Розділ 2
Матеріали та методи дослідження
Відповідно з метою та задачами дослідження нами проведено експеримент на 157
білих безпородних щурах самцях віком 3 місяці з початковою масою тіла 190-215
г. Перед початком досліду щурі протягом 2-х тижнів знаходились в карантині.
Досліди на тваринах проводили у відповідності з “Правилами проведения работ с
экспериментальными животными,” затвердженими Наказом МОЗ СРСР №755 від
12.08.1977 р.
Тема дисертації є фрагментом наукових досліджень по проблемі “Вивчення впливу
локальної гіпер-та гіпотермії на морфогенез шкіри, легенів та печінки щурів
”Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова в рамках
планових праць, що виконувались на базі науково-дослідного центру протягом
1997-2001рр. (номер держреєстрації 0197V003343). Автор є відповідальним
виконавцем теми.
Тварини були розподілені на 3 групи: 1-а група - контрольні тварини, які
утримувались у звичайних умовах віварію; 2-а група - щурі, які піддавались
контактному опіку шкіри ІІІ - А-Б ступенів, площею 9-10% поверхні шкіри; 3-я
група - тварини після кріодеструкції шкіри, площею й глибиною відповідно
опікові (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподілення тварин за групами та методами дослідження.
Група
Світлова мікроскопія і
біохімія
Електронна мікроскопія
Контроль
31
15
Опік
41
15
Кріодеструкція
40
15
Опікову травму ІІІ - А-Б ступенів, яка складала 9-10% від загальної поверхні
тіла, моделювали нанесенням під тіопенталовим внутрішньоочеревинним наркозом
(із розрахунку 25 мг/кг) тваринам опіку двома мідними пластинами (площею 14,5
смІ кожна), попередньо нагрітими в воді до температури +90?С. Металеві пластини
прикладали на попередньо епільовану шкіру спини на 6 секунд [338] (рис. 2.1).
Кріодеструкцію ІІІ - А-Б ступенів проводили за тими ж правилами, що і опік, але
мідні пластини занурювали в рідкий азот (t,-196?C), а потім прикладали до
епільованої шкіри бокової поверхні спини на 6 секунд [67] (рис. 2.2).
Рис. 2.1 Щур після опіку шкіри (3-я доба).
Рис. 2.2 Щур після кріодеструкції шкіри (3-я доба).
Виходячи з даних літератури, контактні обмороження шкіри металом призводять до
зледеніння тканин і викликають миттєве пошкодження клітинних елементів [114].
Тільки при цій рідкісній формі обмороження проводиться аналогія з опіками [99],
коли в обох випадках спостерігається загибель або пошкодження клітин
безпосередньо від дії температурного агента. Вибір площі (9-10%), глибини (ІІІ
- А-Б ступенів), а також засобу нанесення термопошкоджень (контактний)
обумовлені тим, що досі клінічно й експериментально досліджувались глибокі і
просторі опіки більше 15-20%, які призводили до виникнення опікової хвороби.
Однак, глибокі опіки, площею не більше 9-10% не здатні викликати опікову
хворобу [29].
Площу поверхні тіла щурів вираховували за формулою А.А. Тимофеевського [184]:
S = 10 (0,8762+0,698lgP), (2,1)
де S - площа поверхні тіла в смІ;
Р - маса тіла в грамах.
В динаміці, після травми, площу опікової й обмороженої ран оцінювали
планіметрично з використанням модифікованого методу [312] - контури пошкодженої
поверхні шкіри проекціювали на целофановий прямокутник, який прикладали до
рани; площу отриманого шаблону визначали за допомогою вимірювальної сітки,
розбитої на квадрати зі стороною 5 мм.
На відміну від експериментальних тварин, шкіру бокової поверхні спини
контрольних тварин попередньо звільняли від шерсті на площі 9-10% (рис. 2.3).
Глибину опіків та обмороження контролювали гістологічно (рис. 2.4, 2.5), а
також за допомогою інших засобів. Так, підтвердженням того, що у
експериментальних тварин ушкодження були ІІІ - А-Б ступенів є те, що ранова
поверхня піддослідних щурів не реагувала на прикладання вати з етиловим
спиртом, тобто це свідчить про втрату чутливості. Про наявність глибоких опіків
та обмороження, показав і яскраво жовтий ко-
Рис. 2.3 Контрольна тварина (3-я доба).
Рис. 2.4 Опік шкіри. Забарвлення гематоксилином-еозином. х100.
лір ранової поверхні після нанесення на неї 0,2% кислого фуксину в
напівнасиченому розчині пікринової кислоти. Доказом того, що пошкодження носили
глибокий характер і відповідно задану ступінь, було утворення цупкого струпа і
“западання”рани в порівнянні із сусідніми ділянками.
Усі тварини утримувались на загальному раціоні віварію і знаходились під
постійним наглядом. Щурів годували 2 рази на добу у вільний від досліду час.
Воду не обмежували. Температура в приміщенні, де утримувались щурі,
підтримували на рівні 24-25°С. Щоденно проводили
Рис. 2.5 Кріодеструкція шкіри. Забарвлення гематоксилином-еозином. х100.
контроль за загальним станом, масою тіла, ступенем місцевих проявів опікової
травми. Летальних випадків серед тварин не було, всі вижили.
Масу тварин визначали, використовуючи шалькові ваги, із точністю до 0,1 г.
Щурів виводили із експерименту в один і той же час з 9 до 10 години ранку.
Після попереднього тіопентолового наркозу (із розрахунку 30-40 мг/10 г маси
тіла) з метою встановлення морфофункціональних змін в аденогіпофізі й
надниркових залозах у динаміці розвитку опіку та кріотравми, тварин виводили із
експерименту на 1, 3, 7, 14 і 28 добу.
Після розкриття черепа й видалення мозку, із турецького сідла вилущували
гіпофіз, аналізували його макроскопічний стан, а також стан мозку і мозкових
оболонок. Після розтину черевної стінки оглядали становище внутрішніх органів,
відпрепаровували і видаляли праву і ліву надниркові залози. Досліджувані органи
зважували на торсійних хімічних вагах із гр