РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкти дослідження
Біологічними об’єктами дослідження були вищі базидіальні гриби Agaricus
bisporus (J.Lange) Imbach. і Pleurotus ostreatus (Jacq.:Fr) Kumm. і компости
після їх культивування, які були надані відділом мікології Інституту ботаніки
ім. М.Г. Холодного НАН України та акціонерним товариством “Житичі” м.
Житомира.
Вид шампіньйон двоспоровий - Agaricus bisporus (рис.2.1, 2.2) належить до
родини Агарикових (Agaricaceae), порядку Агарикові (Agricales), класу
Базидіоміцети (Basidiomycetes).
Рис. 2.1. Плодові тіла Agaricus bisporus.
Cамою суттєвою частиною гриба є міцелій, на якому утворюються плодові тіла.
Грибниця складається з тоненьких галузистих ниток (гіф). Розростаючись,
грибниця виділяє ферменти, під впливом яких відбувається розклад субстрату. У
процесі росту міцелію гіфи потовщуються, на них утворюються примордії, які
через декілька днів виростають у дорослі плодові тіла, шампіньйони. Шапинка
плодового тіла шампіньйона буває до 12 см у діаметрі, округла, випукла.
Забарвлення поверхні шапинки біле. Ніжка 3-8 см довжини, гладенька.
Шампіньйони відносяться до пластинчатих грибів, тобто мають гіменофор. Гіменій
щільним шаром покриває спороносні клиновидні пластинки і проміжки між ними так,
що базидіоспори можуть падати у будь-який час. За гіменіальним шаром
розміщується субгіменіальний. У ньому закладаються базидії. У молодому віці
пластинка шампіньйонів біла, потім вона рожевіє і на старість стає
коричнево-фіолетова. На базидії розміщується по дві спори.
Рис. 2.2. Культивування шампіньйона двоспорового.
Вид Глива - Pleurotus ostreatus (рис. 2.3., 2.4) належить до родини Плеуротові
(Pleurotaceae), порядку Агарикові (Agricales), класу Базидіоміцети
(Basidiomycetes).
Плодові тіла утворюють компактні зростки карпофорів, у яких останні
розміщуються черепицеподібно один над одним у кількості від декількох до 30
екземплярів. На характер зростків значно впливає фізичний стан субстрату.
Шапинки 5-10 см у діаметрі, більш або менш випуклі, неправильно округлі. На
початку розвитку темно зафарбовані, пізніше сірі. Пластинки білі, рівні, тісно
розміщені. Ніжка біла, в основі часто волокниста. М’якоть біла, соковита,
м’яка. Споровий порошок білий. Спори циліндричні, гладенькі.
Рис. 2.3. Культивування Pleurotus ostreatus.
Перевагою культивування гливи перед іншими їстівними грибами є висока швидкість
росту міцелію, здатність засвоювати різноманітні матеріали рослинного
походження (солому злаків, стебла кукурудзи, лушпиння соняшника та інші).
Найбільш поширеними субстратами для культивування гливи є солома пшениці та
лушпиння соняшника. У роботі досліджувалися компости із пшеничної соломи і
лушпиння соняшника після культивування Agaricus bisporus та Pleurotus ostreatus
(рис.2.5-2.7).
Рис. 2.4. Плодові тіла Pleurotus ostreatus.
Для посіву використовується міцелій високої якості (сипкий, однорідньої
структури). Кількість посівного міцелію становить 3-5% від маси субстрату.
Рис. 2.5. Інокуляція міцелію Pleurotus ostreatus, субстрат пшенична солома.
Через 8-10 днів поверхня субстрату густо обростає білим міцелієм (рис.2.6).
Рис. 2.6. Субстрат соломи пшениці, зарослий міцелієм Pleurotus ostreatus
Рис. 2.7. Компост лушпиння соняшника після культивування Pleurotus ostreatus.
Досліджували дію фізіологічно активних речовин грибного походження на схожість,
енергію проростання і морфометричні показники початкового росту простків
насіння: редьки Raphanus sativus L. (сорт літня Одеська), гірчиці Brassica
juncea L.(салатна 54), огірків Cucumber sativus L. (сорт Бригадний), салату
Lactuca sativa L. (листовий), капусти Brassica oleracea L. (сорт Амагер) і
томатів Lycopersicon esculentum Mill.(cорт Яблунька Росії). Досліджували вплив
фізіологічно активних речовин грибів на ріст і розвиток рослин моркви Daucus
sativa Hoff. (сорт Шантане), цибулі Allium cepa L.(сорт Штудгарт), часнику
Allium sativum L.(сорт білий Український), перцю Capsicum annuum L.(сорт
Каліфорнійське Чудо), капусти Brassica oleraceae L (сорт Амагер).
2.2. Визначення фітогормонів грибів
Реактиви
У роботі використовувалися:
- абсцизова кислота, індоліл-3-оцтова кислота, зеатин фірми "Sigma" (США),
гіберелова кислота фірми "Fluka" (Швейцарія), зеатин-рибозид фірми "Serva"
(Німеччина);
- решта реактивів вітчизняного виробництва "Реахім" марок "ХЧ" та "ОСЧ";
- вода, очищена дистиляцією;
- пластини для тонкошарової хроматографії Silufol UV-254
(Чехія);
- універсальний індикаторний папір, рН 0-12 "Lachema" (Чехія).
Обладнання
Зважування проводили на одночашкових терезах "Sartorius" (Німеччина) та
торсійних терезах ВТ (Польща).
Екстракти випарювали на вакуумному ротаційному випарнику типу 350р (Польща).
Центрифугування проводили на центрифузі К-24 фірми "Janetski" (Німеччина).
При тонкошаровій хроматографії використовувалися камери хроматографічні фірми
"Sigma" (США) та капіляри для нанесення (Difco Laboratories, Detrit, Michigan,
USA).
Насіння пророщували у термостаті ТС-70, температурний діапазон - 20-60°С.
При визначенні біологічної активності гіберелінів використовували фітокамеру
VOETCH 5/1000 (Німеччина ).
Хроматограми переглядали при УФ-світлі на ультрахеміскопі фірми "Desaga"
(США).
Високоефективну рідинну хроматографію проводили на хроматографі Pye Unicam 4031
(Великобританія).
Для приготування розчинів використовували автоматичні піпетки (Німеччина ).
Виділення фітогормонів з плодових тіл гр