РОЗДІЛ 2.
ОРГАНІЗАЦІЯ, КОНТИНГЕНТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження:
Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
Біологічні методи.
Педагогічне тестування.
Педагогічні спостереження.
Методи оцінки рухової активності.
Педагогічний експеримент.
Методи математичної статистики.
2.1.1. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
Проаналізовано 239 джерел науково-методичної літератури, серед яких 63 монографій, 42 підручників і навчальних посібників, 91 статті у журналах та збірниках, 34 авторефератів дисертацій, 9 державних документів.
Вивчення наукової літератури з теорії і методики фізичного виховання, фізіології, педагогіки і психології дало можливість виділити проблему використання нових організаційних форм і методів навчання в процесі фізичного виховання першокласників, виявити невирішені питання оптимізації рухової активності молодших школярів, визначити наукову задачу власних досліджень. Аналіз наукових джерел дозволив розкрити зміст основних понять: оптимізація фізичного виховання, фізичний стан, соматичне здоров'я, дозування і нормування навантаження, педагогічні умови, критерії диференційованого підходу, добова рухова активність. На основі аналізу і узагальнення літературних джерел були визначені об'єкт, предмет, гіпотеза, сформульовані мета і задачі дослідження, розроблено структуру експериментального дослідження.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія наукового пізнання, системний підхід до вивчення явищ і процесів, основні положення теорії і методики фізичного виховання та теорії спортивної підготовки.
2.1.2. Біологічні методи.
Для оцінки фізичного стану людей різного віку використовують різноманітні показники і тести, які дозволяють в комплексі оцінити стан здоров'я, захворюваність, будову тіла, фізичний розвиток, фізичну підготовленість і працездатність. При цьому варто відзначити, що питання оцінки рівня фізичного стану дітей і дорослих людей розроблені недостатньо. Водночас, методика і стандарти оцінки рівнів фізичного стану дорослого населення в літературі представлені в достатній мірі [12, 14, 16, 20, 63, 84, 134, 184?.
При оцінці рівня фізичного стану дітей молодшого шкільного віку виникають труднощі, які обумовлені тим, що організм дітей знаходиться в постійному розвитку; формуються внутрішні органи і функціональні системи. В нашому дослідженні використовувалися діагностичні підходи, викладені в роботах Г.Л.Апанасенко, О.А.Пирогової, Р.М.Баєвського, С.Б.Тихвинського з співав., Т.Ю.Круцевич та інших вчених і фахівців.
Зокрема, досліджувалися наступні складові фізичного стану першокласників: показники фізичної підготовленості і працездатності, показники захворюваності і загартованості.
Для оцінки фізичного стану першокласників визначали такі соматометричні і фізіометричні показники у стані спокою: довжина і маса тіла, ЧСС, ЖЄЛ, АТ, динамометрія кисті рук. Вимірювання проводилося на початку 2000/2001 навчального року загальноприйнятими способами.
Рівень фізичного здоров'я визначався за методикою Г.Л.Апанасенка [14?, для чого вимірювали такі показники у стані спокою: ЖЄЛ (мл), ЧСС (уд/хв), АТ (мм.рт.ст.), маса тіла (кг), довжина тіла (см), динамометрія кисті (кг). Всі перераховані показники оцінювали у балах, а їх суму порівнювали зі шкалою оцінки результатів тестування і у такий спосіб отримували загальну оцінку рівня фізичного здоров'я першокласників [10?.
Для оцінки ефективності процедур загартування нами використовувалась холодова проба. Вона дозволяє дослідити динаміку пристосувальних реакцій організму до умов зовнішнього середовища і, в першу чергу, до низької температури повітря.
На початку випробування досліджуваний з оголеним до поясу тулубом протягом 20-30 хв. адаптувався до температурних умов приміщення. Для обстеження була обрана - спина.
На цій ділянці за допомогою електричного термометра визначали температуру шкіри, потім розміщували на ній металеву баночку діаметром 3-4 см і висотою 8-10 см, наповнену мілко подрібненим льодом. Через 20-30 с баночку знімали і вимірювали температуру шкіри. Ці виміри повторювали через 1-2 хв. (доти, доки температура шкіри відновлювалась).
Для вимірювання температури використовували електричний термометр ТПЕМ-1, який фіксує температуру від +16 до +42?С. Ціна ділення його шкали 0,2?С.
При холодовій пробі температура шкіри, як правило, відновлюється протягом 20-25 хв. При цьому спостерігається три фази її змін: в перші 2-4 хв., після припинення охолодження спостерігається різкий підйом температури, пізніше підвищення температури сповільнюється, а в останній період вона відновлюється дуже повільно. Точної шкали оцінки показників холодової проби ще не розроблено. Тому на підставі досліджень ми прийняли таку оцінку адаптації дітей до холоду: повернення температури шкіри до вихідного рівня протягом 5 хв. свідчить про добру адаптацію до холоду, протягом 10 хв. - про задовільну, протягом 15 хв. - про незадовільну адаптацію.
2.1.3. Педагогічне тестування.
Оцінювання фізичної підготовленості першокласників проводилося два рази. Перший раз - у вересні 2000 року, другий раз - у травні 2001 року. Рівень фізичної підготовленості учнів перших класів оцінювався за Державними тестами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 року [82], а саме: біг 1000 м, згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі, піднімання в сід за 1 хвилину, стрибок у довжину з місця, біг на 30м, човниковий біг 4 х 9 м, нахил тулуба вперед з положення сидячи. Випробування проводилися згідно умов виконання державних тестів фізичної підготовленості населення України.
Оцінка індивідуальних результатів здійснювалась за рейтинговою системою. Під час визначення рейтингу учасника тестування, оцінки, одержані ними за окремі види тестування спочатку множилися на коефіцієнт тестів,
- Київ+380960830922