РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
Матеріалом виконання роботи стали дослідження зоопланктону малих річок басейну Дніпра, що протікають в межах лісостепової зони: Либідь, Віта, Ворскла, Псел з правою притокою першого порядку - р. Бітицею і правою притокою другого порядку - р. Стрілкою, а також зоопланктон ряду супутніх заплавних водойм природного та штучного походження (рис. 2.1). Вибір вищевказаних річок визначався типом руслових трансформацій:
а) внаслідок побудови водосховища з постiйним надходженням води в русло
(на прикладi р. Битиця);
б) внаслідок побудови ставка зі скидом води в русло раз на рік
(на прикладi р. Стрiлка);
в) внаслідок побудови ГЕС з добовим режимом попусків води в русло
(на прикладi р. Псел);
г) шляхом випрямлення і каналiзування русла
(на прикладi річок Либiдь і Стрілка);
д) внаслідок періодичної зміни напрямку і швидкості течії
(на прикладi р. Вiта).
Для порiвняння структурної органiзацiї зоопланктону в трансформованих руслах малих рiчок з непорушеними водотоками, дослiджували дiлянку р. Ворскла, в районi впадіння притоку Охтирка.
Дослідження проводились в період з 1993 по 1998 рр. Загалом опрацьовано 535 проб, що характеризують якісний і кількісний склад зоопланктону. Із них 290 проб зоопланктону і 245 проб коловерток.
трансформацiя русла внаслідок побудови водосховища з постiйним надходженням води в русло;
трансформація русла внаслідок побудови ставка зі скидом води в русло раз на рік;
трансформація русла внаслідок побудови ГЕС з добовим
режимом попусків води в русло;
трансформацiя русла шляхом його випрямлення і каналiзування;
трансформацiя русла внаслідок періодичної зміни напрямку і
швидкості течії.
Рис. 2.1. Схема району досліджень.
Проби зоопланктону відбирали з глибини до 0,3 м шляхом концентрації 50/100 л води через планктонну сітку з діаметром ячеї газу 40 мкм. Звичайно фільтрували 100 л води. Якщо фільтрацію ускладнювали рештки рослин, які потрапляли в сітку, початковий об'єм води становив 50 л. Під час відбору проб за різних глибин батометром Рутнера, концентрували 10 л води. Концентрат, об'ємом до 100 мл, зливали в скляні банки і фіксували формальдегідом (1 мл 10%-го розчину на 100 мл концентрату).
В літературі неодноразово обговорювалось питання про непридатність сітного методу відбору проб для кількісного підрахунку коловерток [58, 72, 133, 138 та ін.]. Оскільки навіть найщільніше млинове сито не забезпечує достовірних результатів щодо дрібних форм (до 200 мкм), ряд авторів рекомендують використовувати уточнюючі коефіцієнти, які отримують при порівнянні сітного методу відлову з іншими методами відбору проб [29, 138 та ін.]. Але, за даними Н.І. Сіліної [133] і результатами власних досліджень, використання уточнюючих коефіцієнтів лише складає враження про повне врахування коловерток, а насправді, не враховує їх значну варіабельність і вносить додаткові помилки. З цієї причини, для кількісного підрахунку дрібних форм планктонних коловерток використовують відстойний (осадковий) метод [133, 138], який принципово відрізняється тим, що проби не концентрують. Однак, використання цього методу не вирішує остаточно проблему, оскільки передбачає фіксацію зразка, що значно ускладнює ідентифікацію видів і робить практично неможливим визначення безпанцирних форм [72]. Удосконалений нами метод відбору проб планктонних коловерток дає оптимальні результати їх кількісного розвитку і видового складу. Згідно із розробленою методикою, відбір проб здійснювали без концентрації - шляхом забору 0,5-1л води в пластикові фляги. При цьому проби не фіксували, а обробку здійснювали безпосередньо після відбору, або, при необхідності, зберігали в холодильнику (не більше ніж дві доби), що дозволяло найбільш точно провести ідентифікацію видів. Паралельно використовували сітний метод лову, завдяки якому були отримані додаткові результати щодо видового складу коловерток і чисельності крупних рідких форм. Розроблена методика добре себе показала при дослідженнях планктонних коловерток річок Стрілка, Битиця, Псел і Ворскла [13, 37, 39].
Для порівняння сітного методу відбору проб і методу, який не передбачає концентрацію і фіксацію, відбір проб здійснювали паралельно. Отримані результати по чисельності коловерток в не концентрованих і не фіксованих пробах значно перевищували величини чисельності коловерток в сітних пробах (табл. 2.1). Спільність видового складу коловерток в пробах, відібраних різними методами, коливалась в межах 0-69% за індексом Серенсена. При цьому в сітних пробах порівняно з не концентрованими і не фіксованими пробами, відбувалась зміна домінант, зменшення кількості видів, або коловертки втрачались взагалі. Домінуючі види, виявлені в не концентрованих і не фіксованих пробах, в сітних пробах іноді зовсім не зустрічались. На перекатах, де кількість планктонних організмів незначна, більш ефективним виявився сітний метод відбору.
Оскільки предметом наших досліджень був зоопланктон в цілому (а не тільки коловертки), для порівняння результатів власних досліджень з літературними даними за основу приймали загальноприйнятий в гідробіології сітний метод відбору проб. Дослідження коловерток методом, який не передбачає концентрацію і фіксацію проб, використовували додатково для уточнення видового складу, або динаміки кількісних показників.
Паралельно проводили дослідження по уточненню меж ареалу B. longimanus. Враховуючи екологію виду припускали, що найбільш імовірними місцями його знаходження можуть бути заплавні озера, водосховища та їх нижні б'єфи, а також ділянки річок з послабленою проточністю: затоки, плеси, рукави. Тому, з метою знаходження бітотрефа, здійснювали вертикальні відбори проб за допомогою батометра в ставку на р. Стрілка, в передшлюзових ділянках Низовського і Ворожб'янського водосховищ на р. Псел, в
Таблиця 2.1
Результати порівняння сітного методу відбору проб коловерток і методу, який не передбачає концентрацію і фіксацію матеріалу
№ дослідуЧисельність
- Київ+380960830922