РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ та клінічна характеристика
2.1 Вибір напрямку дослідження
Несприятливі демографічні процеси в нашому суспільстві супроводжуються різким
погіршенням стану здоров’я дітей. За даними МОЗ України, захворюваність дітей у
всіх вікових групах за останні п’ять років значно збільшилася. Розповсюдженість
хвороб серед дитячого населення сягнула в 2001 році до 1622 на 1000 дитячого
населення, а по місту Києву – до 1719‰. Це співпадає з даними по країнам СНД в
цілому, де зростання загальної захворюваності щорічно становить 5-6%. Майже в
1,5 рази збільшилась кількість школярів з дефіцитом маси тіла, у більш ніж 25%
підлітків відмічається затримка статевого розвитку, а рівень гострої
захворюваності становить 1385 випадків на 1000 дітей. З 120 до 162‰ зросли
хвороби органів травлення, з 927 до 1010‰ – органів дихання, з 13,4 майже до
20‰ – хвороби органів кровообігу [8, 26, 167, 228, 238]. Визначаються наступні
особливості негативних змін здоров’я школярів в сучасних умовах: стрімкий ріст
числа хронічних захворювань; зниження показників фізичного розвитку
(децелерація та трофологічна недостатність); ріст психічних відхилень та
пограничних станів, порушень репродуктивної системи; збільшення числа дітей,
які відносяться до груп високого медико-соціального ризику. Психічні розлади
мають 28 дітей на 1000 осіб, хвороби нервової системи – 29 дітей.
За даними медичної статистики до 53% учнів середніх шкіл мають вади здоров’я,
серед них зберігається високий рівень гострої захворюваності (майже 1800
випадків на 1000 дітей). Якщо в дошкільному віці хронічні захворювання мають
15-25% дітей, то на момент закінчення школи ця цифра досягає 40%. Такий стан
здоров’я школярів призводить до того, що 35% молодих людей мають обмеження у
виборі професії – це переводить проблему з медичної в ранг соціальних проблем.
Значне місце в структурі захворюваності та смертності в дитячому віці займає
травматизм, який у 18-20% випадків призводить до інвалідності. Не лише
медичною, а й соціальною проблемою являється омолодження “строків знайомства”
дітей з тютюном, алкоголем, наркотиками. За даними багатьох дослідників, серед
випускників шкіл палять 45% хлопців та 30% дівчат, систематично вживають
алкогольні напої до 22% підлітків.
В основі катастрофічного погіршення здоров’я дітей, окрім медико-біологічних
факторів лежить цілий комплекс соціально-економічних причин, це зокрема
“техногенні перевантаження” внаслідок промислового забруднення довкілля;
скорочення об’єму профілактичних програм в амбулаторній ланці охорони здоров’я;
зростання стресових факторів у житті дітей; зниження якості харчування;
недосконалість системи психолого-педагогічної підтримки школярів і дітей
дошкільного віку із соціально несприятливих сімей; відсутність ефективних
освітніх гуманітарних програм, що спрямовані на формування у дітей культури
здоров’я і які сприяють їх гармонічному розвитку [300, 313, 335, 387, 395, 410,
436].
Одним із шляхів розв’язання означених вище проблем, є аналіз головних причин,
які спричиняють погіршення соматичного, фізичного, психічного та
репродуктивного здоров’я дітей. Відомо, що профілактична спрямованість медицини
реалізується через диспансеризацію, але існуюча система диспансеризації
стосується переважно хворих дітей, охоплюючи понад 60% дитячого населення. Така
диспансеризація неспроможна ефективно розв’язати всі питання, пов’язані з
оцінюванням стану здоров’я дітей.
Окремі профілактичні програми, спрямовані, на профілактику того чи іншого
конкретного захворювання, не ефективні, бо не враховують значної частини
аспектів здорового способу життя. І досі немає профілактичних розробок і
нормативних документів, узгоджених установами освіти та охорони здоров’я.
Практичні завдання медицини, гігієни, педагогіки також потребують комплексних
досліджень у вигляді моніторингу, які дадуть не лише статистичні дані, а
динамічну картину стану здоров’я школярів [316, 317, 354, 363, 402, 404, 432].
Виходячи з положення, що розвиток адаптаційного синдрому відбувається під
контролем вегетативної нервової системи [42, 74, 100, 173, 236], а стадія
дезадаптації передує більшості захворювань і психосоматичних порушень,
укріплення здоров'я дітей не можливе без фундаментальних досліджень, системних
фізіологічних механізмів пристосування ще здорового дитячого організму до
комплексу субекстремальних середовищних факторів [319]. До теперішнього часу
існуючі роботи по вивченню даної проблеми мають фрагментарний характер, не
освітлюють ці питання комплексно і систематизовано в процесі моніторингу.
Період онтогенезу дитини, який перепадає саме на шкільний вік, є одним із
чутливих до дії екзо- та ендогенних факторів, які можуть як сприяти розвитку,
так і порушувати його. Особливо це стосується молодшого шкільного віку, коли в
житті дитини відбуваються значні зміни, пов'язані з різким збільшення
навантажень під час переходу з закладів дошкільного виховання до школи.
Відсутність комплексної науково-обґрунтованої системи організаційних,
профілактичних та реабілітаційних заходів в цій галузі педіатрії не дозволяє
поліпшити стан здоров'я та якість життя дітей різних вікових груп [364, 365,
370]. Немає також чітких критеріїв оцінки стану здоров'я, рівня та можливостей
адаптації дитини до фізіологічних та патологічних чинників, що впливають на
життєдіяльність. Вирішення цих питань буде сприяти ранньому виявленню
відхилень, які піддаються корекції. Розробка означеної вище проблеми веде до
створення і впровадження у практику охорони здоров'я принципово нових методів
скринінг-оцінки, прогнозу
- Київ+380960830922