РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкти дослідження
2.1.1. Тварини. Для вирішення поставлених задач було проведено 35 серій досліджень на 688 щурах-самцях лінії Вістар масою 140-270 г та 10 серій досліджень на 18 кроликах породи Шиншила обох статей масою 2,5 - 3,5 кг. Тварини утримувалися на стандартному раціоні віварію та отримували їду та пиття ad libitum [219].
2.1.2. Препарати. В наших дослідженнях використовувались наступні ненаркотичні анальгетики:
- ацетилсаліцилова кислота, 200 мг/кг [220] (аспізол для ін'єкцій, "Bayer", Німеччина);
- кеторолак, 5 мг/кг, 10 мг/кг [ 221] (амп. 30 мг, "RANBAXI", Індія);
- кетопрофен, 5 мг/ кг, 10 мг/кг [222] (амп. 100 мг, "LEK", Словенія);
- диклофенак-натрій, 10 мг/ кг [223] (2,5%-ний р-н в амп., "Лєкхім", Україна);
- метамізол (анальгін), 200 мг/кг [224] (50%-ний р-н в амп., "Дарниця", Україна);
Всі препарати вводилися щурам внутрішньоочеревинно, кролям - внутрішньом'язово.
Контрольна група тварин одержувала фізіологічний розчин.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Метод вивчення збудливості структур головного мозку
Нейрофізіологічні дослідження проводилися на 18 кроликах породи Шиншила обох статей масою 2,5 - 3,5 кг, з хронічно імплантованими в структури головного мозку електродами.
Введення біполярних ніхромових (діаметр 100 мк) електродів в скляній ізоляції проводили в умовах нейролептанальгезії. Для чого робили розтин та часткове видалення шкіри та окістя на голові тварини. Залишки окістя ретельно видалялись за допомогою скальпеля, 5% розчину йоду та 96% спирту. Після цього наносились координати, відповідно яким на черепі за допомогою електричної бормашини робили трепанаційні отвори діаметром 2 мм. Після чого голова тварини фіксувалась в стереотаксичному апараті виробництва експериментальних майстерень Інституту експериментальної медицини АМН СРСР і центрувалась. Через отвори в черепі, відповідно атласу мозку кролика [265] імплантувались біполярні електроди в відповідні структури головного мозку: фронтальну зону кори (ФК: А - 2,0; DS - 2,0; Н - 4,5); головку хвостатого ядра (ХЯ: А - 2,0; DS - 4,0; Н - 14,7); дорзальну ділянку гіпокампа (ДГ: Р - 4,5; DS - 4,5; Н - 7,5); ретикулярну формацію середнього мозку (РФ: Р - 9,0; DS - 2,0; Н - 15,0), та фіксувались до кісток черепа швидко-твердіючою пластмасою - протакрилом. Кінці електродів підпаювали до розгалуження, яке закріплювалось на голові тварини. Вибір мозкових утворень для нейрофізіологічних досліджень був продиктований участю їх в організації і реалізації процесів пам'яті, болю та емоцій [225, 226, 227, 228]. Дослідження починали через 3 - 4 тижні після операції. Досліди проводились в умовах вільної поведінки тварин. Функціональний стан структур мозку оцінювали по рівню збудливості мозкових утворень і характеру інтрацентральних відносин [229, 230]. Для стимуляції ДГ, ХЯ и ФК (частота 50 Гц, тривалість імпульсу 1 мс, тривалість подразнення 5 с), а також РФ середнього мозку (відповідно - 200 Гц; 0,5 мс; 5 с) використовували 2-канальний генератор прямокутних імпульсів ЭСТ-12. Амплітуду подразнюючого току поступово підвищували на 5-10 мкА до отримання необхідного ефекту. В момент стимуляції і в період прояву викликаної біоелектричної активності структур, що вивчалися, проводився запис електроенцефалограми, на 8-канальному електроенцефалографі Biosсript BST 1 (Німеччина). Рівень збудливості структур мозку визначали по співвідношенню компонентів поведінкових реакцій, які розвивалися при пороговій електростимуляції структур, та зміни (візуальний аналіз) біоелектричної активності [235]. Для ДГ, ХЯ и ФК критерієм збудливості являлась величина прямокутного току, яка викликала появу специфічних біоелектричних розрядів післядії - по типу пік-хвиля [230, 236, 237], для РФ середнього мозку - реакції активації з появою десинхронізації - домінування бета-ритму в ФК і переважно тета-ритму в ДГ [235]. При цьому порогова стимуляція структур мозку супроводжувалась характерною поведінкою кролика [236, 238]. При подразненні ФК та РФ середнього мозку відмічалась орієнтовна реакція, ДГ - активно-оборонна, ХЯ - реакція жування.
2.2.2. Інтрацентральні взаємовідношення між деякими структурами головного мозку
Метод був розроблений та широко використаний в практиці нейрофармакологічного аналізу в лабораторії фармакології Інституту експериментальної медицини РАМН Ю.С. Бородкіним, В.А. Краузом, М.А. Лосевим [231, 332, 233, 234] та на кафедрі фармакології Дніпропетровської державної медичної академії В.Й Мамчуром, О.К. Ярошем, В.І. Опришко [157, 237, 238].
Суть методу заключається в визначенні характеру взаємного впливу структур головного мозку на їх нейрофізіологічний статус - збудливість. Інтрацентральні взаємовідношення визначали по зміні порогу збудливості однієї структури після попереднього підпорогового (сила току на 15-20 % нижче порогової) подразнення іншої на протязі 10 с. Встановлено, що мезенцефалічна РФ проявляє активуючий вплив на збудливість ФК (+10 - + 25 %), а також гальмівний характер по відношенню до ХЯ (-10 - 19 % ) та ДГ ( -14 - 30 %).
У нашому випадку інтрацентральні відношення визначались за зміною рівнів збудливості ДГ, ХЯ та ФК після попередньої стимуляції мезенцефалічної РФ.
Таким чином, в наших дослідженнях функціональний стан утворень головного мозку визначали по ряду показників, одержаних у тварин, які находились в умовах вільної поведінки. Це, викликана прямим електричним подразненням активність (збудливість) та характер інтрацентральних взаємовідношень між структурами головного мозку.
Дослідження ненаркотичних анальгетиків проводилося у тваринам з нормально функціонуючою ЦНС та тварин з експериментальним невротичним станом.
2.2.3. Метод вивчення анальгезуючої дії препаратів
Дослідження проведені на 370 щурах лінії Вістар масою 140-270 г.
Реакція організму людини і тварин на бі