РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ІДЕЙНИХ ПЕРЕКОНАНЬ.
ПОЧАТОК ГРОМАДСЬКОЇ ТА ЛІТЕРАТУРНО-
ПУБЛІЦИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (1902 - 1916)
Революційно-визвольні змагання в Україні 1917-1920-х років висунули на політичну арену багатьох непересічних особистостей, представників творчої інтеліґенції, серед яких був і Микита Юхимович Шаповал. Людина глибоких ідейних переконань і кипучої енергії, він не міг залишатися осторонь епохальних змін в житті України, і в роки революції відігравав серйозну політичну роль як партійний і громадський діяч. Цьому періодові його життя передувала спочатку революційна юність, коли у Микити Шаповала, який мав майже хворобливе почуття справедливості й співчуття до беззахисних, зароджувався його соціалістичний світогляд. А потім - десятиріччя активної журналістської і видавничої діяльності, яке сформувало М.Шаповала як блискучого гострополемічного аналітика культурного й громадського життя в Україні, свідомого громадянина своєї Батьківщини.
Своїм успіхам у професійній кар'єрі Микита Шаповал міг завдячувати тільки своєму величезному стремлінню до знань, адже соціально він походив із найбіднішої верстви населення. Народився 26 травня 1882 року в селі Сріблянка Бахмутського повіту на Катеринославщині в бідній родині безземельного наймита Юхима Олексійовича Шаповала. Від матері-козачки Наталі Яківни Микиті дісталися у спадок живий розум та багата фантазія. Велика родина (в наступні 9 років народилося ще семеро дітей) жила в тяжких злиднях. Та, незважаючи на це, батьки, побачивши в Микиті потяг до знань та усього нового, намагалися надати йому можливість вчитися. Спочатку він відвідував школу при станції Варваропольє, що недалеко від Сріблянки, а потім старанно вчився в Петро-Мар'ївській народній школі, що теж була поблизу. Бажання "все знати" принесло вагомий результат: в 1895 році хлопчина закінчив школу "першим учнем", отримавши в нагороду твори М.Ломоносова. М.Шаповал згадував пізніше: "Я був щасливий. Мені тоді було 13 літ"112. Він вже тоді розумів, що успіх у школі це його багатство. Але, окрім навчання, доводилось і працювати помічником конторщика на Голубіївських шахтах, щоб допомагати родині.
Нестримний потяг до науки привів Микиту до 2-х класової школи Міністерства народної просвіти в селі Комишувасі, про яку він почув у конторі та до якої вступив у вересні 1896 року, склавши іспит. Ці два роки для Микити час "великого читання, захопленого навчання, великих злиднів"113. Блискуче закінчення школи в травні 1898 року відкрило шлях до отримання посади в головній конторі на шахтах, а також підтримувало бажання продовжувати оволодівати знаннями. Дізнавшись про відкриття Ново-Глухівської державної лісової школи, юнак вирішив ризикнути скласти конкурсні іспити, хоча і розумів, що велика кількість бажаючих вступити до школи не додає йому шансів. Однак "іспити він витримав одним з перших", і тому був прийнятий до цього навчального закладу на повний державний кошт114. Період навчання в лісовій школі М.Шаповал згадує як "найліпший період" його "науки", коли він "став майстром в землемірстві, лісоводстві, кресленні планів і колекціонером з ботаніки, ентомології і т. п."115 Закінчивши в травні 1900 року школу з відзнакою, отримавши звання лісового кондуктора та прибувши в розпорядження Харківсько-Полтавського управління державних маєтностей, молодий спеціаліст отримав призначення на посаду лісовода в Прилуцьке лісництво. В Прилуках загалом М.Шаповал пробув до липня 1901 року, коли одержав переведення на службу в Маяцьке лісництво (місто Славянськ на Харківщині), де, за переказами, працював колись помічником лісничого і його дід по матері Яків Самоткаленко116.
Дуже скоро, а саме у жовтні 1901 року, гіркота самотності змінилась на радість спілкування зі справжнім свідомим українцем, який відіграв істотну роль у пробудженні та формуванні національної самосвідомості Микити Шаповала. Зустріч з Олександром Макаренком, котрий щойно скінчив Петербурзький лісовий інститут і був призначений помічником лісничого у Маяцьке лісництво, відбулася саме в той момент, коли юнак відчував необхідність визначитися у своїх морально-етичних переконаннях. "Вихованець Дарвіна і Спенсера, сильний ориґінальним розумом О. І. М. так звали того ідеаліста, саме тоді перебував в полосі природознавецьких впливів і як свідомий українець, він з їх брав указівки всьому українству" так зазначив у своїй доповіді, прочитаній в товаристві ім. Г.Квітки-Основ'яненка в 1915 році О.Мицюк про О.Макаренка117. М.Шаповал пізніше напише у своїх споминах, як сколихнули його свідомість у перший же день знайомства розповіді "благородного ідеаліста" про "український рух, його завдання, про соціялізм..."118 Захоплений у ідейний полон теорії О.Макаренка щодо підняття поваги до українства та української мови, М.Шаповал відкрив для себе "новий світ" ідей і відчув, що став "українським революціонером і соціалістом"119. Через О.Макаренка М.Шаповалу вдалося зав'язати стосунки з Революційною українською партією, перед якою саме в 1902 році постало питання вибору мети руху. Оскільки провід партії явно схилявся до соціал-демократичних принципів, результатом цього став вихід з РУП нечисленної групи самостійницької інтеліґенції (на чолі з М.Міхновським утворили Українську Народну Партію), а також вийшла частина народників, які приєдналися до есерів. Сучасний дослідник української інтеліґенції початку 20 століття Г.Касьянов стверджує, що серед цих народників був і Микита Шаповал120.
Молодий революціонер виливав свою кипучу енергію у вчинки, що красномовно свідчили про ставлення його до селянства. А саме безкоштовна роздача або продаж "по дешевій ціні дров з лісу селянам, вдовам, сиротам", через що був переведений у березні 1902 року до Харківського лісництва, а в липні 1902 року в Мохначанське лісництво, де одержав доручення завідувати лісовими комплексами в слободі Балаклея121. Нечасті зустрічі з О.Макаренком були "святами українського і революційного почуття"122.
Протягом року служби в Б