Розділ 2.
ЕПІТЕТНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ З ДИСТРИБУТАМИ ЛЮДИНА (ЛЮДИ), ІСТОТА (ІСТОТИ)
2.1 С и н о н і м і ч н о - а н т о н і м і ч н і в і д н о ш е н н я л е к с е м л ю д и н а, і с т о т а. Один із романів І.Багряного має назву "Людина біжить над прірвою", як і здебільшого в текстах письменника, має узагальнене значення, в якому поєднуються поняття одиничного, конкретного і загального в зображенні людини і людей.
У сучасній лінгвістиці маємо спроби системного опису образу людини за даними мови [1: 37-68].
Концепт людина (істота) в дослідженнях мовознавців розкривається через поняття, в яких відображається оцінка фізичних, духовних і соціальних характеристик людини [113 : 55].
За частотою вживання означуваних епітетами слів у прозі І.Багряного вирізняються лексеми людина (люди), істота (істоти). Ці лексеми досить часто трапляються у контексті без супроводжуваних означень, однак для виявлення типів епітетної семантики важливо простежити вживання ЕС і мотивацію їх відповідним контекстом. Якщо завдання лексикології полягає в дослідженні співвідношень між словами та їх значеннями, то потрібне вивчення відповідних співвідношень і в художній мові [34 : 131]. Характерною ознакою індивідуального стилю Івана Багряного є функціонування епітетних словосполучень з означуваними лексемами людина (множина - люди), істота (множина - істоти). У досліджуваних текстах переважають словосполучення з множинними формами названих лексем. Загальномовний словник фіксує спільні й відмінні семантичні компоненти слів людина, істота. Зауважимо, що словникове гніздо людина і самостійне словникове гніздо люди відбивають наявність у семантичній структурі зазначених лексем таких компонентів, які співвідносні із семантичними складниками лексеми істота, напр.: люди "..1. Суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів.. // Ці істоти у протиставленні іншим істотам.. // звичайно з числ. або означ. Певна або велика кількість осіб.. (СУМ, т. ІУ, с. 566); людина.. 1. Одиничне до люди.. // Будь-яка особа; кожний.. // Людська постать... // Уживається у значенні одиниці ліку людей... (СУМ, т. ІУ, с. 567). Пор. тлумачення лексеми істота: "..Живий організм; людина, тварина.: // з означ. Людина, тварина як носій якоїсь властивості, якості тощо" (СУМ, т. ІV, с. 52).
У тлумаченні лексеми люди використовуються поняття 'істоти', 'живі організми', а в тлумаченні лексеми істота - 'живий організм', 'людина' , тобто в певних контекстах названі лексеми виступають як взаємозамінні, синонімічні. Саме в такому загальному значенні використовуються названі синоніми в текстах І.Багряного. Однак у досліджуваних текстах фіксуємо й антонімічні відношення протиставлення названих лексем.
Про відмінність у їхньому значенні свідчить конкретне слововживання людиноподібна істота, напр.: "... він глянув у те люстро на себе. Те, що він побачив, могло бути, без сумніву, тільки в жахливо кривому дзеркалі: звідти дивилась на нього безмежно змучена й волохата людиноподібна істота" (2, 185). Зміст прикметника людиноподібна, так само як і значення іменника істота заперечують одне з наявних у семантичній структурі слова людина відтінків значень: "2. Особа як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей; ..Відчувати себе людиною - відчувати свою людську гідність (СУМ, т. ІV, с. 567 - 568). Контекст, у якому увиразнюється протиставлення істоти і людини, наголошує на тому, що фізичне й психічне знущання з людини перетворює її на істоту як нижче створіння. Загальномовний словник не відбиває цього семантичного складника значеннєвої структури слова істота.
У художньому тексті лексеми людина, істота (так само ці слова у формі множини люди, істоти) виступають у ролі синонімічних, взаємозамінних назв. Деталізація їхньої семантики відбувається через сполучуваність з відповідними означеннями. Епітетні словосполучення допомагають створити узагальнений соціальний портрет людей, які за часів тоталітарного режиму зазнали страждань у таборах, тюрмах, зазнали важких поневірянь на шляхах війни.
Найзагальніше оцінна характеристика людей міститься в семантичній структурі прикметника бідолашні люди, характерного для розмовного та художнього стилів. Текстове вживання загальномовного епітета бідолашні підтверджує його загальномовну семантику. Остання відбита в тлумаченні зазначеного прикметника: Бідолашний .. розм. Бідний, нещасний, безталанний (СУМ, т. 1, с. 178).
У конкретному слововживанні на перший план семантичної структури прикметникового епітета бідолашні люди виступає сема 'нещасні'. На основі спільної семи об'єднано в одному синонімічному ряду епітети бідолашні і нещасні люди. ССУМ наводить такий синонімічний ряд: нещасний, бідний, безталанний, ... бідолашний, ... злощасний (ССУМ, т. І, с. 1016).
Функціонування епітета бідолашні люди в художніх текстах зумовлене потребою дати конкретну характеристику психічного і фізичного стану людей, що потрапляють у різні ситуації. Напр., оцінка бідолашні люди з'являється як висновок поряд із такими характеристиками, як беззбройні, безборонні в контексті: "Бідолашні, беззбройні й безборонні люди, стерявшись від жаху, періщили коней, квапилися вихопитися якось з котла смерти, урятуватися..." (3, 304).
Фізичний стан ув'язнених у тісній тюремній камері, або людей голодних, які не бачили кілька днів хліба, так само зумовлює появу емоційно-експресивного означення бідолашні: .., то навряд чи такий чоловік зможе мати вірне уявлення про брехалівку, в якій опинився Андрій Чумак. "Ця камера таки д і й с н о була натоптана бідолашними людьми, немов діжка оселедцями" (4, 159); "Треба було бачити тих бідолашних людей, загорнутих у коци. Їх ніби оглушило. Вони недовірливо й жадно дивилися на хліб, не ймучи віри, бо не бачили того хліба, мабуть, уже кілька днів, дивилися один на одного, переводили очі на рябого командира й знову на хліб..." (2, 146).
Модальність ірреальності (пор. вислів їх ніби оглушило), або конкретно-зорова карт