Моделювання процесів антикризового управління підприємством

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
2.1. Концепція моделювання антикризового управління
розвитком підприємства
Проблеми масового банкрутства і стагнації вітчизняних підприємств свідчать про актуальність застосування механізмів антикризового менеджменту в процесах управління розвитком виробничо-економічних систем. Кризові умови економіки пред'являють більш жорсткі вимоги до системи антикризового управління у порівнянні з традиційними системами менеджменту. Це обумовлює необхідність розробки концепції моделювання антикризового управління розвитком підприємства на основі комплексного використання методів і засобів кібернетики, економіко-математичного моделювання, результатів досліджень з антикризового менеджменту і нових інформаційних технологій. Дана концепція повинна виступати як базис для побудови системи моделей підтримки прийняття рішень по антикризовому управлінню підприємством.
Аналіз існуючих підходів до антикризового менеджменту і розроблені положення по моделюванню системи антикризового управління дозволили сформулювати концепцію антикризового розвитку підприємства, основні положення якої полягають у наступному:
1. Моделювання антикризового управління має своєю кінцевою метою створення діючого інструментарію по формуванню ефективної антикризової програми розвитку підприємства. Даний процес має на увазі побудову адаптивних кібернетичних моделей управління підприємством як складною системою. На стадії антикризового розвитку передбачається переломлення траєкторії розвитку об'єкта управління від стану стагнації до економічного процвітання.
2. Основою антикризового управління підприємством є розробка спеціальних оздоровчих програм стратегічного характеру Sti, що ставлять своєю метою стабілізацію діяльності і приріст темпів розвитку підприємства шляхом формування діючих антикризових заходів у рамках обраної стратегії розвитку та застосування ефективних управлінських інструментів для їхньої реалізації.
3. Виходячи з основних цілей антикризового управління і сукупності принципових проблем, що підлягають рішенню, випливає необхідність декомпозувати загальну проблему антикризового управління і сформувати структуру відповідного комплексу задач Zij.
4. Кризові умови, у які потрапляє підприємство, визначають вимоги P'l до процесу антикризового управління: оперативність, цілеспрямованість, прийнятність, коректність, результативність, точність, актуальність, оптимальність.
5. Умови економіки, що трансформується, глибока криза більшості виробничо-економічних систем і особливості антикризового управління в даних умовах мають на увазі виділення специфіки предметної області S0 об'єктів моделювання, а отже, нових підходів і принципів до моделювання.
6. Структуру предметної області S0 доцільно представити у вигляді мережної моделі, що складається з множини образів об'єктів Ii предметної області і множини відносин Rn, що відображають різні типи зв'язків між об'єктами. Під предметною областю антикризового управління розвитком підприємства варто розуміти сукупність предметів і подій, що складають основу необхідної для вирішення задачі інформації.
7. Антикризове управління підприємством у загальному вигляді представляється як модель адаптивного управління М0, у якій виділені внутрішній Wвнут і зовнішній Wзовн контури управління. Кожний з контурів спрямований на вирішення відповідних йому задач, їхні аспекти представляються відповідними комплексами моделей.
8. Структура елементів S1 внутрішнього контуру управління Wвнут представляється у вигляді множини локальних моделей Mij і комплексу інформаційних об'єктів U.
9. Внутрішній контур управління підприємством Wвнут містить структурно-функціональну модель Mвнут внутрішньокорпоративного антикризового управління, що деталізує M0 і поєднує її компоненти з окремими моделями Mij зі структури S1.
10. Структура S2 зовнішнього контура управління Wзовн містить імітаційну модель Mзовн, що визначає взаємодію підприємства з зовнішнім середовищем, характеризується функціональними особливостями зовнішнього середовища і його впливом на підприємство.
11. Імітаційну модель Mзовн структури S2 зовнішнього контура управління Wзовн доцільно представити у вигляді формалізованого варіанта діючого Закону "Про банкрутство" [1], як механізма, що регламентує діяльність кризового підприємства з боку держави і виступає в якості зовнішнього середовища.
12. Для вирішення задач антикризового управління розвитком підприємства доцільно розробити і використовувати відповідну систему підтримки прийняття рішень (СППР) як найбільш ефективний інструментарій вирішення слабоформалізованих задач. При проектуванні СППР у їх основу варто покласти структуру зазначених моделей.
Змістовний аспект положень концепції полягає в наступному.
Положення 1. Процес антикризового управління підприємством припускає вирішення слабоформалізованих задач аналізу, діагностики, прогнозування і формування управлінських рішень. Це обумовлює доцільність розробки механізму антикризового управління підприємством, базуючись на використанні інструментарію економіко-математичного моделювання.
Ідея антикризового менеджменту на основі моделювання процесів управління полягає в тому, що його етапи (оцінка, аналіз, прогнозування, прийняття управлінських рішень) здійснюються відповідно до певної схеми. Дана схема характеризується як деякий перетворювач зовнішніх впливів, умов конкурентного середовища і внутрішніх характеристик підприємства в кінцеві результати у відповідності з властивостями даної схеми (моделі).
Застосування засобів економіко-математичного моделювання в процесах антикризового управління виробничими системами обумовлено необхідністю попереднього проектування оптимальної траєкторії розвитку підприємства на основі адаптивних кібернетичних моделей. Це дозволить вивести підприємство з критичної ситуації за допомогою реалізації кінцевого числа цілеспрямованих, заздалегідь обумовлених к