка втратила засоби " [89, с.21], С.Канюк, К.Малицька, І.Лізинська, В.Радик, М.Кордуба, І. Гудима, В.Олексюк та багато інших крайових педагогів розглядають навчання як засіб виховання і теоретично обгрунтовують основні фактори забезпечення ефективності його виховного впливу. Зокрема, С.Канюк, посилаючись на Гербарта, Крігера, Кельнера, розглядає "науку" як виховний засіб та як "частину виховання" [202, c.4]. Василь Радик - управитель школи в Дорошівцях, виходячи з того, що "навчання є гілкою виховання", виховний потенціал шкільної науки обгрунтовує через відповідність та взаємодоповнення принципів виховання і навчання: "Принцип формальний (теоретичний - І.К.) виховання: виховуй так, щоб теперішня рішучість була основою майбутнього і сучасного відповідає принципу навчання : навчай так, щоб кожде поняття стало основою майбутньої рішучості, а їх досконалість в самостійності, справедливості, красі і згоді" [334, с.73].
К.Малицька розглядала навчання "не як одиноку методу", але і як засіб виховання. Тому основне завдання навчального процесу вона розуміла як "гармонійне образування розуму", а його шлях вбачала у виробленні в учнів навичок до логічних суджень, формулювання висновків, "ублагороднення серця (розвиток моральних почуттів - І.К.) та скріплення (виховання - І.К.) волі" [264, с.38]. В.Олексюк єдність навчальних та виховних впливів мотивує як поєднання "практичної та шкільної науки" і підкреслює, що "наука без виховання, а виховання без науки нічого не варта" [289, с.149]. Досить науково і обгрунтовано М.Кордуба доводить, що шкільна наука є виховним засобом, а головною її метою має стати необхідність "покласти підвалину (основу - І.К) морального характеру та розвивати духову чинність (психічну природу - І.К.) дитини"[232, с.38].
Зазначене вище є переконливим свідченням того, що видатні буковинські педагоги розглядали шкільну науку не тільки як засіб отримання знань, але і як шлях морального виховання учнів. Визнання такої можливості навчального процесу зумовило внесення певних змін до вимог, що ставилися перед учителями щодо розробки змісту освіти навчальних планів, програм, підручників. Досить детально методичне забезпечення шкільної освіти розглянуто Пенішкевич О.І, Петрюк І.М., Кобилянською Л.І., тому ми зупинимося лише на тих аспектах, які найбільше торкаються досліджуваної нами проблеми.
Виходячи з сучасних досліджень про використання виховних можливостей навчального процесу, ми вважаємо за необхідне проаналізувати три аспекти, що зумовлюють досягнення цієї мети:
-використання виховних можливостей змісту навчального предмету для морального виховання учнів;
-роль організації навчального процесу у моральному вихованні школярів ( методичне забезпечення, індивідуальний підхід, навчальна дисципліна тощо);
- педагогічна позиція вчителя як фактор морального виховання учнів у процесі навчальної діяльності.
Практична реалізація даних положень у школах краю є метою нашого аналізу.
1. Використання виховних можливостей змісту навчальних предметів для морального виховання учнів українських шкіл Буковини другої половини ХІХ- початку ХХ століття
Найбільш повно розробка теорії виховуючого навчання на Буковині знайшла своє відображення в ідеї концентрації предметів навколо етичної мети. С.Канюк у "Дидактиці з основами логіки", підкреслює необхідність використання виховного потенціалу шкільної науки, який, на його думку, забезпечується не лише у змісті шкільних предметів, але й через врахування індивідуальних особливостей кожного учня. Тоді, коли вчитель "старається довести вихованця до мети, що є ціллю виховання" і навчання стане виховуючим. Використовуючи підходи О.Вільмана та Ф.Ферстера до обгрунтування виховного впливу шкільних предметів на учня, педагог поділяє їх на відомості (теоретичні - І.К.) та зручності (практичні - І.К). При цьому виховний потенціал відомостей педагог вбачає у змісті тих правил, які учні засвоюють, а зручностей - у вихованні волі, витривалості, самостійності, підготовки дитини до практичного життя [202,с.5].
На початок ХХ століття в буковинській педагогічній думці спостерігається намагання поєднати виховний потенціал "шкільних зручностей", "відомостей" і реального життя. І.Герасимович, зокрема, зазначає, що "лиш тоді можна мати певні вигляди та успіхи, коли з наукою та вихованням переплітатиметься дійсне життя, бо в сім якраз лежить єї міць і сила" [84, c.102].
Вимогу реалізації виховного потенціалу шкільних предметів підкреслює С.Канюк при визначенні "засад шкільної науки: "Вчи так, аби в дитини витворит