РОЗДІЛ II.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРИНЦИПИ ЖИТТЯ "ПРОСВІТИ"
Однією з яскравих сторінок боротьби за самовизначення нації була діяльність добровільної громадської організації українців "Просвіта", заснованої в 1868 році у Львові, яка з часом стала найпопулярнішим українським національним товариством в Західній Україні, а згодом і по всій Україні.
Ця організація існувала лише на добровільні пожертвування і трималась на ентузіазмі тих представників нації, які любили свій народ і прагнули зберегти народну культуру, поширювати освіту, виховувати в серцях співвітчизників почуття національної гордості. Одначе, як відмінна була взагалі доля українців Галичини і Волині, так відмінна була на тих українських землях і доля "Просвіти".
Товариство "Просвіта" в Галичині народилось на противагу антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою - з одного боку, і русофільській - з другого. Створюючи цю організацію, галицькі громадські діячі прагнули довести, що українці - окремий народ з своїми культурними традиціями, який відрізняється як від поляків, так і від росіян.
Програма Львівської "Просвіти" була сформульована у виступі студента А.Січинського: "Кожний нарід, що хоче добитись самостійності, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільності, народні маси, піднеслись до тої степени просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народнього організму, відчула своє горожанське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації, як окремішньої народної індивідуальності; бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього /57/3)".
На перших порах "Просвіта" діяла як науково-освітня організація, яка займалась пошуком та виданням зразків усної народної творчості. До неї входило досить вузьке коло інтелігенції, що прагнула утвердити і збагатити українську науку та культуру. На цьому етапі "Просвіта" ще не мала значного впливу на духовне і суспільно-політичне життя краю. Але в 70-х роках XIX ст. суто наукові завдання почало виконувати товариство імені Т.Шевченка, згодом реорганізоване в Наукове товариство імені Т.Шевченка.
Через сорок років з часу заснування Львівської "Просвіти", внаслідок визвольної боротьби українського народу в революції 1905-1907 років, на території України, що була під Росією, стали з'являтись товариства "Просвіта", переважно в губернських містах, у тому числі й на Волині, в Житомирі (1906 року). Та не встигли вони набрати сили, щоб розширити свою діяльність, як царський уряд заборонив їх існування. Так, циркуляр прем'єр-міністра П.Столипіна від 20 січня 1910 року наказував губернаторам не дозволяти відкриття товариств "инородческих", між ними й українських, як таких, що загрожують суспільному ладові і цілості держави /46/4). Напередодні Першої світової війни на українських землях, що знаходились під владою Росії, вже не було товариств "Просвіта".
Світова війна, а за нею революція 1917 року в Росії, що остаточно повалила монархію і привела до розпаду імперії, відродили надії і сподівання українського народу на власну державу. Тоді ж, в ході української революції 1917 року, в містах і селах України виникають товариства "Просвіти", насамперед у районах, віддалених від військових подій. Але й на північно-західних українських землях, що весь час були у центрі кривавої війни, також стали утворюватись національні культурно-освітні товариства. Серед бурхливого моря нескінченних військових і революційних подій тут з'явилися перші паростки зорганізованого українського життя.
У Луцьку першою громадською організацією, що ставила своїм завданням національне самоусвідомлення українства, була "Луцька українська громада". Окремі дослідники твердять, що "Просвіта" стала правонаступницею "Громади" /189/5), адже обидві організації переслідували однакові цілі. У Статуті "Громади", прийнятому 21 квітня 1917 року, вказувалось: "Луцька Українська Громада ставить своєю метою ширення просвіти серед темного народу". Та все ж вона, швидше, була організацією політично-громадською, про що свідчить той же Статут (§1): "Луцька Українська Громада ставить своєю метою з'єднання всіх вірних синів України на добро - як матері України, так і всієї держави Російської взагалі". А в §4 читаємо: "членом "Громади" може бути всяка людина української національності, яка визнає, що найкращою формою майбутнього ладу Російської держави є форма федеративно-демократичної республіки з широкою автономією для України /46/6)". Як видно, у Статуті "Громади" проголошувались і суто політичні цілі. У 1918 році, за часів гетьмана П.Скоропадського німецьке військове командування заарештувало керівництво "Громади", тим самим припинивши її діяльність.
Після повалення уряду П.Скоропадського старі громадівці повернулися до праці і відновили своє товариство - поставили кілька вистав, взяли активну участь в громадському житті міста, в тому числі у призначені адміністрації Луцька та повіту. З приходом поляків діяльність "Громади" занепала, за короткий час вона перестала існувати.
Поява "Громади" у Луцьку стала певним етапом у розвитку національно-політичної думки, її діяльність позитивно вплинула на розвиток національно-просвітницьких сил і привела до появи "Просвіти".
2.1. Становлення і роль товариства в об'єднавчому процесі просвітян.
Після Першої світової війни, коли на місці нещодавно могутніх імперій постали національні держави, сформувався новий політичний порядок. Принцип самовизначення націй дістав загальне визнання, однак він застосовувався не завжди. В новоутвореній Польській державі, де проживало 27 млн. громадян, серед яких понад 5 млн. українців /214/7), влада проводила відверту антиукраїнську політику. Ігноруючи потреби українців, польський уряд діяв так, наче це були споконвічні польські землі, підпорядковуючи політичне, культурне та економічне життя Західної України власним інтересам.
Однак з огляду на міжнародну громадську думку, що базувалась на Версальському трактаті від 28 червня 1919 року, де г