РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
2.1. Матеріали
В ході роботи використовувалися похідні арилпіперазину з різноманітними
замісниками у різних частинах молекули:
1-арил-4-[(нафталімідо)алкіл]піперазину, похідних арилпіперазину, які містять
норборненовий або триоксопіримідіновий фрагмент,
1-арил-4-[(3,4,5-триметоксі)феніл]піперазину, синтезованих у ПНДЛ №5 ОНУ ім.
І.І. Мечникова доцентом С.Г. Соболевою та у відділі медичної хімії ФХІ ім. О.В.
Богатського НАН України інженером Г.Є. Колодєєвим.
Дослідження проведені на 750 білих безпородних щурах-самцях масою 180–200 г та
білих безпородних мишах-самцях масою 18-22 г розведення віварію Одеського
державного медичного університету. Дослідження проводили у відділі медичної
хімії ФХІ ім. О.В. Богатського НАН України відповідно до вимог Комітету з
біоетики Державного фармакологічного центра МОЗ України (протокол комісії ФХІ
ім. О.В. Богатського НАН України з біоетики № 20 від 20 вересня 2005 р).
Досліджені речовини вводилися одноразово внутрішньоочеревинно (в/о) у
ізотонічному розчині натрію хлориду (0,9 %) у дозах 5 та 10 мг/кг. Тваринам
контрольних груп у відповідних об’ємах вводили фізіологічний розчин.
Дослідження проводили у порівнянні з відомими препаратами: буспіроном (буспар
«Bristol Myers Comp.», С.Ш.А), амітриптиліном (ТОВ «У Фарма», Україна) і
галоперидолом («Гедеон Ріхтер», Угорщина), які вводились в/о у дозах 10 мг/кг.
2.2 Методи.
2.2.1. Методика “Конфліктна ситуація” Вогеля (модифікація Вороніної) в дослідах
in vivo на щурах при внутрішньоочеревинному введенні [90]
Метод використовується для оцінки анксіолітичної активності. Метод заснований
на зіткненні двох рефлексів – питьового й оборонного у момент вживання води з
поїлки. Критерієм оцінки анксіолітичного ефекту було зростання числа актів
вживання води тваринами, не дивлячись на ІкараючуІ стимуляцію – ноцицептивне
(електробольове) подразнення. Кількість актів вживання води реєструвалася
протягом 20-хвилинного інтервалу. Ноцицептивне подразнення здійснювалось через
електроди, вмонтовані у підлогу експериментальної камери (змінний струм 50 Гц,
40 В). Перед початком експерименту тварин протягом 48 годин піддавали повній
депривації, потім три дні притягом 10 хвилин виробляли стійкий рефлекс взяття
води з поїлки (схема 2.2.1).
Кількість тварин у кожній групі складала 10.
Схема 2.2.1. Методика конфліктної ситуації Вогеля (модифікація Вороніної).
Водна депривація тварин –
48 годин
Вироблення у тварин навички узяття води з поїлки – перший день (10 хв)
Продовження схеми 2.2.1
Вироблення у тварин навички узяття води з поїлки –
другий день (10 хв)
Вироблення у тварин навички узяття води з поїлки –
третій день (10 хв)
Тест конфліктної ситуації
(змінний струм 50 Гц,
40 В, 20 хв)
2.2.2. Методика визначення орієнтирно-дослідницької поведінки за методом
“Відкрите поле” в дослідах in vivo на щурах [91].
Методика “Відкрите поле” застосовується для оцінки орієнтирно-дослідницької
поведінки (седативної активності).
Установка представляє собою камеру розміром 80Ч80 см з прозорою кришкою.
Підлога камери рівномірно розділена смугами на 9 квадратів з 9 отворами
діаметром 3 см.
Під час перебування тварин у відкритому полі (3 хв) реєстрували показники
рухової активності: ВА (вертикальна рухова активність) – число вставань на
задні лапи; ГА (горизонтальна рухова активність) – кількість переходів з
квадрату у квадрат; ДП (дослідницька поведінка) – число заглядувань у отвори;
ЗРА (загальна рухова ативність) – сума всіх видів активності: ВА+ГА+ИП=ОДА
(схема 2.2.2).
Кількість тварин у кожній групі складала 10.
Схема 2.2.2. Методика “Відкрите поле”.
Горизонтальна
рухова активність.
Вертикальна
рухова активність.
Загальна
рухова активність.
Норковий рефлекс.
2.2.3. Методика індукції каталепсії (воскова гнучкість) [92, 93].
Нейролептичну активність сполук вивчали на білих безпородних щурах-самцях при
внутрішьньоочеревному введенні дослідних сполук. Через 120–180 хв після
ін’єкції тваринам придавали незручну позу та обчислювали час перебування у
такому положенні – час каталепсії. Перебування тварини у незручній позі більш
ніж 20 сек розцінювали як наявність каталептичних властивостей.
Кількість тварин у кожній групі складала 10.
2.2.4. Методика оцінки антидепресивної активності за методом “форсованого
плавання“ по Порсолту в дослідах in vivo на мишах [94, 95]
Антидепресивну активність оцінюють за методом “форсованого плавання“ по
Порсолту, який ефективно використовується для скринінгу як типових, так і
нетипових антидепресантів.
Вказаний метод призначений для створення стресового стану у мишей шляхом
примувого плавання. Експериментальних тварин по черзі поміщали у вузький
циліндр діаметром 10 см, висотою 25 см. Циліндр заповнюють на 1/3 водою з
температурою 23–24 °С. вплив сполуки оцінюють за зменшенням тривалості поз
іммобілізації у тварин у порівнянні з контрольними значеннями. Поведінку тварин
реєструють протягом 4,5 хв після двохвилинної акліматизації.
Кількість тварин у кожній групі складала 10.
2.2.5. Методика визначення протисудомної активності за методом “антагонізму з
коразолом“ у дослідах на мишах [96].
Антагонізм з коразолом оцінювали в дослідах на мишах за здатністю сполук
запобігати тоніко-клонічному компоненту судомного припадку та смерті тварин.
Коразол в дозі 130 мг/кг (ED95 – доза, яка здатна викликати клонічні судоми та
смерть 95 % тварин) вводили підшкірно за 10 хв до прояву максимального ефекту
дослідних сполук. Наявність судом та кількість загинувших тварин реєстрували
протягом 40 хв.
Кількість тварин у кожній гру
- Київ+380960830922