РОЗДІЛ 2
Матеріал та методи дослідження
2.1. Групи хворих та методи контрацепції
Для вирішення поставленої мети і завдань було обстежено 50 соматично і гінекологічно здорових жінок репродуктивного віку, які використовували для контрацепції механічні засоби - контрольна група. Дві основні групи склали 100 жінок репродуктивного віку з різною тиреоїдною патологією: І група - 50 жінок з тиреотоксикозом і ІІ група - 50 жінок з гіпотиреозом.
При розробці методики контрацепції у жінок з тиреотоксикозом грунтувалися на необхідності забезпечення високого контрацептивного ефекту, усуваючи побічний вплив та сприяючи поліпшенню стану здоров?я жінок з тиреотоксикозом, шляхом комбінованого застосування монофазних оральних контрацептивів з внутрішньоматковим контрацептивом та застосуванням імунокоректорів.
Суть методики полягає в тому, що у жінок з тиреотоксикозом спочатку визначають рівень лютеїнізуючого гормону, пролактину та прогестерону в плазмі крові і при нормальних їх показниках призначали монофазний контрацептив фемоден з першого дня менструального циклу за загальноприйнятою схемою, а при підвищених показниках - мінізістон в комбінації з внутрішньовенним контрацептивом "Нова Т Cu-200 Ag" (фірми "Leiros"), який призначали за 3 місяці до застосування внутрішньоматкового контрацептиву на фоні імунокоректора (тімалін) та ще протягом 3 місяців на фоні його застосування та за 3 місяці до вилучення. В даній ситуації, на нашу думку, небажано тривале призначення гормональних препаратів.
Обгрунтуванням даної методики є взаємозв?язок між дією вищевказаних препаратів та особливостями гормонального дисбалансу на фоні тиреотоксикозу. Так, фемоден, гальмуючи функцію гіпоталамо-гіпофізарної системи блокує овуляцію. Під впливом естрогенів підвищується тироксинзв?язуюча здатність плазми крові, що у свою чергу впливає на утворення тироксину та тиреотропіну. При підвищених показниках лютеїнізуючого гормону, пролактину, прогестерону та підвищених показниках тиреоїдних гормонів (чим супроводжується тиреотоксикоз) призначається монофазний контрацептив мінізістон, сильна гестагенна дія якого на гіпофізарну секрецію блокує овуляцію та знижує показники як статевих, так і тиреоїдних гормонів, чим і покращує стан здоров?я жінки. Крім того, на фоні тиреотоксикозу порушуються і процеси імуногенезу, в результаті чого знижується реактивність організму, що призводить до високої частоти запальних процесів статевих органів. Тому додатково пропонується коригувати імунологічні порушення тімаліном.
Методика контрацепції у жінок з гіпотиреозом поляла в тому, що спочатку визначали рівень естрогенів і при нормальних показниках призначали монофазний оральний контрацептив ригевідон, а при знижених - марвелон в комбінаціях з внутрішньоматковим контрацептивом "Нова Т Cu-200 Ag" (фірми "Leiros"), причому марвелон призначали 3 місяці до застосування внутрішньоматкового контрацептиву поряд з імуностимулятором тімаліном 3 місяці на фоні його введення та за 3 місяці до його вилучення. Тривале використання гормональних контрацептивів на фоні гормонального дисбалансу небажане.
Призначення ригевідону зумовлено наявністю в ньому як естрогенного, так і прогестагенного компоненту - левоноргестрелу. Пригнічуючи секрецію гонадотропін-рілізінг гормону в гіпоталамусі та в подальшому секрецію гонадотропного гормону, препарат призводить до зниження оваріальної активності та зниження дозрівання фолікулів. В результаті подібної дії відсутнє і циклічне підняття рівня естрадіолу в плазмі крові, а також нормалізуються і гормональні показники тиреоїдних гормонів.
Призначення марвелону при зниженні рівня естрогенів та тиреоїдних гормонів зумовлено наявністю в ньому як естрогенного, так і прогестагенного компоненту - дезогестрелу. Впливаючи на гіпоталамо-гіпофізарну систему він блокує овуляцію, одночасно з підйомом естрогенів підвищує і функцію щитовидної залози. Тобто під впливом препарату підвищується тироксинзв?язуюча здатність білків плазми, що в свою чергу впливає на утворення тиреотропінів та тиреоліберінів.
У жінок з патологією щитовидної залози - гіпотиреозом порушуються процеси імуногенезу, в результаті чого знижується і реактивність організму. Тому призначення імуностимулятору тімаліна коригує імунітет та усуває розвиток запальних процесів. Призначення марвелону за 3 місяці до введення внутрішньоматкового контрацептиву блокує гіпоталамо-гіпофізарну систему, створює оптимальні умови на фоні яких введення внутрішньоматкового контрацептиву є найбільш ефективним, а подальше використання препаратів ще протягом 3 місяців та за 3 місяці до введення внутрішньоматкового контрацептиву забезпечує релаксацію ендометрію, ановуляцію та виключає функцію яєчників, чим і усуває побічні ефекти контрацепції.
Отже, все викладене вище, є достатньо переконливим обгрунтуванням диференційованого підходу до контрацепції у жінок з тиреоїдною патологією.
2.2. Методи дослідження
У спеціально розробленій карті обстеження реєстрували відомості про спадкоємність, перенесені захворювання (дитячі інфекції, загальні і гінекологічні захворювання, оперативні втручання і т.д.). Особливий акцент робили на виявленні перенесених раніше ендокринних і запальних захворюваннях, і, зокрема, статевих органах. Вивчали особливості становлення і характер менструальної і генеративної функції жінки, дані про попередні вагітності, аборти, перебіг післяпологового періоду. Приділяли увагу вивченню особливостей ендокринного і серцево-судинного анамнезу: розміри щитовидної залози, спадковій схильності, вказівки на епізодичні підвищення АТ, часті головні болі, виявляли надлишкову масу тіла, шкідливі навички пацієнток. З'ясовували характер методів контрацепції, застосовуваних до періоду дійсного дослідження, їх ефективність, прийнятність, наявність побічних реакцій і ускладнень у період їх застосування, причини відмови від того або іншого методу контрацепції. Вивчали сімейний і соціальний стан жінок, кількість статевих партнерів.
При огл