РОЗДІЛ 2ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ФІЛАРЕТА (ГУМІЛЕВСЬКОГО) В УКРАЇНІ2.1. Становлення
Філарета (Гумілевського) як церковного діяча і вченогоБільшість біографів
архієпископа Філарета (Гумілевського) датою його народження називають 23 жовтня
(за ст. ст.) 1805 р., хоча існує припущення, що вчений народився у 1802 р.
[362] [ [362] Филарет, архиепископ Черниговский. – Тамбов, 1880. – С. 4.].
Аналіз джерел не дав однозначної відповіді на це питання. У “Формулярному
списку епископа Харьковского и Ахтырского Филарета Гумилевского”, укладеному 20
грудня 1854 р., зазначено, що на час укладання списку йому було 55 років [50]
[ [50] РДІА. – Ф. 796. – Оп. 439. – Спр. 902. – Арк. 1 зв.]. У “Послужному
списку Филарета, архиепископа Черниговской епархии”, укладеному 1 грудня
1864 р., говориться, що йому виконалось 62 роки [51] [ [51] РДІА. – Ф. 796. –
Оп. 439. – Спр. 902. – Арк. 50 зв.]. Обидві списки власноручно підписані
Філаретом (Гумілевським). У донесенні обер-прокурора імператору Олександру ІІ
про смерть архієпископа Філарета від 10 серпня 1866 р. зазначено вік померлого
– “64 года от роду” [54] [ [54] РДІА. – Ф. 797. – Оп. 36. – ІІ отд. – Спр.
193. – Арк. 5.].Майбутній церковний діяч і історик народився в селі Лісне
Конобеєво Шацького повіту Тамбовської губернії у сім’ї приходського священика
Григорія Опанасовича і Настасії Василівни Конобеївських. На честь святого
великомученика Дмитрія Солунського (пам’ять 26 жовтня за ст. ст.) його назвали
Дмитром. Згодом у подружжя Конобеївських народився ще один син – Василь, який у
майбутньому став дияконом і служив у приході свого батька. Грамоті дітей
навчала рідна тітка, яка жила разом з сім’єю Конобеївських. Її ім’я невідоме,
але вона пережила свого знаменитого племінника і померла аж у 1871 р. [362] [
[362] Филарет, архиепископ Черниговский. – Тамбов, 1880. – С. 8.].Отець
Григорій Конобеївський закінчив Рязанську духовну семінарію, володів
давньогрецькою, латинською та давньоєврейською мовами і користувався заслуженою
повагою прихожан. (Дати його народження і смерті не вдалося встановити). Мати
майбутнього вченого була жінкою богомільною, виховувала дітей у християнському
дусі й, за переказами рідних, водила малолітнього Дмитра у Саровський монастир
до відомого християнського подвижника Серафима Саровського, який, начебто,
пророче передбачив його майбутнє. Під впливом мальовничих сільських краєвидів
та християнського виховання формувалися витончені риси хлоп’ячої душі. Любов до
природи залишалась у нього назавжди. У майбутньому в своїх історико-краєзнавчих
нарисах він із захопленням описував місцевість, де знаходилися чернечі обителі
або населені пункти. Незважаючи на слабке здоров’я, природні здібності хлопчика
досить рано далися взнаки. У семирічному віці він уже цитував Псалтир і
Євангеліє. Родинна і суспільна традиції не залишали вибору майбутнього – діти
священика мусили йти по життю второваним шляхом. Невдовзі Дмитра віддали у
Вишинську пустинь, де ієродиякон Никон готував його до вступних іспитів у
Шацьке повітове духовне училище. Після закінчення училища у 1820 р. хлопець
вступив до Тамбовської духовної семінарії [50] [ [50] Формулярный список
Епископа Харьковского и Ахтырского Филарета (Гумилевского) // РДІА. – Ф. 796. –
Оп. 439. – Спр. 902. – Арк. 1 зв.].Спочатку семінарист оселився у родині
священика Вознесенського жіночого монастиря Іоанна Рєпкіна (приятеля о.
Григорія Конобеївського), а на останньому курсі мешкав у квартирі ректора
семінарії архімандрита Іасона. Відтак, юнак міг користуватися чималою
бібліотекою ректора і, за словами одного з біографів, “під пильним оком був
позбавлений шкідливого впливу міського життя” [257] [ [257] Листовский И.С.
Филарет, архиепископ Черниговский. – Чернигов, 1895. – С. 15.].У семінарії
Дмитро Конобеївський за малий зріст і лагідну вдачу отримав нове прізвище –
Гумілевський (від латинського humilis – малий, лагідний, покірний) [257] [
[257] За свідченням інших біографів, прізвище Гумілевський Дмитро отримав під
час навчання в училищі. (Листовский И.С. Филарет, архиепископ Черниговский. –
Чернигов, 1895. – С. 14).]. Навчався він легко і старанно; тут вперше під
враженням Четій-Міней Дмитрія (Ростовського) у нього з’явився інтерес до
історії.Семінарський курс Дмитро (Гумілевський) закінчив четвертим за списком
успішності, незважаючи на те, що був на кілька років молодший від своїх
однокурсників [362] [ [362] Филарет, архиепископ Черниговский. – Тамбов, 1880.
– С. 19.]. Отож, закономірно виникло питання – чи повертатися до “своєї”
парафії аби згодом посісти батьківське місце, чи продовжувати навчання.
Вважаємо, що Дмитра приваблювало останнє. Практичний о. Григорій був схильний
повернути сина додому, навіть підшукав для нього наречену. Однак, на прохання
ректора, він зрештою погодився вирядити Дмитра здобувати вищу духовну освіту.
Батьківське напуття закарбувалося на портреті сина, що був виконаний перед його
від’їздом місцевим художником: “Сыне, храни мои словеса” (Притчі Соломонові,
гл. 7, ст. 1). За таких обставин випускник Тамбовської духовної семінарії
попрямував до Московської духовної академії.Навчання у Московській духовній
академії протягом 1826 – 1830 рр. стало значною віхою в житті Дмитра
Гумілевського. В академії його любов до історії переросла у справжнє
захоплення, і він увесь вільний час проводив у бібліотеці. Гумілевський вів
відлюдкуватий спосіб життя, але він усе ж таки заприятелював з відомим у
майбутньому істориком професором і ректором Московської духовної академії
Олександром Горським (1812 – 1875), який був на два курси молодший за нього.
Перше враження від з
- Київ+380960830922