Ви є тут

Розвиток підприємництва у сфері мистецтва в умовах ринкової трансформації економіки України.

Автор: 
Кічурчак Маріанна Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U000908
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
проблеми і напрямки РозвиткУ Підприємництва у сфері мистецтва в умовах
формування ринкової економіки України
2.1. Формування соціально-економічних умов розвитку підприємництва у сфері
мистецтва
Умови функціонування і розвитку будь-якого виду і типу підприємницької
діяльності безпосередньо залежать від соціально-економічного середовища, яке
формується всередині кожної країни. При аналізі соціально-економічних умов
формування підприємництва у сфері мистецтва будуть враховуватися особливості
даної сфери господарювання. Зокрема, будуть розглядатися такі проблеми: стан
бюджетного забезпечення сфери мистецтва України, динаміка реформування відносин
власності; зміни структури зайнятості за формами власності; визначення динаміки
зміни розміру і форми оплати праці; захист прав інтелектуальної власності;
система підготовки фахівців із даного напрямку діяльності.
Трансформація системи господарювання прямо впливає на соціально-культурну
сферу, в тому числі і на мистецтво. Зокрема, це виявляється у забезпеченні
цього сектора національної економіки бюджетними коштами. Оскільки переважна
більшість закладів, установ і організацій в мистецтві є державними. Наприклад,
у 1999 р. чисельність зайнятих у галузі освіти, культури, мистецтва і науки
складала 2240,6 тис. чоловік, з них 92,0 % працювало у державному секторі [136,
С. 367]. Тому необхідно визначити стан мистецької сфери через призму
забезпеченості коштами державного бюджету.
Запропонована Президентом України стратегія соціального та економічного
розвитку на 2000-2004 рр., передбачає здійснення багатовекторних перетворень у
всіх сферах господарювання і основним стрижнем нової політики уряду є людина,
її права і свободи. Саме тому неабияка роль у цих процесах відводиться духовній
сфері, оскільки з часу проголошення незалежності “основою національного
духовного поступу є українська культура” [156, С. 5]. Основними завданнями
соціальної політики уряду є забезпечення фінансовими ресурсами
соціально-культурних закладів та установ. Структура видаткової частини бюджету
представлена у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Структура видаткової частини державного бюджету України
Роки
Загальні видатки бюджету
Фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів, з них
Культура і мистецтво
Загальні видатки бюджету
Фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів, з них
Культура і мистецтво
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
1992
684471,2
94619,8
14779,3
100,0
13,82
2,16
1993
5615726,7
686552,6
99292,7
100,0
12,23
1,77
1994
335067343,3
26591046,8
7592057,0
100,0
7,94
2,27
1995*
1646059087,4
144281283,3
17362794,0
100,0
8,77
1,05
1996**
2852610,1
251618,3
29740,0
100,0
8,82
1,04
1997
24441474,5
2635550,0
399606,0
100,0
10,78
1,63
1998
24481773,9
159067,0
100,0
0,65
1999
25135260,8
164000,0
100,0
0,65
2000
33946526,9
180905,1
100,0
0,53
2001
41990788,5
236719,6
100,0
0, 56
* дані наводяться у млн. крб.; ** дані наводяться у млрд. крб.
Складено і розраховано: [39-48], [88, С. 9]
Як свідчать емпіричні дані, видатки державного бюджету на фінансування
соціально-культурної сфери протягом 1992-1997 рр. у абсолютних показниках
постійно зростали, що безпосередньо пов’язано із інфляційними процесами в
економіці, в той час як у відносних спостерігалося коливання від 13,82 % до
7,94 % у 1992-1994 рр. і незначне зростання до 10,78 % у 1997 р. Причини цього
можна вбачати в тому, що стаття бюджету “Фінансування соціально-культурних
закладів, установ та заходів” складалася з підрозділів видатків на освіту,
охорону здоров’я, соціальний захист, культуру і мистецтво тощо, і відповідно
зміни в забезпеченні коштами відбувалися за рахунок розширення видатків на інші
підстатті. Загалом, у бюджетному забезпеченні соціально-культурної сфери
України визначилася тенденція до скорочення її фінансування, яка має
нерівномірний характер.
За розрахунками питома вага видатків на культуру і мистецтво коливалася
протягом згадуваного періоду від 2,16 % до 1,04 %, причому у 1994 та 1997 рр.
спостерігалися спалахи зростання, що мали, загалом, фрагментарний і епізодичний
характер.
Причиною відсутності даних про фінансування соціально-культурних заходів за
1998-2001 рр. є те, що проходить реформування бюджетного процесу, спрямованого
на створення такої системи бюджетотворення, яка б зробила процедуру його
формування і затвердження прозорішою. Зокрема, необхідно відзначити таке
позитивне зрушення – у видатковій частині держбюджету, починаючи від 1998 р.
з’явилися нові розділи функціональної класифікації, а саме: “Освіта”, “Охорона
здоров’я”, “Соціальний захист та соціальне забезпечення”, “Культура і
мистецтво”, ”Фізична культура і спорт” тощо, в той час як бюджети попередніх
років об’єднували їх у єдину статтю. Тому доцільно було б проаналізувати
динаміку фінансування культури і мистецтва в структурі загальних видатків
держбюджету протягом 1992-2001 рр. (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Динаміка видатків державного бюджету на культуру і мистецтво
Можна твердити, що у зв’язку із відокремленням у окремі функціональні розділи
попередньої статті бюджету “Фінансування соціально-культурних закладів, установ
та заходів” видатки на культуру і мистецтво у 1998-1999 рр. набули постійного
статусу і складають 0,65 % загальних видатків. Ця величина свідчить про те, що
державна підтримка сфери мистецтва є недостатньою і не вирішує всіх проблем із
забезпеченням її ефективного розвитку. Починаючи від 2000 р., подальше
реформування системи бюджетотворення призвело до зміни структури видаткової
частини бюджету. Зокрема, замі