РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА СПОСОБИ СТАТИСТИЧНОЇ ОБРОБКИ
Для розв?язання поставлених завдань нами були проведені клініко-лабораторні та інструментальні обстеження 112 дітей віком 6-15 років, хворих на БА в періоді загострення. Групу контролю склали 25 здорових дітей такого ж віку.
Обстеження проводились на базі міського алергологічного відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні №2 протягом 1995 - 1999 року.
Ретельно було вивчено анамнез всіх обстежених дітей. Враховувалися такі дані як сімейна схильність до алергічних захворювань, особливості перебігу вагітності та пологів у матерів обстежених дітей, характер вигодовування та тривалість природного вигодовування, наявність проявів атопічного дерматиту до 1 року та в старшому віці. Проаналізована частота гострих респіраторних захворювань, з?ясовано вік, коли вперше почали з?являтися напади задишки. Враховувалися інші соматичні захворювання у обстежених дітей.
З метою визначення ефективності антибактеріальної терапії, яка застосовувалася у дітей з БА, проведено експертну оцінку історій хвороб хворих дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні в міському алергологічному відділенні МКДЛ №2 м.Києва протягом 1995 - 1998 років.
Всім дітям проводилося визначення ФЗД, хворим дітям - в динаміці лікування. Дослідження проводилося на спірографі фірми "Jager" (Німеччина). Визначалися базисні показники та після інгаляції ?2-адреноміметиків.
Для вирішення основної задачі - діагностики респіраторної інфекції, яка ускладнює перебіг БА, проводилися мікробіологічне та цитологічне дослідження мокротиння.
В зв?язку з тим, що мокротиння не завжди вдавалося отримувати спонтанно, нами використано неінвазивний метод індукції мокротиння - отримання його після інгаляції 3-5% розчину NaCl за методикою Bickerman H.A.[220]. За допомогою "сольової індукції" нам вдалося отримати мокротиння в усіх обстежених дітей, в тому числі у дітей з контрольної групи. Отримання індукованого мокротиння (ІМ) здійснювалося таким чином: перед проведенням процедури дитина робила 1 інгаляцію ?2-адреноміметика для попередження бронхоконстрикції в час проведення дослідження. Потім проводилася серія інгаляцій за допомогою ультразвукових небулайзерів (вихід аерозоля - 0,87-2,0мл/хв., середній масовий аеродинамічний діаметр часток аерозоля меньший чи рівний 5 мкм), з використанням гіпертонічного (3-5%) розчину NaCl, який готували безпосередньо перед використанням. Кожні 7 хвилин інгаляції концентрацію гіпертонічного розчину збільшували на 1%. Після кожного сеансу інгаляції пацієнти ретельно полоскали рот і намагалися відкашляти мокротиння в стерильний посуд. Процедуру припиняли при отриманні задовільного зразка мокротиння. Для дослідження підбирали слизові зліпки розміром більш, ніж 4,5х9 мм з мінімальними домішками слини. Млкротиня збирали в стерильний посуд. Цитологічне дослідження матеріалу проводилося не пізніше, ніж через 2 години після його отримання, мікробіологічне - негайно після отримання. Протягом всього часу зберігання, матеріал знаходився при температурі +4С. Для гомогенізації мокротиння використовували спеціальні стерильні скляні "буси", з якими мокротиння встряхували протягом 15-20 хвилин.
Для цитологічного дослідження отриману суспензію відмивали в фізіологічному розчині, центрифугірували протягом 10 хвилин при 1000 об/хв., мазки фарбували за методом Романовського-Гімзе та проводили підрахунок клітинних елементів за допомогою імерсійної мікроскопії.
Для мікробіологічного дослідження отриману суспензію засівали на поживні середовища. Слід зазначити, що особливістю мікробіологічного дослідження БВ є обов?язкова наявність в матеріалі декількох видів мікроорганізмів. Крім того, мокротиння проходячи через верхні дихальні шляхі та ротову порожнину може контамінуватися мікрофлорою, яка вегетує в них. Для виключення можливості контамінації з оральною флорою та помилок в інтерпретації результатів, дослідження мокротиння проводилося до та після полоскання рота охолодженою кип?яченою водою. Мікроорганізми, які виявлялися після полоскання рота, вважались отриманими з респіраторного тракту. Також при дослідженні мазків, виготовлених з мокротиння, звертали увагу на наявність гранулоцитів, які завжди виявляються при запальних процесах в нижніх відділах респіраторного тракту. Їх відсутність та наявність великої кількості епітеліальних клітин в матеріалі свідчить про те, що мокротиння отримано неправильно і необхідно повторне дослідження. А мікроорганізми, які потрапили в мокротиння з ротової порожнини, знаходяться біля епітеліальних клітин, їх треба зневажити [120].
Із мокротиння (або ІМ) одночасно з засіванням готували мазки, які фарбували по Граму для мікроскопувння. При дослідженні мазків з мокротиння оцінювали загальну картину мікрофлори. При огляді мазків звертали увагу на наявність гранулоцитів та/або епітеліоцитів, та розташування мікроорганізмів по відношенню до інших клітин, про важливість чого було зазначено вище.
Для виділення чистих культур пневмотропних мікроорганізмів використовували 5% кров?яний агар, шоколадний агар, молочно-жовточний сольовий агар, середовище Ендо та сусло-агар. На цих поживних середовищах отримують культури основних сімейств пневмотропних мікроорганізмів - Microcоccaceae, Streptococcaceae, Neisseriaceаe, Enterobacteriaceae, Pseudomonadaceae, Hemophylus, а також гриби роду Candidа. Основні біохімічні та культуральні властивості пневмотропних мікроорганізмів представлено на таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Пневмотропні мікроорганізми, які виявляються на поживних середовищах
Пневмотропні мікроорганізми, які виявляються в ІМ Поживні середовища та умови росту бактерійMicrocоccaceae:
S.aureus,
S.epidermidis,
S.saprophyticus,5% кров?яний агар або молочно-жовточний сольовий агар.
Стафілококи виглядають як золотисті або білі колонії, які здатні ферментувати глюкозу в анаеробних умовах. Для видової іденти-фіації використовують біохімічні тести: колонії S.aureus к