РОЗДІЛ 2
ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ, ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ
2.1. Грунтово-кліматичні умови
Експериментальну частину досліджень проводили в Дослідному господарстві "Дніпро" Інституту зернового господарства УААН протягом 1998-2001 рр.
Дослідне господарство розташовано на плато правобережжя ріки Дніпро, в південній частині Придніпровської височини (130-140 м над рівнем моря). Його географічне положення визначається 40°27? північної широти і 35°03? східної довготи. Територія Дніпропетровської області характеризується помірно континентальним кліматом з нестійким та недостатнім зволоженням (належить до північної підзони Степу України) [130].
Середня багаторічна норма опадів за рік коливається в межах 250-700 мм. За квітень - жовтень випадає 60% загальної їх кількості, в тому числі за літні місяці 30-40%. Коефіцієнт зволоження за рік складає 0,53, в теплий період 0,37-0,40. Опади випадають здебільшого влітку і носять переважно зливовий характер. Сухі сильні вітри зі швидкістю 10-20 м/с спостерігаються в середньому 15-20 днів на рік, викликаючи зниження врожаю сільськогосподарських культур.
Середньорічна температура повітря складає 7,9°С. Довжина безморозного періоду 150-185 днів. Останні весняні приморозки припиняються в середньому в третій декаді квітня, а перші осінні - починаються в першій декаді жовтня. Довжина періоду з температурою вище +10°С складає 165-170 днів, сума активних температур - 2800-3500°С, сума ефективних температур в цей період - 1200-1300°С, що є достатнім для достигання гібридів, навіть середньопізньої групи.
Характерною особливістю весни є інтенсивне наростання температур, і вже в квітні вони досягають 11-13°С. Літній період року - теплий, частіше спекотливий, з досить високою температурою повітря (близько +40°С) і низькою його відносною вологістю (біля 50%), яка при сильних східних вітрах - знижується до 20-30%.
В літньо-осінні місяці мають місце досить довгі періоди без опадів, коли вологість ґрунту знижується до мертвого запасу.
Осінній період характеризується збільшенням хмарних та дощових днів, нічними приморозками, інтенсивним зниженням температури повітря.
В ґрунтовому покрові Дослідного господарства домінують чорноземи звичайні малогумусні повнопрофільні (біля 70%) і слабоеродовані (біля 25%). Основні грунтово-утворювальні породи - леси - буровато-палеві, порівняно пухкі, карбонатні.
Потужність гумусового горизонту складає в середньому біля 40 см. Основна частина чорноземів містить в орному шарі 3-3,5% гумусу. Звичайні чорноземи мають добре виражену зернисту структуру [131].
В орному шарі ґрунту міститься: валового азоту - 0,18-0,23; рухливого фосфору (Р2О5) - 100-150 мг/кг; обмінного калію - 200-300 мг/кг. Реакція ґрунтового розчину - нейтральна, рН водної витяжки коливається в межах 6,75-7,29. Поглинені основи подані, головним чином, кальцієм і магнієм.
Стійке зів'янення рослин настає при ґрунтовій вологості - 9,9-11,2%. Глибина залягання ґрунтових вод - більше 12 м.
2.2. Погодні умови в роки випробувань
Характеристика погодних умов приводиться за даними Дніпропетровської метеорологічної станції (рис. 2.1; 2.2).
Запаси вологи в ґрунті весною 1998 р. були достатніми для отримання сходів кукурудзи, але їх не вистачило для формування високого врожаю. Тому що протягом вегетації випало опадів менше норми на 97,7 мм (148,9 мм). Їх недобір спостерігався майже у всі місяці вегетаційного періоду: в травні на 30,2%, в червні на 58,1%, в серпні на 71,0%, у вересні на 72,5% нижче норми.
Температура повітря під час росту та розвитку кукурудзи була близькою до середньобагаторічної, крім третьої декади липня та першої декади серпня, коли вона підвищувалася на 2,9-4,2°С більше за норму і вдень доходила до +35°С.
Отже, 1998 р. був посушливим, що негативно вплинуло на врожайність кукурудзи.
Рис. 2.1. Кількість опадів за вегетаційний період (1998-2001 рр.) за
даними Дніпропетровської метеостанції
В 1999 р. для росту і розвитку рослин кукурудзи склалися несприятливі погодні умови.
Кукурудзу висіяли в кінці квітня в добре підготований та вологий грунт (після посушливого року запаси продуктивної вологи в ґрунті поповнились і весною в 1,5 м шарі вони дорівнювали 221,1 мм). Післяпосівне коткування сприяло швидкому набуханню і проростанню насіння. Проте різке зниження температур до -5-7°С (в більшості днів першої декади травня спостерігалися приморозки) затримало сходи.
Незважаючи на негативні температури, 18 травня було зафіксовано появу до 50% сходів. Сходи одержали вирівняні і густота була витримана. Достатня кількість вологи в ґрунті і високі температури повітря сприяли інтенсивному росту рослин.
В червні і на початку липня, в період максимального росту кукурудзи, опадів випало в 3 і 1,3 рази відповідно менше за норму. В більшості днів температура повітря доходила до +35 +37°С, тому до періоду цвітіння кукурудзи рослини були дещо пригнічені і навіть спостерігалося пошкодження листової поверхні. Через сильну повітряну посуху в період цвітіння рослин, деякі гібриди мали безплідні рослини, або на качанах відзначалась череззерниця.
Налив зерна у рослин кукурудзи відбувався в сприятливих умовах: перша і третя декада серпня були порівняно вологими і прохолодними, друга декада - більш спекотлива.
Рис. 2.2. Температура повітря за вегетаційний період (1998-2001 рр.) за
даними Дніпропетровської метеостанції
На початку вегетаційного періоду в 2000 р. склалися сприятливі умови для розвитку кукурудзи. Швидке наростання температур з другої половини травня та на початку червня (на 2,7°С вище норми в третій декаді травня і на 1,4°С в першій декаді червня) в поєднанні з великою кількістю опадів (в червні випало 100,5 при середньомісячній нормі 68,0 мм) дало змогу рослинам кукурудзи накопичити велику вегетативну масу.
Середня температу