РОЗДІЛ 2
ВИКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ І ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Оцінка анамнестичних даних та неврологічного обстеження немовлят
Робота виконана за результатами обстеження 102 немовлят у віці від 1 місяця до 1 року життя (25 дітей обстежені в динаміці).
Програма обстеження включала оцінку анамнезу, повне клінічне обстеження (оцінку соматичного та неврологічного статусу). В разі наявності показань використовувався широкий спектр додаткових обстежень (лабораторних, інструментальних). Для виконання роботи залучався аналіз виписок з пологових будинків, медичних карт стаціонарного хворого, карт амбулаторного спостереження. Оцінювалися хронічні захворювання матері, обтяжений акушерський анамнез, ускладнення вагітності, захворювання матері під час вагітності, ускладнення пологів, оцінка за шкалою Апгар, загрозливі стани в неонатальному періоді, захворювання неонатального періоду, неврологічні синдроми неонатального періоду, неврологічні синдроми під час обстеження [14,49,56,107,125,131,138,147]. Перенесену новонародженим хронічну внутрішньоутробну та інтранатальну гіпоксію підтверджували анамнестичними даними про перебіг анте- та інтранатального періодів, результатами кардіотокографічних (5-7 балів) та ультразвукових досліджень, що проводилися в динаміці в другому та третьому триместрах вагітності [16,17,26,34,45,46,53,82].
Оцінка неврологічного стану проводилася за стандартною методикою обстеження нервової системи у новонароджених дітей та дітей першого року життя, що включала: оцінку гестаційного віку, загальний зовнішній огляд, положення малюка в ліжку, вираз обличчя, огляд голови з оцінкою форми та вимірованням розміру кола голови, рівень активності, поза дитини, м'язовий тонус, рухова активність, функції черепно-мозкових нервів, оцінку умовних та безумовних рефлексів [ 8,56,107,137, 177]. Огляд проводився при дотриманні стандартних умов обстеження [137,157]. Клініко-неврологічний стан новонароджених дітей трактувався посиндромно відповідно до "Класифікації уражень нервової системи у дітей та підлітків" від 2001 р. [75] та "Классификации последствий перинатальных поражений нервной системы у детей первого года жизни" [31,114]. Реєструвалися клініко-неврологічні ознаки, що відповідали синдромам відновного періоду гіпоксичного ушкодження ЦНС - синдрому підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, гіпертензійному синдрому, гідроцефальному синдрому, гіпертензійно-гідроцефальному синдрому, синдрому вегетативних дисфункцій, церебрастенічному синдрому, затримці стато-кінетичного розвитку, затримці психічного розвитку, ністагму, бульбарному, псевдобульбарному синдромам, синдрому рухових порушень (підвищення чи зниження рухової активності, м'язова дистонія, гіпер- чи гіпотонія, пірамідна недостатність), судомному синдрому [8,14,38,75, 122,157,164]. Умовою включення дітей в групи спостереження була відсутність ознак соматичних захворювань та маніфестних проявів граничних станів на момент обстеження. Додаткові інструментальні, лабораторні обстеження і профілактичні заходи у немовлят, які знаходилися під амбулаторним наглядом, проводилися згідно зі стандартами спостереження за дітьми відповідних диспансерних груп.
2.2. Оцінка нервово-психічного розвитку
Для оцінки нервово-психічного розвитку використовувалися Денверський тест (оцінювалися загальні рухові навички, тонкі рухи, формування мовлення і особисто-соціальні навички), та дані вивчення рівня психомоторного розвитку дитини, отримані на основі аналізу таблиць Л.Т.Журби і О.М.Мастюкової [56,135]. За допомогою цих таблиць проводилася кількісна оцінка кожного вікового проміжку на основі показників, які оцінювалися за чотирибальною системою з урахуванням динаміки нормального вікового розвитку (оптимальний розвиток функцій - 3 бали, його відсутність - 0 балів). Під час оцінки ураховувалися дані про те, що результати огляду дитини залежать не тільки від дійсного рівня психомоторного розвитку, але й від ряду факторів, таких як ступінь біологічного комфорту, добовий біоритм, умови виховання, настрій дитини, обстановка в якій проводився огляд. Для достовірності відсутності або наявності окремих функцій проводився повторний огляд дитини через короткий проміжок часу [135].
У декого з немовлят реєструвалася затримка розвитку, яка характеризувалася помірним непрогресуючим порушенням формування статико-моторних (темп нормалізації м'язового тонусу, згасання безумовних рефлексів, становлення випрямляючих реакцій та реакцій рівноваги, сенсо-моторної координації та довільної рухової активності, функції китиці) чи психічних функцій (відставання формування диференційованих емоційних реакцій, зорових та слухових реакцій, маніпулятивно-ігрової діяльності). Згідно з кількісної оцінкою вікового розвитку дитини Л.Т.Журби та О.М.Мастюкової відставання на кожному етапі не перевищувало 4-5 балів.
2.3.Методика оцінки темпераменту дітей
Оцінка темпераменту дітей проводилася методом опитування матерів та анкетування за допомогою анкет, розроблених W.B.Carey і співавторами. Було використано дві версії анкет: Early Infancy Temperament Questionnaire - для оцінки темпераменту дітей від 1-го до 4-х місяців життя, яка включала 76 питань; Infanсу Temperament Questionnaire - для дітей від 4-х до 8-ми місяців, яка включала 95 питань [71,192,193,194].
На кожне питання анкети допускалося 6 можливих варіантів відповідей, яким відповідали бали від 1 до 6 (1 - майже ніколи; 2 - рідко; 3 - по-різному, звично ні; 4 - по- різному, звично так; 5- часто; 6- майже завжди). Необхідно звернути увагу на те, що в анкетах немає "добрих" чи "поганих", а також "правильних" або "неправильних" відповідей. В кінці опитувальника анкетуємі могли дати власні коментарі, щодо особливостей поведінки дитини. Після заповнення анкети проводився підрахунок балів, які характеризували окремі сторони темпераменту дитини. Для цього використовувалася спеціальна обчислювана шкала.
Після обчислення, по