РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В МОЛОКО-
ПЕРЕРОБНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
2.1. Тенденції і завдання розвитку молокопереробної галузі
В еволюції розвитку людства розведення свійських тварин відіграло першорядну роль. Людина побачила в ньому надійне і постійне джерело харчування спочатку у вигляді молока та м'яса і значно пізніше - різноманітних продуктів їх переробки. Одночасно вона навчилася використовувати тварин як тяглову силу, виготовляти у великих обсягах матеріали для пошиття одягу і взуття, ліки і задовольняти інші потреби. З давніх часів встановлено, що між рослинами і тваринами, їх розвитком існує стійкий зв'язок. Тварина не може розвиватися без рослинної їжі, а рослини активно реагують на тваринні відходи. В результаті людина знайшла застосування органічним добривам, раціонально використовуючи їх для підвищення врожайності сільськогосподарських культур.
Україна має сприятливі природно-економічні умови для вирощування зернових, цукрових буряків, соняшнику, картоплі, овочевих та баштанних культур, багаторічних і однолітніх трав. Практика і наукові експерименти свідчать, що перелічені групи рослин добре розвиваються, дають високі врожаї при одночасному забезпеченні достатньої щільності великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь. Чим вища щільність худоби, тим більше вихід органічних добрив; при раціональному їх внесенні досягаються високі врожаї зернових - до 100 ц/га; цукрових буряків - 500-800, соняшнику - 27-30, картоплі - 300-400 ц/га. При цьому в кожному господарстві створюється міцна кормова база, що дозволяє мати у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь одну корову зі шлейфом.
Коров'яче молоко серед інших його видів в Україні цінується найвище. На його частку припадає близько 99 % від загального виробництва молока. Разом з хлібом воно є одним з найважливіших і найдавніших продуктів харчування. Отже, розвитку скотарства в Україні варто приділяти першорядне значення, що зумовлюється важливістю його продуктів харчування, взаємопов'язаністю тваринництва і рослинництва, забезпеченням у кожному господарстві достатньої кількості добрив, використанням побічної продукції рослинництва та її переробки на підстилку і на годівлю худоби. Тому у скотарстві велике значення для годівлі тварин мають відходи зернових і зернобобових, гичка буряків і жом як продукт їх переробки, шроти різних олійних культур, а також відходи від пивоварної та спиртової промисловості.
Найважливішим показником розвитку скотарства є виробництво молока на душу населення. У Данії, наприклад, цей показник досяг 840 кг. Однак захворювання корів у Європі різко (у 1,5-2 рази) знизило цей показник. В Україні і без цього чинника спостерігається тенденція скорочення виробництва і споживання молока (табл.2.1).
Таблиця 2.1.
Виробництво і споживання молока та молочної
продукції в Україні
РокиВалова продукціяСпоживання на душу населеннямлн. тонн% до 1990 р.кг% до 1990 р.199024,5100373,2100199517,370,6243,565,2199615,864,5230,261,6199713,755,9210,456,4199813,755,9213,057,1199913,454,7209,956,2200012,651,4198,052,5
Тенденція скорочення виробництва і споживання молока охопила всі регіони України. Але найбільш зменшилось виробництво у сільськогосподарських підприємствах. Наприклад, у господарствах Чернігівської області виробництво за 2000 рік характеризується слідуючими даними (табл. 2.2.).
Таблиця 2.2.
Виробництво молока у сільськогосподарських під-
приємствах районів Чернігівської області за 2000 рік
Назва районівВиробництво, тис. тонн2000 р. до 1999, у %Бахмацький18,389Бобровицький13,279Борзнянський15,488Варвенський3,978Городнянський7,085Ічнянський14,193Козелецький12,291Коропський7,679Корюковський6,580Кулаківський4,681Менський9,472Ніжинський9,682Н.-Сіверський8,773Носівський8,677Прилуцький9,871Ріпкинський6,780Семенівський6,372Сосницький4,784Срібнянський4,782Талалаївський7,098Чернігівський15,572Щорський4,378По області198,181,0
Приведені в табл. 2.2. дані свідчать, що немає у Чернігівській області ні одного району, який би не допустив спаду виробництва молока. Це обумовлено, перш за все, його нерентабельністю. Тому керівники господарств стараються позбутися молочної галузі. Такі дії керівників господарств помилкові. Через декілька років це негативно вплине на родючість грунтів.
Тому ми не можемо погодитись з висновками А. Старикова в тому плані, що "Основна можливість для крупних сільськогосподарських підприємств покращити свій фінансовий стан - позбутись дрібних і збиткових виробництв та зосередити зусилля і фінансові ресурси на кількох прибуткових виробництвах" [70, с.5].
Виробництво і споживання молока та молочної продукції у свою чергу залежить від чисельності поголів'я корів та їх продуктивності. Тенденція динаміки цих показників в Україні також негативна (табл. 2.3.).
Таблиця 2.3.
Поголів'я та продуктивність корів
(усі категорії господарств України)
РокиПоголів'яСередній річний надійтис. гол*% до 1990 р.кг% до 1990 р.1990837810028631001991826398,6266293,01992805796,2230480,51993807896,4227379,41994781893,3224078,21995753189,9220577,01996697283,2210373,51997626574,8198869,41998586470,0221977,51999542869,9235882,42000495856,8235982,4* на кінець року
Необхідно звернути увагу на те, що річна продуктивність корів в Україні втричі нижча, ніж у країнах Європейського Союзу (5500 кг). Тим часом в нашій країні існують можливості для одержання від кожної корови 5000-6000 кг молока в рік. У кожній області є сільськогосподарські підприємства, що досягли таких показників; в особистих підсобних господарствах районів Полісся і Лісостепу не тримають корів, що дають менше 3-5 тис., а в Степу - відповідно менше 3,5 тис. кг молока в рік. Отже, завдання піднести молочне виробництво на належний рівень цілком вирішуване.
Заходи, які нео
- Київ+380960830922