РОЗДІЛ 2
УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
НА РИНКУ ЗЕРНА
2.1. Маркетингова оцінка внутрішнього і зовнішнього ринків зерна
Майже на всіх історичних етапах розвитку суспільства зерно було і нині залишається важливим джерелом багатства народу України, як і значної частини інших країн світу. Зерно належить до найпоширеніших товарів внутрішнього і світового ринку сільськогосподарської продукції. Виробництво зерна завжди було високоприбутковим.
Виробництво зерна - це діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства [11,2].
Зерно - це плоди зернових і олійних культур, гречки, зернобобових, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей. Зернове виробництво - сукупність організаційно-технологічних заходів, які забезпечують отримання зерна внаслідок використання землі. З позицій цілей виробництва та використання зерна, а також з позицій визначення предмету ринку, зерно поділяється на кілька груп: продовольче, фуражне, репродуктивне (насіння) та технічного призначення.
Зерно продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів; зерно технічного призначення - зерно що використовується для промислових цілей; зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зернових культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів; зерно товарне - зерно, призначене для продажу в умовах ринку.
Зерно хлібних злакових культур характеризується значним вмістом висококалорійних органічних речовин, зокрема вуглеводів, білків, жирів, вітамінів, ферментативних сполук та мінеральних речовин, що робить його незамінною сировиною для виробництва цінних продуктів хлібобулочної, кондитерської та круп'яної промисловостей. Зерно, насамперед, асоціюється з хлібом, якому, як основному продукту харчування населення, у більшості країн світу немає альтернативи. Зернове виробництво слугує потужним джерелом розвитку продуктивного тваринництва, зокрема, виробництва м'яса, молока, яєць. Із зерна також виготовляють спирт, пиво, медичні препарати та інші цінні види продукції. Відходи зернового господарства широко використовуються у різних галузях промисловості, будівництві, при виготовлені органічних добрив, поповненні паливного балансу країни та інших цілей.
Як товар, зерно характеризується залежно від його якісного змісту та призначення, щодо використання та інших ознак. За характером переробки і застосування продовольче зерно відноситься до борошномельного і круп'яного. До борошномельного зерна належать пшениця, жито, ячмінь, кукурудза та деякі інші культури. З них виготовляють хліб, хлібобулочні та кондитерські вироби. До круп'яних відносяться гречка, просо, рис. Крім того, в групу продовольчого зерна входять зернобобові культури - соя, горох, сочевиця, квасоля, чина та інші. Разом з тим, на продовольчі цілі широко використовуються такі зернофуражні культури як ячмінь, овес, кукурудза, сорго. До зернових технічного значення відносяться пшениця, ячмінь та інші культури. Але вони водночас використовуються на продовольчі і зернофуражні цілі. З урахуванням такого підходу до характеристики зерна як товару, формується і розвивається внутрішній і зовнішній ринки пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, вівса, гречки, проса, гороху, сої, інших продовольчих та фуражних зернових культур.
Ринок зерна - система економічних і правових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, доробки, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю, зберіганням та раціональним використанням.
Ринок фуражного зерна характеризується певними особливостями, сутність яких полягає у тому, що тут товаром можуть виступати майже всі види зернових культур. Але, залежно від їх якісних характеристик, насамперед, вмісту кормових одиниць перетравного протеїну, вони безпосередньо відносяться до категорії фуражного зерна - кукурудза, ячмінь, овес, зернобобові, менше - просо, сорго, а інші - пшениця і жито, можуть бути за певних умов використані на фуражні цілі, що широко практикується. Це трапляється у тому випадку, коли є підвищений попит на фуражне зерно і його не вистачає для покриття потреби. Або тоді, коли продовольче зерно за своїм якісним складом не відповідає вимогам його переробки для використання на харчові цілі.
Враховуючи регіональні грунтово-кліматичні умови та біологічні особливості окремих культур, на території колишнього Радянського Союзу прийнято виділяти так званий регіон виробництва озимих зернових культур. Цей регіон включає Україну, Білорусь, Молдову, Литву, Латвію, Естонію, Грузію, Вірменію, Азербайджан, та Європейську частину Росії (територія Росії на захід від Уральських гір).
Незважаючи на те, що посівна площа озимих та ярих зернових культур знизилась після розпаду Радянського Союзу в 1991 році, у процентному відношенні ці показники залишаються відносно стабільними. Основними вирощуваними культурами в регіоні є озима пшениця та ярий ячмінь, кожна з цих культур займає приблизно 30 процентів від загальних зернових площ. Площі озимої пшениці коливаються з року в рік, що частково залежить від посівних умов восени. На площі посівів ярого ячменю впливає кількість озимих зернових, засіяних попередньої осені: в роки зниження виробництва озимих фермери звичайно реагують шляхом збільшення площ ярого ячменю, тоді як при підвищенні виробництва озимих зернових площі посівів ярого ячменю звичайно, знижуються.
Найбільш високоприбуткова культура - озима пшениця, вирощується в основному у південних частинах регіону. На півночі гол
- Київ+380960830922