РОЗДІЛ 2
УМОВИ РОЗВИТКУ ПЕРІОДИКИ РЕГІОНУ
2.1. Умови виникнення та функціонування періодичних видань
Преса, як відомо, є однім з найважливіших факторів формування громадської
свідомості. Тому не випадково, що під час німецько-фашистської окупації України
нацистським керівництвом досить значна увага приділялася організації такого
механізму інформування про поточні події, духовного впливу на місцеве
населення, яким були періодичні видання.
У роботах вітчизняних дослідників питанню функціонування преси на території
прифронтової смуги, до складу якої входили Юзівська, Харківська та
Ворошиловградська області, приділялася вкрай незначна увага. Окремі відомості
про це містяться лише в 3-му томі дванадцятитомної “Истории второй мировой
войны 1939 – 1945” [28, C. 316 – 318], монографіях Ю.Я.Орлова [33, С.129 – 131]
та М.В.Коваля [35, С.158]. В той же час поза увагою дослідників залишилися такі
питання як роль органів місцевого самоврядування, груп української
громадськості в заснуванні видань у містах, взаємовідносини їх із нацистськими
владними органами. Частково їх було розглянуто в роботах представників західної
історіографії Джона Армстронга [113, p. 259 – 264, 273] та Богдана Кравченка
[117, p.17]. Певним недоліком цих досліджень, щоправда, є гіперболізація ролі
оунівців в періодичних виданнях та ряд фактичних помилок. Більш зважено і
об'єктивно до визначення місця націоналістів у пресі вдалося підійти
харківському досліднику А.В.Скоробогатову [95]. Проте в цілому проблема
визначення часу, обставин заснування періодичних видань, механізму здійснення
цензури над ними залишається ще невирішеною.
Як можна встановити, ще напередодні війни, в “Директиві начальника штабу
Верховного головнокомандування збройних сил Німеччини з питань пропаганди” від
6 червня 1941 р. наголошувалося на необхідності випуску на окупованій території
СРСР, перш за все в Україні та Прибалтиці, газет під німецькою цензурою,
основне завдання яких полягало б у проведенні антирадянської пропаганди, у
тому, щоб “… чинити на населення заспокійливу дію, утримувати від яких би то не
було актів саботажу…”. Водночас відмічалося, що “… якщо можливості слідкувати
за пресою не буде, то робота газет і журналів … повинна бути припинена…” [211,
С.196].
З метою здійснення пропаганди і, зокрема, організації виходу газет, при кожному
з трьох угрупувань вермахту, що діяли на радянсько-німецькому фронті (групи
армій “Північ”, “Центр”, “Південь”) було створено батальйони пропаганди,
кожному з яких підпорядковувалося декілька рот пропаганди (загалом їх було 17)
[28, С.316]. Роти пропаганди, як справедливо зазначає дослідник Ю.Я. Орлов,
були “…покликані обслуговувати не лише засоби масової комунікації
гітлерівського рейху, але й вести агітацію безпосередньо в частинах і
з’єднаннях вермахту, а також забезпечувати психологічну обробку військ і
населення противника” [33, С.129 –130].
У зоні бойових дій групи армій “Південь”, яка здійснювала наступ на Україну,
налічувалося щонайменше 6 рот пропаганди, які мали загальний індекс U
(“Україна”) і порядкову нумерацію від 1 до 6. В свою чергу, кожна з рот
пропаганди мала по декілька відділів пропаганди (вони, також як і роти,
фігурували під назвою “Штаффель Пропаганда”), які діяли на відстані від місця
дислокації рот і охоплювали своїм впливом завдяки цьому значно більшу кількість
населених пунктів. Нижче в таблиці подаються місця дислокації рот та їх
відділів.
Таблиця 2.1.
Дислокація рот пропаганди та їх відділів на території сходу України за станом
на 21.10.1942 р. [215, арк.46]
Рота пропаганди
Місце дислокації
Відділи в містах:
U 1
Сталіно
Маріуполь, Макіївка
U 2
Ворошиловград
Ворошиловград
U 3
Харків
Куп’янськ, Красноград (Костянтиноград)
Продовження таблиці 2.1.
ІІ
ІІІ
U 4
Слов‘янськ
Краматорськ,Слов‘янськ, Лисичанськ, Костянтинівка
В міру віддалення лінії фронту і, отже, переходу колишньої прифронтової зони
до відання цивільної адміністрації, ті періодичні видання, котрі було засновано
підрозділами пропаганди вермахту, передавалися в її розпорядження. Подальше
керівництво ними здійснював відділ політики при рейхскомісарі України [227,
арк.2].
На території сходу України, який весь час перебував у прифронтовій зоні,
ініціатива заснування офіціозів належала, окрім рот пропаганди та їх відділів,
у ряді випадків також міським та польовим комендатурам, а інколи і штабам
військових частин. При цьому вони спиралися і здійснювали це через органи
місцевого самоврядування – управи, котрі повністю в питаннях організації преси
залежали від них.
Певну роль у створенні періодичних видань на сході України відіграли українські
націоналісти, як місцеві, так і ті, що разом з німецькими військами або вслід
за ними прибули із Західної України. Вони, співпрацюючи з нацистами на грунті
спільної боротьби з Радянською владою, намагалися поширити свій вплив на
місцеву громадськість. Преса слугувала основним засобом для досягнення цього.
Варто відмітити, що націоналісти репрезентували різні напрямки оунівського
руху, як мельниківській, так і бандерівський. Вони, використовуючи свою службу
у німецьких військових та цивільних установах, подекуди навіть напівлегальним
шляхом, під прикриттям фальшивих документів, набували можливості впливати на
процес виникнення та характер періодичних видань.
Надзвичайно важливим є питання датування випуску офіціозів, особливо якщо взяти
до уваги поганий стан їх схоронності (неповнота підшивок). А такі газети як
“Харцызский вестник”, “Дебальцевский вестник”, “Новая жизнь”(Дебальцеве),
“Костянтиноградщина”, ”Близніцівські вісті” взагалі в архівах не збереглися і
- Київ+380960830922