РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ та методи дослідження
2.1. Об’єкти дослідження
Групи пацієнток — основна та порівняльна — формувалися ретроспективно залежно
від характеру відповіді на контрольовану гіперстимуляцію (КГЯ) в програмі
допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Основну групу (ОГ) дослідження склали 228 жінок “поганих відповідачів”, які
проходили лікування безпліддя методом ЗІВ на базі клінік “Ісіда” та “Надія”.
Середній вік жінок ОГ становив 33,5±0,5 роки, коливаючись від 24 до 47 років.
Пацієнтка вважалася “поганим відповідачем”, якщо у неї за умови стандартного
протоколу стимуляції було отримано менше чотирьох фолікулів та/або ооцитів та
менше двох ембріонів, придатних для внесення в порожнину матки.
У подальшому ОГ було розподілено на дві підгрупи (Г1 та Г2) залежно від того,
який лікувальний протокол КГЯ було застосовано. Більш детальну інформацію щодо
розподілу пацієнток і лікувальних протоколів наведено в розділі 6.
Групу порівняння (ГП) склали 93 пацієнтки з безпліддям, в яких спостерігалася
нормальна відповідь яєчників, та які проходили лікування безпліддя методом ЗІВ
на базі клінік “Ісіда” та “Надія”. Вік жінок у ГП коливався від 23 до 42 років,
становлячи в середньому 32,9±3,1 року. Більш детальну характеристику вікового
розподілу в обох групах наведено в результатах дослідження, враховуючи те, що
вік є одним із вагомих етіологічних чинників виникнення синдрому слабкої
відповіді яєчників (ССВЯ).
Контрольну групу (КГ) становили 215 жінок – донорів яйцеклітин віком від 26 до
33 років (30±4,20 року). У всіх жінок КГ в анамнезі були хоча б одні
фізіологічні пологи, не спостерігалося ніяких гінекологічних та соматичних
хвороб.
Для програми запліднення ін вітро (ЗІВ) використовували стандартний довгий
лютеїновий протокол з агоністами гонадотропін рилізинг-гормону (Супрефакт), що
призначався на 19-24-й день менструального циклу упродовж 11-14 днів денною
дозою 0,5 мг та 0,2 мг до призначення тригерної дози хоріонічного гонадотропіну
(ХГ). Стимуляція суперовуляції починалася за два тижні від початку прийняття
а-ГТРГ, але не раніше третього дня від початку менструації, з використанням
препаратів гонадотропних гормонів (Гонал-F, Метродин ВЧ, Пергонал, що містять
75 МО ФСГ). Критеріями призначення тригерної дози ХГ були розміри фолікулів від
18 до 22 мм. Кількість фолікулів оцінювали за допомогою ультразвукового
дослідження. Кількість яйцеклітин визначали в день пункції фолікулів після
обстеження під мікроскопом фолікулярної рідини в умовах ембріологічної
лабораторії. Кількість ембріонів визначали на 2-5-й день після забору
яйцеклітин в дні перенесення ембріонів (за їх наявності) в порожнину матки.
Частині пацієнток, крім стандартного ЗІВ, проводили процедуру
інтрацитоплазматичного введення сперматозоїдів (ICSI).
2.2. Програма дослідження
Відповідно до мети й завдань дослідження програма даної роботи складалася з
таких етапів.
На першому етапі вивчали та аналізували етіопатогенетичні чинники формування
ССВЯ: вік жінки, наявність оперативних втручань на придатках матки,
гінекологічні захворювання (міома матки, ендометріоз, гіперплазія ендометрію),
генетичні чинники (алелі високого ризику та премутації гена FMR1, мутації
769G®A гена INH-a), аутоімунні чинники (антифосфоліпідні антитіла – АФА) [42,
54]. Такі показники, як вік, наявність оперативих втручань та маркери
аутоімунних захворювань, порівнювали у ОГ та ГП. Генетичні чинники, враховуючи
те, що ці дослідження вимагають для порівняння визначення популяційної частоти,
вивчали в ОГ та КГ. КГ в даному разі слугувала аналогом здорової фертильної
популяції.
На другому етапі роботи досліджували діагностичну значущість біохімічних та
ультразвукових маркерів яєчникового резерву в прогнозуванні виникнення ССВЯ. В
ОГ та ГП аналізували та порівнювали показники базальної секреції
фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), антимюлерового гормону (АМГ), дані
трьохвимірної ехографії та доплерографії.
На третьому етапі в межах ОГ вивчали ефективність модифікованого короткого
протоколу стимуляції з використанням а-ГТРГ і ант-ГТРГ та ЗІВ ПЦ порівняно із
стандартним довгим лютеїновим протоколом.
Всі дослідження другого та третього етапів проводили з урахуванням отриманих на
першому етапі даних щодо основних етіопатогенетичних чинників виникнення ССВЯ:
в підгрупах жінок молодшого і старшого віку та з оперативними втручаннями на
придатках матки в анамнезі та без них.
2.3. Методи дослідження
Всіх жінок було обстежено за загальновизнаною методикою, яка складається з
вивчення анамнезу життя, анамнезу хвороби, результатів клінічних, лабораторних
та інструментальних методів дослідження. Звертали увагу на наявність хронічних
соматичних хвороб: цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, хвороб
серця, легенів, печінки, нирок, аутоімунних захворювань.
При вивченні акушерського та гінекологічного анамнезу фіксували в анкетній
частині карти необхідні дані (менструальна функція, вагітності, пологи,
викидні, аборти, позаматкові вагітності).
Об’єктивні методи включали визначення конституційного типу, стану молочних
залоз, рутинне гінекологічне обстеження.
Інструментальні методи дослідження.
За допомогою ультразвукового дослідження, гістероскопії та лапароскопії
виявляли наявність ендометріозу, міоми матки, гіперплазії ендометрію.
Ультразвукове дослідження та гістероскопію проводили в амбулаторних умовах на
базі клінік “Надія” та “Ісіда”, лапароскопію – в стаціонарних відділеннях інших
лікарень.
Первинне ультразвукове дослідження, двовимірну, трьохвимірну ехографію,
двовимірну, трьохвимірну доплерографію проводили на апаратах HDI 1500
- Київ+380960830922