РОЗДІЛ 2
Оцінка існуючої системи управління промисловою власністю в Україні
2.1. Нормативно-правова база у сфері промислової власності
Виникнення права у сфері промислової власності, існування і дія його норм визначаються закономірностями розвитку економіки. Ці права забезпечуються державою шляхом видачі охоронного документа (патенту, свідоцтва) на право виключного користування ОПВ.
Значення запатентованих товарів ще більше зросло в умовах розвитку технічного прогресу останніх років, який призводить до того, що термін морального старіння промислової продукції різко скорочується, а номенклатура товарного ринку швидко оновлюється. За таких тенденцій частка нових товарів на ринку збільшується ї основна частина їх охороняється патентами.
Патенти відіграють важливу роль у фінансовій та економічній політиці як цілих держав, так і окремих підприємств, оскільки є одною з дозволених державою монополій. Винаходи, корисні моделі, промислові зразки, які охороняються патентами, дають можливість не тільки зменшити витрати виробництва, а й виступати на ринку з новими товарами монопольно, під державною охороною. Патент став одним із важливих засобів конкурентної боротьби за ринки та перетворився на засіб отримання прибутку. Ця важлива якість патенту значною мірою впливає на технічний прогрес. Нова техніка являє собою лише один із засобів отримання прибутку за рахунок зменшення собівартості продукції чи підвищення цін на нові товари, які виробляються монопольно.
Е. Долан та Д. Ліндей [34, с.330] стверджують, що патенти - це приклади політики уряду, метою якої є підтримка й заохочення інноваційних процесів. Патентування дозволяє не тільки отримувати великі прибутки, а й підвищити ціну на свою продукцію. Так, наприклад, після закінчення терміну патентної охорони на пеніцилін та стрептоміцин їх ціна впала більш ніж у десять разів.
Вплив патентного права на економічну сторону життя суспільства визначається тим, що охоронні документи, маючи юридичну монополію на ОПВ, створюють для їх володарів додаткові економічні вигоди у виробництві та реалізації промислової продукції, створеної на базі ОПВ, що охороняються в державно-правовому порядку.
Регулювання правовідносин у сфері охорони промислової власності нашої країни здійснюється на основі Конституції.
Так, стаття 41 Конституції України проголошує: "Кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. ...Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності".
У статті 54 сказано: "Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди за винятками, встановленими законом".
Право повинне бути формалізованим, тобто вираженим у певній формі. Тому з формально-юридичної точки зору джерела права - це офіційно визнані форми, в яких здійснюється встановлення, зміна або скасування правових норм, Іншими словами, джерела права - це способи юридичного вираження права.
Джерелами права є:
- закони, тобто нормативно-правові акти, що приймаються органами законодавчої влади;
- підзаконні нормативні акти, що видаються органами виконавчої влади на виконання й розвиток чинних законів.
Законодавство України, яке регулює відносини у сфері промислової власності, можна поділити на три блоки:
1) загальне законодавство;
2) спеціальне законодавство, у тому числі міжнародне;
3) інші нормативно-правові акти з цих питань.
1) Загальне законодавство України з питань охорони промислової власності.
Державна система охорони промислової власності є складовою частиною загальнодержавної системи охорони інтелектуальної власності. Забезпечення правової охорони промислової власності створює сприятливі умови для розвитку ринкової економіки та залежить від рівня національної законодавчо-нормативної бази у цій сфері.
Правове підґрунтя норм, що пов'язані з набуттям, здійсненням та захистом прав на об'єкти промислової власності, міститься в загальному законодавстві.
Загальне законодавство України у сфері охорони промислової власності передбачає [127, с.12]:
- захист конституційних прав і свобод людини та інтересів держави;
- гармонізацію загального законодавства України зі спеціальним законодавством у сфері охорони промислової власності;
- гармонізацію національного законодавства у сфері охорони промислової власності з міжнародними правовими нормами;
- забезпечення подальшого розвитку ринкових відносин з урахуванням стану вітчизняної економіки.
Основними документами загального законодавства, в яких знайшли відображення проблеми регулювання питань охорони промислової власності, є Кодекси України:
- цивільний;
- цивільно-процесуальний;
- арбітражно-процесуальний;
- кримінальний;
- кримінально-процесуальний;
- про адміністративні правопорушення;
- митний.
2) Спеціальне законодавство України, в тому числі міжнародне з питань охорони промислової власності.
Україна ніколи не мала свого власного спеціального законодавства у сфері промислової власності. Його потреба стала очевидною з проголошенням у серпні 1991 року незалежності України, коли створився вакуум у забезпеченні правової охорони ОПВ.
На сьогодні напрацьоване законодавство України, що містить правові норми щодо відносин у сфері промислової власності, - п'ятнадцять законів і понад сімдесят підзаконних актів, які регламентують порядок правової охорони ОПВ, їх реєстрації, порядок використання та передачі прав на ОПВ, вимоги до патентних повірених, нематеріальних активів, оціночної діяльності тощо.
У вересні 1992 року введене в дію "Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" [141], яке передбачало надання правової охорони винаходам, промисловим зразкам, товарним знакам і знакам обслуговування, а також визначало норми щодо регулювання правових відносин