РОЗДІЛ 2
Умови та методика проведення досліджень
2.1. Умови вирощування та зберігання насіння
Досліди проводили з насінням озимої м'якої пшениці (Triticum aestivum L.) сорту Обрій, виведеному в Селекційно-генетичному інституті УААН (автори С. П. Лифенко, М. І. Єриняк, В. П. Федченко, О. О. Созінов, Р. П. Бунтовський, Ф. О. Попереля, А. М. Хейфец). Останній відноситься до степової екогрупи високої засухо- і жаростійкості та продуктивності і рекомендований для інтенсивної технології вирощування озимої пшениці на півдні України.
Використовували насіння різних років урожаю - 1993; 1996; 1997 і 1998, які були нерівнозначними за метеорологічними умовами. Ці умови сприяли формуванню насіння з різною вихідною якістю, що певною мірою відбивалось на характері його зберігання в контрольованих та неконтрольованих умовах.
Як відомо [55, 150, 151, 89], найбільш вразливим періодом для формування показників якості насіння озимої пшениці стосовно метеорологічних чинників є період від колосіння до визрівання материнських рослин. Саме на цей період ми звернули увагу, наводячи характеристику років, в які було отримане насіння, що використовувалося для наших досліджень.
Оцінку метеорологічних чинників проводили за методичними вказівками М. О. Кіндрука, Л. К. Січняка і О. К. Слюсаренка [1987]. При цьому використовували створену авторами екологічну модель формування врожайних якостей насіння різного рівня: підвищеного, середнього і заниженого. Параметрами моделі служать знайдені експериментальним шляхом для основних міжфазних періодів, починаючи з колосіння материнських рослин, межі оптимумів агрометеорологічних показників, що корелюють з потенційною продуктивністю або урожайними властивостями насіння, а саме: середні температура і відносна вологість повітря, кількість атмосферних опадів, кількість днів з несприятливими температурами ( 25 °С і вище, 10 °С і нижче) та відносною вологістю повітря (50 % і нижче, 80 % і вище).
Для оцінки умов вирощування та прогнозування врожайних властивостей насіння використовували дані агрометеорологічних спостережень, проведених на Одеській агрометеорологічній станції (додаток А).
Зберігали насіння протягом трьох років в контрольованих та неконтрольованих умовах. За першого варіанту зберігання використовували кліматичну камеру ВКШ-73, налаштовану на понижену температуру (+4±1 °С). Відносна вологість повітря в камері складала 70±2 %. Для зберігання зразків насіння в неконтрольованих умовах використовували складське приміщення (комора). Температура повітря в ньому коливалась в залежності від пори року від -7 до +24 °С, а відносна вологість повітря - від 60 до 90 %.
2.2. Програма досліджень
Дисертаційна робота виконувалась в рамках науково-дослідних тем кафедри ботаніки ОНУ ім. І. І. Мечникова ? "Еколого-біологічне вивчення надземної і водної флори Північно-Західного Причорномор?я з метою охорони, раціонального використання та управління продукційним процесом" та лабораторії насіннєзнавства і стандартизації Селекційно-генетичного інституту ? Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення УААН ? 04.02 "Розробити науково-обгрунтовані заходи по підвищенню й зберіганню сортових, посівних та врожайних якостей насіння".
Дослідження проводили в 1996-2001 р.р. в лабораторії фізіології рослин кафедри ботаніки Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова та лабораторії насіннєзнавства і стандартизації Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення Української академії аграрних наук.
Вивчення показників життєздатності та інших властивостей насіння проводили як за тривалого, так і прискореного (штучного) старіння.
При тривалому зберіганні зразки насіння з природною вологістю (12,5?12,9 %), а також підсушені (вологість 7,5?7,9 %) затарювали в герметично запарафійовані пляшки та негерметичну упаковку (торби). Варіанти досліду були такі:
1- кліматична камера, герметична тара, підсушене насіння;
2- кліматична камера, герметична тара, непідсушене насіння;
3- кліматична камера, негерметична тара, непідсушене насіння;
4- комора, герметична тара, підсушене насіння;
5- комора, герметична тара, непідсушене насіння;
6- комора, негерметична тара, непідсушене насіння;
Відбір проб для досліджень проводили при штучному старінні через кожні 10 діб, при тривалому зберіганні ? щорічно. У відібраних зразках визначали енергію проростання, лабораторну схожість, силу росту насіння, довжину та масу пагонів і коренів проростків, вміст ТБК-реактивних речовин в окремих органах (частинах) зернівки. У зразках тривалого зберігання також визначали вміст ексудативних цукрів та загальну ураженість грибковими хворобами. Отримані результати порівнювали з вихідними (початковими) значеннями показників, що визначались перед закладанням насіння на зберігання за наведеною вище схемою досліду.
В окремій серії дослідів досліджували вміст ТБК-реактивних речовин в насінні різної життєздатності під час його бубнявіння та проростання. Для цього використовували насіння пшениці з урожаю тих самих років, починаючи від перших 2-х годин контакту з водою і до 24 годин його гідратації.
Крім вказаних показників, оцінювали потенційну продуктивність насіння, яке закладалось на тривале зберігання, шляхом прогнозування його урожайних властивостей за параметрами ''екологічної'' моделі.
2.3. Методи досліджень
Життєздатність насіння оцінювали за допомогою показників енергії проростання, лабораторної схожості, сили росту. Енергію проростання і схожість визначали за ГОСТ 12038-84, силу росту за методиками С. П. Лифенка (1964) і Б. С. Ліхачова (1977). Оцінку ступеня розвитку структур проростків проводили за методичними вказівками, які розроблені в НДІ рослинництва ім. М. І. Вавілова [103].
Вміст ексудативних цукрів з набряклого насіння у ви