РОЗДІЛ 2
КІБЕРКОМУНІКАЦІЯ - ЯК ОБ'ЄКТ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Комунікаційні можливості Інтернету
Ключовими моментами, які послідовно вплинули на сучасне комунікаційне середовище, є створення: мережі ARPANET (1969); електронної пошти (Р. Томлінсон; 1972), глобальної мережі Інтернет (США, Англія, Норвегія, 1973), WWW (Т. Бернерс-Лі, 1989); графічного Web-броузера (1994).
Перш ніж розглянути безпосередньо можливості Інтернету для спілкування і формування соціальних відносин, необхідно визначити фундаментальну, в цьому питанні, категорію - кіберпростір. Як і більшість нових термінів в даній роботі поняття кіберпростору досить популярне в наші дні, завдяки зусиллям не тільки програмістів і публіцистів, і тим більше соціологів, але в основному за рахунок письменників-фантастів і їх послідовників з Голлівуду.
Нас, перш за все, цікавить соціологічний компонент в даному понятті. Кажучи про кіберпростір, в першу чергу, варто виділити його сприйняття, як простору, тобто деякого місця, де можна знаходитися. Філософи минулого прийшли б в захват від однієї тільки думки, що є простір, де людина може здійснювати діяльність (причому не тільки когнітивного порядку), не знаходячись фізично в ньому. У хакерів із цього приводу є глибокодумна приказка: світ - один великий кабель, а відстань - мертва [38]. Не концентруючись на філософському осмисленні даного феномена, можна тільки відзначити антропоцентричный характер кіберпростору.
В сучасній публіцистиці про Інтернет говорять частіше всього в контексті засобів масової інформації. Існує безліч дискусій про конкуренцію традиційних ЗМІ з Інтрнетом. На наш погляд, через свою комунікативну складову, що набула різних мультимедійних форм, Інтернет конкурує не стільки із ЗМІ, телебаченням та ін., скільки з реальною дійсністю. Російський дослідник С. Дацюк відзначає: "Кіберпростір, або Інтренет - смисловий варіант віртуальної реальності, де домінуюче положення займають логіко-мовні апперцептивні структури інформації" [39]15). В Інтернеті існує величезна кількість віртуальних міст, зі своїми житломасивами, засобами зв'язку, співтовариствами. Засновано все це на розподілі інформації. Кіберпростір піддається конструюванню, експерименту. "Конструювати в кіберпросторі можна все - від власної ідентичності до соціальних відносин. Таким чином, ми можемо говорити про креативність і толерантність віртуального простору. Конструювання кіберпростору - це безперервне конструювання дискурсу" [19]16). Крім того, на відміну від простору реального світу, в кіберпросторі можливий моментальний доступ до будь-якої точки віртуального світу. Досягається це завдяки такій властивості, як інтерактивність. Структуризація віртуального простору не випробовує географічних, геополітичних, митних й інших труднощів. В Інтернеті доступна велика кількість карт мережі, де на зразок реальної географії фіксуються нові ресурси, створюються їх категорії. Найбільшим ресурсом подібного роду є американський Cybergeography.org. В Україні - це карта українського Інтернету на Українському Порталі (UaPortal.com).
Об'єднуючим початком для спроб структурувати кіберпростір шляхом співвідношення реального світу зі світом on-line, на переконання деяких дослідників [40], повністю співпадаючим з нашим, може слугувати два моменти:
- Через перенесення у віртуальний простір вже відомих та напрацьованих у соціальному світі символів (стать, вік та ін.), тобто через віртуальну реконструкцію соціальної ідентичності, і
- через осмислення ціннісних орієнтирів своєї діяльності, через формування себе у віртуальному просторі як активного суб'єкта, тобто через віртуальну реконструкцію персональної ідентичності.
На наш погляд одним з найцікавіших феноменів і яскравих характеристик кіберпростору, що дають змогу структурувати його є - кіберкомунікація.
В соціології комунікації поняття "спілкування" і "комунікація" не рівнозначне. Спілкування взагалі є складним і багатогранним процесом взаємодії і взаємовпливу людей один на одного. Воно може розглядатися не тільки як акт усвідомленого, раціонально оформленого мовного обміну інформацією, але і як безпосередній емоційний контакт між людьми.
Спілкування, за своєю суттю і функціями, є одним з найважливіших чинників людської життєдіяльності. Спілкування пронизує собою всю психічну діяльність людини. Як окрема особа, так і будь-яка соціальна спільнота - продукт зовнішнього і внутрішнього спілкування, є результатом, перш за все комунікативної діяльності. Повноцінне спілкування створює стан душевного підйому, спонукає до якнайповнішої реалізації духовно-психічного потенціалу людини. Соціальною функцією спілкування є формування міжособистісних і ділових відносин між людьми, у тому числі і систему соціальних відносин.
Спілкування також є найважливішою передумовою і умовою існування не тільки індивіда, і малих груп, але і великих соціальних спільнот, аж до народів і держав. Як стверджує соціальний психолог Б.Д. Паригін [41], критерієм сповіщання частин або підрозділів спільноти, є не тільки ступінь оперативності і швидкості передачі тієї або іншої інформації з одного підрозділу в інший. Ще більш важливим критерієм міцності соціальної спільноти є ступінь комунікабельності або некомунікабельності між собою її членів і різних утворюючих складових її соціальних, політичних, етнічних, ідеологічних і національних груп. У свою чергу, оптимальна комунікабельність припускає певний рівень інтенсивності спілкування індивідів і груп, певний ступінь їх взаєморозуміння і взаєморозташування, без яких не може бути ефективних, і просто злагоджених дій.
Комунікацію визначають як "соціально обумовлений процес передачі і сприйняття інформації в умовах міжособистісного і масового спілкування по різних каналах за допомогою різних комунікативних засобів (вербальних, невербальних й інших)", а під спілкуванням розуміють "соціально обумовлений процес обміну думками і відчуттями між людьми в різних сферах їх пізнаваль