Вы здесь

Висвітлення екологічної тематики на сторінках сучасної української преси (засади, проблематика, досвід, жанрові форми та мовностилістичні прийоми)

Автор: 
Олтаржевський Дмитро Олегович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003449
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. Екологічна проблематика у вітчизняних ЗМІ
2.1. Спеціалізовані екологічні видання України
Особливим різновидом друкованих мас-медіа, які висвітлюють проблеми довкілля, є спеціалізована екологічна преса. Здебільшого ці видання функціонують під егідою різноманітних екологічних громадських організацій, окремих міжнародних екологічних проектів чи науково-освітніх установ, які займаються розробкою тем, пов'язаних з охороною довкілля. З огляду на таку специфіку профільним тематичним напрямом для них є висвітлення екологічної проблематики та інформаційно-іміджева підтримка діяльності структур-засновників.
Кількість і склад спеціалізованої екологічної преси є нестабільним і таким, що постійно змінюється. На це здебільшого впливають політичні, фінансово-економічні та інші проблеми загальнодержавного масштабу, через що більшість видань виходить нерегулярно; одні з них припиняють своє існування, на їхньому місці з'являються інші. Під час дослідження неофіційних баз даних екологічних видань було виявлено, наприклад, посилання на журнал "Арка" (засновник - благодійний культурологічний фонд "Арка", м. Київ), дитячу екологічну газету "Однажды" (м. Кілія, Одеська обл.). Проте в жодних інших джерелах цих мас-медіа не було знайдено. Це пов'язано з кількома чинниками, спільними для всієї категорії спеціалізованої екологічної преси.
По-перше, як уже зазначалося, через нестабільне фінансування організації-видавці нерідко навіть не встигають видати бодай один номер проанонсованого ЗМІ або змушені припиняти видавничу діяльність після випуску перших номерів. Міжнародні екологічні проекти також розраховані на певний термін існування, після чого їхня діяльність згортається, а разом із цим припиняють виходити екобюлетені, засновниками яких вони виступають.
По-друге, значна кількість спеціалізованих екологічних мас-медіа не проходить державної реєстрації та працює на правах "самвидаву". Найчастіше це стосується інформаційних бюлетенів громадських організацій, діяльність яких не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки, згідно зі статтею 14 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [95], державній реєстрації, зокрема, не підлягають "... інформаційні матеріали та документація, що видаються підприємствами, організаціями, навчальними закладами і науковими установами з метою використання їх у своїй діяльності". Таким чином, хоча й екологічний "самвидав" фактично виконує функції ЗМІ, офіційно він не вважається таким. Проте з дослідницько-статистичної точки зору відстежити кількісно-якісний склад спеціалізованих екологічних мас-медіа важко.
По-третє, у більшості випадків такі ЗМІ не мають можливостей потрапити до передплатних каталогів, торговельної мережі, бібліотек та інших джерел масового розповсюдження, популяризувати себе, поширювати дані про вихід видання тощо. Тому їхня діяльність залишається непомітною для широкої аудиторії. Відтак і вплив спеціалізованих екологічних видань на суспільну свідомість нині є недостатньо широким.
Прикладом того, як фінансово-політична нестабільність накладає негативний відбиток на діяльність спеціалізованих екологічних мас-медіа, є досвід газети "Зелений світ" - офіційного друкованого органу однойменної Української екологічної асоціації. Ця асоціація була заснована у грудні 1987 р. зборами творчої інтелігенції, стурбованої екологічним станом України й наслідками Чорнобиля, та була підтримана Спілками письменників і кінематографістів УРСР. Досить швидко здобувши підтримку серед українців, громадська організація відкрила відділення на всій території держави (у тому числі обласні й районні, первинні осередки на підприємствах, в установах), кількість яких станом на лютий 1990 р. сягала 300. У таких умовах підвищення уваги громадськості до екологічної проблематики та природоохоронного руху виникло одне з найпопулярніших спеціалізованих екологічних видань України - "Зелений світ".
Перший номер газети побачив світ у квітні 1990 р. Її редактором став Михайло Прилуцький. Видання виходило двічі на місяць на 8 шпальтах українською мовою, а його початковий тираж становив близько 10 тис. примірників. Розмаїття цікавих тем і напрямів журналістських досліджень у цьому друкованому мас-медіа було зумовлено активною діяльністю відділень громадської організації та мало безпосередній зв'язок із ними. "Зелені" запобігли розбудові Південноукраїнської АЕС на Миколаївщині, домоглися припинення будівництва Кримської АЕС, протидіяли розширенню Південного порту в Одесі для ввезення африканських фосфоритів, вели боротьбу проти транспортування аміаку через Одесу по трубопроводу, виступали проти будівництва військової радіолокаційної станції у Мукачевому на Закарпатті. І щоразу активним партнером у висвітленні цієї діяльності виступала газета "Зелений світ".
Завдяки виданню "зеленим" вдалося також ініціювати низку масових громадських акцій. Так, 12 грудня 1990 р. Зелена Рада прийняла рішення про проведення незалежного суспільного розслідування обставин чорнобильської катастрофи та її наслідків із метою дати юридичну оцінку фактам, пов'язаним з аварією на ЧАЕС, підготувати пропозиції для зміни чинного законодавства, щоб зменшити ймовірність повторення таких інцидентів. У квітні 1991 р. у газеті "Зелений світ" був опублікований лист організації зі зверненням до влади, громадських організацій, трудових колективів, редакцій газет і окремих громадян із проханням надати допомогу розслідуванню. Це звернення мало значний суспільний резонанс.
Проте згодом розкол громадської організації, поразка політиків від "зелених" на парламентських виборах 2002 року та інші внутрішні проблеми призвели до того, що колись найпопулярніше багатотиражне екологічне видання було поставлене у скрутні умови існування.
У такому самому стані опиняються й інші екологічні друковані видання. Часто громадські природоохоронні організації не в змозі утримувати їх, тому в кращому випадку переходять на дешевші технології створення електронних