РОЗДІЛ 2
СЛОВО ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА ПІДСВІДОМІСТЬ
2.1. Нейро-лінгвістичне програмування при впливі на підсвідомість
Щоб продемонструвати, як слово може відобразити те, що криється у несвідомому людини, наведемо приклад з оповідання О. Генрі "Шляхи, які ми обираємо". Голові маклерської фірми Додсону наснилося, що він грабіжник і, пограбувавши зі своїм приятелем потяг, вони тікають від переслідувачів. Але у приятеля кінь зламав ногу, і для того, щоб урятуватися, Додсон пристрелив свого напарника. Адже його кінь Болівар не зміг би витримати обох. Раптом прокинувшись, Додсон опиняється у своїй конторі і вирішує знищити свого колишнього приятеля, продавши йому акції за дуже велику ціну. Промовивши фразу зі сну: "Болівар може витримати лише одного", він фактично ставить хрест на порятунку свого приятеля.
Оповідання О. Генрі демонструє, як підсвідоме може трансформуватися у свідоме. Але найголовніше те, за допомогою яких засобів автор демонструє такий перехід внутрішнього світу людини у суто зовнішнє, тобто у свідомість. Власне кажучи, письменник торкнувся того, що нині називається нейро-лінгвістичним програмуванням.
Що таке НЛП? Частина "нейро" відображає ту фундаментальну ідею, що поведінка бере свій початок у неврологічних процесах бачення, слухання, сприйняття запаху, смаку, дотику. Ми сприймаємо світ через п'ять органів чуття, за допомогою яких видобуваємо "смисл" інформації і потім керуємось ним [35; 36; 37; 38]. Наша неврологія включає в себе не лише невидимі процеси мислення, а й те, що бачимо: наші фізіологічні реакції на ідеї та події. Тіло й розум утворюють неподільну єдність, людську сутність.
"Лінгвістична" частина назви означає, що ми використовуємо мову для того, аби впорядкувати наші думки та поведінку, спілкуючись з іншими людьми.
"Програмування" вказує на процес організації ідей та дій, для отримання необхідного результату.
У кожної людини зі словом пов'язані певні події та почуття. Будь-який досвід, набутий будь-якою людиною будь-коли у зв'язку зі словом, накопичується в мозку як інформація [35; 36; 37; 38]. Таким чином, одне й те саме слово може в однієї людини викликати позитивні почуття і спогади, а у іншої породжувати негативні емоції. За допомогою "магічних слів" [9] ми можемо фіксувати слова у нашому мозку таким чином, щоб вони викликали до життя позитивні сили. Нервові клітини (нейрони) утворюють в нашому мозку різноманітні ланцюги (модулі) [9]. Коли ми чуємо або читаємо слово, то за допомогою електромагнітних процесів одночасно активізуються кілька ланцюгів. Відбувається запуск так званої модульної програми [9, 43]. Дії цих модульних програм поширюється й на ті структури мозку, які відповідають за управління функціями організму. Таким чином, слова можуть викликати реакції тіла. Магічні слова дають змогу змінювати старі негативні модульні програми і застосувати невикористані потужності наших позитивних модулей, які дають сили [9, 45]. Що слід вважати "магічними словами" та яка їх дія на підсвідомість?
На нашу думку, магічні слова характерні тим, що вони мають зв'язок з минулим індивіда, тобто вони є частиною емоційної пам'яті, а отже, вони мають зв'язок із підсвідомістю [7; 9; 56]. Такими магічними словами у більшості випадків можуть бути емоційно забарвлені слова, які за своєю природою викликають певне ставлення до них не лише комунікатора, а й реципієнта [7; 9; 56]. Ці емоційні слова здатні викликати асоціації, а вони, як ми вже зазначали, є складовою підсвідомості. За певних обставин і абстрактні слова можуть стати магічними. Що слід вважати абстрактними словами? Збірні та загальні поняття типу "кохання", "ненависть", "біль", "радість" тощо ми називаємо абстрактними. Без конкретного контексту, де б це слово відігравало незначну роль, а найголовнішу відігравали б емоційні деталі, у реципієнта не виникне якихось емоцій. Залежність абстрактного слова від емоційних деталей очевидна. Емоційні деталі можуть викликати певні асоціації залежно від того, на який саме пласт підсвідомості вони розраховані.
Існування "магічних слів" можливе в усіх жанрах журналістики [7; 9; 56], їх також широко застосовують у літературній творчості. У публіцистиці, яку можна вважати чимось середнім між літературою та журналістикою, "магічні слова" та емоційні деталі використовуються значно більше, ніж в усіх інших журналістських жанрах.
Будь-який знак [7, 248 - 252] включає в себе або припускає наявність трьох типів відношень. Перш за все - внутрішнє відношення, яке поєднує те, що означає, з тим, що означають, і далі - два зовнішніх відношення [7; 56]. Перше віртуальне: воно відносить знак до певної різноманітності інших знаків, звідки його беруть для включення в мову; друге відношення актуальне: воно приєднує знак до інших знаків висловлювання, які передують йому або які слідують за ним у мовному ланцюжку. Перший тип відношень чітко перебуває у явищі, яке зазвичай називають символом; наприклад, хрест символізує християнство, червоне світло - заборону на рух; назвемо це перше відношення символічним. Тобто "магічні слова" ми відносимо до символічного відношення [7, 249].
Другий тип відношень вимагає для кожного знака існування певного впорядкованого різноманіття форм ("пам'яті"), від яких він відрізняється завдяки деякій мінімальній відмінності, необхідній для реалізації зміни смислу.
У третьому типі відношень знак розташовується вже не зі своїми "братами" (віртуальними), а зі своїми "сусідами" (актуальним). Цей третій тип відношень реалізується в синтагмі, а тому має назву синтагматичного[7; 9; 56] .
Вибір одного домінуючого відношення має щоразу певне значення; разом з тим - кожному усвідомленню знака (символічному, парадигматичному чи синтагматичному) або першому з одного боку і двом іншим - з другого, відповідає деякий момент рефлексії, індивідуальної чи колективної: структуралізм, може бути означений історично як перехід від символічної підсвідомості до підсвідомості парадигматичної; існує історія знака, і це -