РОЗДІЛ 2
ПРОФЕСІЙНЕ ВИХОВАННЯ СПІВАКІВ У КОНСЕРВАТОРІЇ ГАЛИЦЬКОГО МУЗИЧНОГО ТОВАРИСТВА
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТ.)
Становлення та розвиток професійного вокального мистецтва в Галичині у другій половині XIX століття тісно пов'язані з діяльністю Галицького Музичного Товариства (ГМТ ). Від заснування у 1838 році і до 60-х років ХІХ століття це Товариство було основним осередком музичного життя краю. Його метою (як зазначалось у статуті ГМТ) було "плекання і поширення музики в краї, а особливо виховання розуміння і музичного смаку, полегшення ґрунтовної науки в мистецтві, як також пізнання музичної літератури [74, с. 100]".
Окрім популяризації музичного мистецтва Галицьке Музичне Товариство дбало про музичну освіту, що свідчило про ще один напрямок його діяльності. У 1839 році при Товаристві було відкрито музичну школу. Спершу це були курси навчання співу для 16-ти учнів. Незабаром педагогічна діяльність Товариства почала розширюватися: 15 жовтня 1840 року за ініціативою першого директора та художнього керівника Галицького Музичного Товариства Йоганна Рукгабера (1799-1876) на базі курсів співу було відкрито інститут, де навчалось 40 співаків (педагог Генрієтта ля Рош) та 20 скрипалів (педагог пан Брох) [158, с. 87].
Відкриття та функціонування музичної школи-інституту стало однією з важливих подій у музичному житті Львова, яка знайшла відображення у часописі "Mnemosyne" в статті "Музика і мистецтво" за 19 жовтня 1840 року: "Галицьке музичне об'єднання вибрало для себе почесну дорогу, відкривши навчальні курси для 16-ти співаків (хлопців і дівчат). Загалом інститут нараховує 60 вихованців, серед них 40 - співаки, 20 отримують основи скрипкової гри. Об'єднання має намір за короткий час відкрити також курси для навчання гри на духових інструментах [74, с. 34]". Таким чином, відбувався поступовий процес переростання концертно-аматорської організації у професійний навчальний заклад.
У 1852 році завдяки старанням Й. Рукгабера було укладено і затверджено новий статут Галицького Музичного Товариства. Його новою метою було створення консерваторії, де б навчались органісти, співаки, співачки, члени оркестру, а за особливих можливостей - і солісти [236, s. 126]. 14 лютого 1852 року було ухвалено заснувати консерваторію "в самому лоні Товариства [153, с. 10]".
Навчальний рік планувалось розпочати 1 жовтня. Проте на заваді стали об'єктивні причини: нестача фінансів, відсутність власного приміщення, бюрократична тяганина тощо. Та незважаючи на ці ускладнення, формування адміністрації та підбір потенційних викладацьких кадрів не припинялися. 4 грудня 1853 року було сформовано дирекцію Товариства, а 1 травня 1854 року на базі музичної школи-інституту відбулось урочисте відкриття Консерваторії Галицького Музичного Товариства. Якщо пригадати, коли було відкрито перші консерваторії у Західній та Східній Європі (Париж - 1795 р., Прага - 1811 р., Варшава та Відень -1821 р., Лондон - 1822 р., Мадрид - 1830 р., Брюссель - 1832 р., Пешт - 1840 р., Ляйпціг - 1843 р., Берлін та Кельн - 1850 р., Дрезден - 1856 р., Петербург - 1862 р., Москва - 1866 р.), то можна вважати, що Консерваторія Галицького Музичного Товариства була однією з найдавніших у Європі (хоча офіційно статус консерваторії був наданий цьому навчальному закладу лише у 1880 році).
2.1. Організація та шляхи вдосконалення
навчального процесу
Діяльність Консерваторії, як і Товариства в цілому, набуває особливої ваги під керівництвом нового артистичного директора Кароля Мікулі (1819-1897), теоретика, піаніста, спадкоємця педагогічної методики свого великого вчителя Ф. Шопена. Обійнявши директорство та професуру в квітні 1858 року, К.Мікулі був сповнений бажання підняти Консерваторію Галицького Музичного Товариства на рівень поважного навчального закладу. Адже на той час вона не мала ні чіткої навчальної програми, ні документів, які б регулювали діяльність директора, професорів, учнів, закладу в цілому, ні необхідних спеціальностей (зокрема, відсутній був клас фортепіано). Починаючи з 1859 року, в організації навчального процесу відбуваються поступові зміни. Поряд з уже існуючими курсами співу, гри на скрипці, введено курси гармонії, композиції, наука гри на фортепіано, віолончелі. У проекті було відкриття школи органістів, планувався розвиток школи співу [100, с. 58 - 60].
У навчальних планах та у практиці Консерваторії Галицького Музичного Товариства сольний спів був наявний практично безперервно. Спочатку співу навчали оперні співаки різних національностей: французи, італійці, німці; пізніше - здебільшого польського походження. Серед них - Генрієтта Ля Рош (1854?-1855), Войцех Смацяжинський (Шмацяжинський, 1854?-1857), Луїджі далля Каса (далля Каза, 1860-1863), Самуель де Лянґе (1863-?), Матильда Ґафф (1863-1865), Матильда Злобицька (1863-1864), Теодозія Фредерічі-Яковіцька (1872 (1873?)-?), Анна Виґживальська (1873-1878), Валерій Висоцький (1873-1879, 1887-1907) [101, с. 193].
Серед перших педагогів - професорів Консерваторії Галицького Музичного Товариства була Генрієтта Ля Рош (Henriette La Roche), артистка-співачка (сопрано), примадонна ряду оперних театрів, зокрема австрійського театру у Львові, почесний член філармонічного товариства у Венеції, Болоньї, Ґраці, професор школи співу для дівчат [101, с.140, 193]. Окрім занять з постановки голосу також проводила заняття з естетики, історії музики, оперної підготовки та драматичного мистецтва8.
Професором школи співу для хлопців та чоловіків, хорового співу, теорії музики та органної школи був Альберт (Войцех) Смацяжинський (Wojciech Smaciarzynski, 1819-1874)9, співак (тенор), органіст, диригент театральних оркестрів, зокрема в театрі товариства "Руської Бесіди" (другий диригент, короткочасно) [101, с. 140].
У 1860 році в консерваторії Галицького Музичного Товариства почав працювати італієць Луїджі далля Каза (Luigi dalla Casa), який, "перебуваючи раніше в польських домах, навчився польської мови і