РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ФОРМ ТА МЕТОДІВ РЕГУЛЮВАННЯ
РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПРАЦІ
2.1. Аналіз діючої практики регулювання результативності праці
Управління працею, її результативністю складний соціально-економічний механізм, в якому тісно переплітаються економічні, соціальні, організаційні, адміністративні та інші сторони суспільного розвитку. Основна мета полягає в досягненні найвищої ефективності розвитку всіх ланок народного господарства, при якій досягається висока продуктивність праці, продуктивне використання уречевленої праці, забезпечується задоволення потреб населення.
Великого значення набуває здатність управляти результативністю праці, гнучко реагувати на зміни умов економічного росту. Цьому повинен відповідати та сприяти господарський механізм, який би дозволяв засобами економічних важелів регулювати результативність праці. Нагальною є потреба в дієвій системі матеріального стимулювання високоякісної, продуктивної праці як основи формування конкурентної економічної системи України.
На результативність праці впливає закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Основна задача господарського механізму - привести їх у взаємну відповідність.
Трудові ресурси є носіями виробничих відносин, зайнятість в процесі виробництва є однією з конкретних форм виробничих відносин, яка повинна відповідати характеру розвитку продуктивних сил, що є основою розвитку суспільного виробництва і підвищення його ефективності.
На сучасному етапі розвитку економіки, між рівнем зайнятості і рівнем розвитку продуктивних сил спостерігається певна невідповідність. Організаційно-економічні відносини, опосередковуючи трудову діяльність, багато в чому не відповідають рівню розвитку продуктивних сил і одній з основних умов забезпечення результативності праці - зростання її продуктивності. Це проявляється в недостатній кількості висококваліфікованих працівників, в невідповідності результатів і оплати праці, в недостатньому рівні розвитку матеріального стимулювання, в неефективній організації праці. Щоб усунути ці протиріччя необхідно привести виробничі відносини, конкретні форми їх прояву, весь господарський механізм у відповідність з якісно новими формами господарювання.
Негативні тенденції розвитку економіки, які прогресували за період створення основ ринкової економіки обумовили інтенсивне зростання незадовільних процесів у сфері зайнятості. Про постійне накопичення негативних змін у соціально-економічній сфері країни свідчать дані таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Динаміка макроекономічних показників розвитку України в 1995-2000 рр.
Показники199519961997199819992000Валовий внутрішній продукт номінальний, млн. грн. (накопиченням з початку року)545158151993365103869127126175010Кількість населення млн. чол. на початок періоду51,751,350,950,549,6549,3Кількість населення у працездатному віці, млн. чол.28,528,328,227,327,3627,3Кількість зайнятих у всіх сферах економічної діяльності, млн. чол.23,723,222,622,321,8220,9Середня зарплата в цілому, грн/міс.81,0137,8156,2167,5178230,13Реальна середня зарплата в цілому (1990=100)36,935,034,233,229,329,1Середня зарплата промисловості грн/міс.79,0151,7172,2185,6217304,6Середній розмір пенсій, грн./міс.31,249,553,057,663,373,3Грошові доходи населення млн. грн.236974031150764553221228986833Грошові витрати населення, млн. грн.218663896148664543621272083681Заборгованість по з/п, дані НБУ, млн. грн. (на кінець року)5753739490865186400,754927
Як показують дані таблиці 2.1., за останні роки спостерігалось певне зростання номінального ВВП. Однак ці дані не можуть у повній мірі характеризувати положення з реальним ВВП, обсяг якого значно зменшився за останні роки.
Аналіз стану таких важливих макроекономічних показників, як розвиток ринку праці та сучасний рівень життя населення України, не дозволяє зробити оптимістичних висновків [185, с. 12-13].
Важливим напрямком забезпечення результативності праці є зростання її продуктивності. Продуктивність праці свідчить про раціональність використання трудових ресурсів. При цьому цей показник характеризує не потенційну здатність праці, а конкретний її результат. В ній проявляються результати діяльності по удосконаленню всього економічного механізму, підвищення його ефективності. Рівень продуктивності праці відображає ступінь ефективності використання не тільки трудових, а й наявних матеріальних виробничих ресурсів.
Раціональне використання трудових ресурсів пов'язане з багатьма економічними, соціальними і демографічними проблемами.
В умовах командно-адміністративної економіки, мав місце порівняно високий рівень зайнятості населення при малоефективному використанні трудового потенціалу, значних втратах робочого часу, великій кількості незайнятих робочих місць, високим попитом на робочу силу.
Сучасний розвиток економіки потребує на думку Богині Д.П. "розробки і практичного втілення принципово нової концепції зайнятості, що забезпечує високий ефект праці зайнятих в національному господарстві" [185, с. 12].
Зміни кількості населення, зайнятого економічною діяльністю можна прослідкувати за допомогою даних, наведених в таблиці 2.2.
Кількість зайнятих в галузях економіки постійно знижується, в 1999 р. кількість зайнятих по відношенню до 1985 р. становить 73,4%, а в 2000 р. - 70,7%.
Це обумовлено спадом виробництва, приведенням чисельності працюючих у відповідність з обсягами виробництва, звільненням працівників, які у зв'язку з виробничою необхідністю знаходились в відпустках з дозволу адміністрації, тощо.
Таблиця 2.2.
Кількість населення, зайнятого в сфері економічної діяльності.
(млн. чол.)
198519901997199819992000Млн..у % до 1985 р.Всього зайнятих25,625,422,622,321,821,383,2У галузях економіки25,625,419,819,418,818,170,7В інших сферах економічної діяльності--2,82,93,03,2-Кількість зареєстрованих безр