РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В РЕГІОНІ
2.1. Порівняння розвитку регіонів як засіб обгрунтування напрямків розвитку підприємництва
В Україні останніми роками з'явився ряд нових науково-інформаційних та інших літературних видань, в яких проводиться порівняння соціально-економічного стану як в адміністративно-територіальних одиницях, так і в регіонах вторинного територіального поділу. Так, зокрема, колектив науковців Інституту регіональних досліджень НАН України пропонує здійснювати порівняння соціально-економічного стану в територіальних областях України за п'ятнадцятьма показниками:
1) індекси людського розвитку;
2) питома вага населення працездатного віку у загальній чисельності населення, %;
3) середньорічний природний приріст населення, тис. осіб;
4) середньорічний механічний приріст населення, тис. осіб;
5) щільність зайнятих тільки в особистих підсобних господарствах, осіб/кв.км;
6) питома вага зайнятих у фермерських господарствах у кількості працюючих в сільському господарстві, %;
7) питома вага безробітних у кількості населення працездатного віку, %;
8) кількість змішаних продовольчих і непродовольчих торговельних закладів на 1000 чоловік населення;
9) середньорічний загальний приріст населення, осіб/рік;
10) питома вага населення працездатного віку у загальній чисельності населення, %;
11) навантаження населення працездатного віку особами у непрацездатному віці (на 1000 осіб працездатного віку припадає осіб у непрацездатному віці);
12) питома вага ріллі у площах фермерських господарств, %;
13) середня величина фермерських господарств, га;
14) питома вага працюючих у загальній кількості населення, %;
15) кількість лікарських закладів на 10000 чоловік населення [17, с.49-65].
За винятком перших двох, решту подано в картографічному вигляді в цілому по Україні, а останні вісім по Львівській області.
Порівняння соціально-економічного стану по районах (регіонах територіального поділу - Центральний, Донеччина, Західний, Придніпров'я, Причорномор'я, Харківщина) здійснюється за двадцяти одним сегментним показником, що згруповані у 5 груп за ознаками, що характеризують питому вагу соціально-економічних районів в Україні, а саме:
1) найважливіші показники (до їх складу ввійшли: площа території, чисельність населення, вироблений національний дохід, інвестиції, основні фонди, основні виробничі фонди);
2) чисельність зайнятих (у матеріальному виробництві, сфері послуг);
3) обсяги капіталовкладень (за певні періоди);
4) показники соціального розвитку (зокрема, частка районів в т.ч. у основних невиробничих фондах, загальному обсязі матеріальних благ та послуг, сумі грошових доходів);
5) питома вага соціально-економічних показників у виробництві валового продукту України (матеріальне виробництво, промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт та зв'язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут).
Колектив київських вчених під керівництвом В.І. Куценко для комплексної оцінки досягнутого рівня розвитку регіонів або змін у соціально-економічних підсистемах пропонує використовувати синтезовані соціальні індикатори, побудовані на основі набору декількох узагальнених показників, що відображають найважливіші параметри підсистеми [80, С.8].
Інтегрований індекс вище згаданими науковцями розраховується як середнє арифметичне суми індивідуальних нормованих показників, що характеризують досліджувані соціально-економічні підсистеми. А індивідуальний індекс показника представляє собою співвідношення натуральних величин по регіону та в загальному по Україні.
На основі інтегрованих індексів проводилось ранжування регіонів, в результаті якого кожному синтезованому індикатору (інтегральному індексу) був присвоєний ранг від першого до двадцять сьомого, відповідно до кількості адміністративних одиниць. На основі ранжування були виявлені рейтинги регіонів за кожним інтегрованим індексом.
За допомогою рейтингів регіону та їх інтегрованих індексів було проведено групування регіонів з метою типізації їх за рівнем розвитку соціально-економічного середовища. Це дало змогу виявити депресивні регіони, а також оцінити наявний ресурсний потенціал регіонів.
На основі запропонованого підходу вище згаданий колектив авторів розрахував індивідуальні та інтегральні індекси, а також провів ранжування та групування регіонів за наступними характеристиками:
1. Розвиток регіонів за рівнем споживання та станом життєвого середовища за такими групами показників:
- територіальні відмінності споживчого ринку по регіонах України;
- споживання продуктів харчування по регіонах України;
- стан навколишнього середовища по регіонах України;
- стан умов праці в галузях народного господарства по регіонах України;
- рівень злочинності по регіонах України;
2. Розвиток системи охорони здоров'я за такими групами показників:
- інфраструктурний та кадровий потенціал системи охорони здоров'я регіонів України;
- розвиток системи охорони здоров'я матері та дитини по регіонах України;
3. Комплексна оцінка соціально-економічного становища регіонів України проведена за показниками:
- вартість виробленого валового суспільного продукту в розрахунку на душу населення;
- обсяг промислового виробництва (в діючих цінах підприємств) на одну особу;
- виробництво товарів народного споживання (продовольчих та непродовольчих) на одну особу у вартісному вимірі;
- обсяг капітальних вкладень підприємств і організацій усіх форм власності по об'єктах невиробничого призначення в розрахунку на одну особу;
- кількість зареєстрованих безробітних на 1000 працівників, зайнятих у галузях економіки;
- середньомісячна заробітна плата 1-ого працівника, зайнятого в народному господарстві;
- обсяги фактичного виконання видаткової частини місцевих бюджетів у розрахунку на одного жителя регіону.
Порівняльний аналіз економічного стану регіонів займає значне місце в роботах зарубіжних економістів-аналі
- Київ+380960830922