РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ФОРМУВАННЯ ПОГЛЯДІВ АВТОРІВ "ПУТІ" НА ПРОБЛЕМУ ДОБРА І ЗЛА
§ 1. Вчення про Добро і Зло у християнстві
Перший номер журналу "Путь" вийшов у вересні 1925 року і в редакційній статті "Духовні завдання російської еміграції" було підкреслено, що основним завданням видання є збереження спадкоємності російської духовної традиції. Про це свідчить вже навіть вибір назви журналу. В Росії початку XX століття видавалося декілька журналів під такою назвою. Вони виходили в Москві, Санкт-Петербурзі, Києві та Зарайську. Більше половини співробітників паризького журналу "Путь" брали участь у діяльності московського видавництва "Путь", яке відігравало роль об'єднавчого центру так званого російського релігійно-філософського ренесансу. Ідея спадкоємності проявилася також в продовженні традицій російсько-філософської журналістики. На межі ХІХ-ХХ століть у Росії видавалася ціла низка суто філософських журналів: "Філософський трьох місячник" та "Своє слово" за редакцією А.Козлова, "Питання філософії і психології" за редакцією Н.Грота, "Логос" за редакцією Ф. Степуна, С. Гессена, Б. Яковенка.
Шляхи за кордон у авторів журналу "Путь" були різними [7, С. 64-65], але всі вони гостро відчували розрив з Батьківщиною. Це не було тільки психологічним станом, адже треба було жити в нових умовах, пристосуватися до нових обставин, зорієнтуватися у новому періоді життя. Тобто була нагальною потреба у тому, щоб з'ясувати тему історичної долі Росії, яка перепліталася й визначала власну долю емігрантів. Тому в роздумах російських релігійних мислителів на перший план висуваються питання цінностей як однієї з форм прояву моральних відносин у суспільстві.
Звичайно, питання про природу цінностей так чи інакше вирішувалося протягом усієї історії філософії. Етичні питання завжди намагалися вирішити проблему Добра і Зла. Основним питанням етики були: що таке Добро, чи є воно об'єктивною властивістю людських вчинків чи просто надається їм моральною свідомістю? Яким чином люди оцінюють вчинки як добрі чи злі? В історії етичних вчень відомі різні засоби тлумачення природи і виникнення моральних цінностей. Джерелом Добра вважали людську природу, природне прагнення людей до насолоди та щастя (гедонізм, евдемонізм), Божественну волю чи розум (неопротестантизм, неотомізм), закони і властивості Всесвіту (неопозитивізм), почуття й емоції людей (теорія морального почуття).
На межі ХІХ-ХХ століть виникає окрема галузь філософії - аксіологія, яка розробляє три напрями розуміння цінностей : як суб'єктивного ставлення людини до об'єктів, які вона оцінює (У.Ербан, К.Льюїс); як потойбічної сутності (М.Шелєр, Н.Гартман); як природних потреб людини (Р.Перрі, Ф.Вудбрідж).
В Росії 20-х років XX століття панівною ідеологією стає марксизм-ленінізм. В. І. Ленін вважає, що ідея Добра означає те "що світ не задовольняє людину, і людина своєю дією вирішує змінити його". "Добро" в цьому розуміння є вимогою... зовнішньої дійсності [107,С. 195].
Згідно цього вчення, проблема цінностей має не універсальний, а лише відносно самостійний характер. Марксизм розглядає цінності як "специфічні соціальні явища, як визначені прояви суспільних відносин і нормативної оцінки суспільної свідомості" [173,С.9].
Авторів журналу "Путь", звичайно, такий підхід задовольнити не міг. Саме реалізація цих принципів призвела до того, що їхнє особисте життя зазнало значних змін. Вони відчували те, що більшовистська революція є небезпечною для духовної культури [28,С.226 - 224]. Тому вони намагаються виробити власне розуміння цінностей. Яке активно обговорюється й аналізується європейською філософською думкою [57,С.48 - 50].
У згадуваній вище статті "Духовні завдання російської еміграції", яка, очевидно, написана М.О.Бердяєвим, зроблена програмна заява: "Дорога думки входить в дорогу життя як один з визначальних моментів. Пізнанню належить творча роль у житті. Росіянам не обійтись без підвищення розумової та духовної культури. Інакше вони лишаться без зброї в боротьбі, яка триває в світі. Для боротьби в сучасному світі треба мати досконалу розумову та духовну зброю. І ми хотіли б допомагати у виробництві цієї зброї. Народні маси відходять від Християнської віри й від Церкви, проходять через поверхову напівпросвіту, через атеїзм і нігілізм, інтелігенція ж та вищий шар культури повертається до Християнської віри і Церкви. Це змінює стиль Православ'я. Воно перестає бути простецьким, переважно мужицьким. Потрібні відповіді на більш складний розумовий попит, на більш витончену інтелектуальність. І ми хотіли б відповідати на цей попит, допомагати підвищенню релігійної свідомості" [68,С.7].
Яким же чином на думку автора статті можливе це підвищення релігійної свідомості? "Ми повинні всіма силами слугувати відродженню Росії, але відродженню її в правді Христа. Безумством було б відновляти неправду, за яку ми потерпаємо. В бутті християнства до катастрофи була неправда, яка й спричинила катастрофу. Капіталістичне суспільство не менш антихристиянське, ніж суспільство комуністичне. Боротьба буржуазного і соціалістичного суспільства не є боротьба Добра і Зла, - тут проявляються лише дві форми Зла. Дійсна ж боротьба є боротьбою Христового та антихристового духу, котрі зовнішньо проявляються в полярно протилежних образах" [68,С.6], тобто в образі Добра і Зла. Саме цій боротьбі слід слугувати як вищій меті, оскільки Зло несумісне з людським життям в людяному Христовому світі.
Виходячи з цього, важливою проблемою є питання визначення Зла, від якого обов'язково треба позбутися. Але для того, щоб чогось позбутися, треба точно уявляти собі: чого саме треба позбутися, щоб, бува, не позбутися чогось конче необхідного.
Проблема Зла завжди посідала особливе місце в релігійній свідомості, перш за все християнській, з її уявленням про гріховну природу людини. Протягом багатовікових зосереджених роздумів на цю тему християнські мислителі висунули багато ідей, які мають важливе значення не тільки для обґрунтування цілісно