РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Основні показники економічної стійкості підприємства
Економічна стійкість була визначена як здатність виробничо-господарської системи повертатися в положення стабільності після виникаючих змін в умовах здійснення підприємницької діяльності. Для того, щоб детально представити зміст цієї категорії, проведемо класифікацію видів і факторів економічної стійкості.
З урахуванням наявної практики ринкових відносин в Україні й зарубіжному досвіді, вважаємо за можливе виділити наступні класифікаційні ознаки [20, 56, 162, 180]:
економічна стійкість стосовно складових виробничо-економічного потенціалу підприємства;
економічна стійкість стосовно етапів життєвого циклу;
економічна стійкість стосовно різних видів ринків.
Виділення такої ознаки як стійкість стосовно різних складових виробничо-економічного потенціалу викликане тим, що машинобудівне підприємство володіє складною матеріально-речовинною структурою виробництва, взаємозв'язок елементів якої дуже динамічний під впливом змін у ринковому середовищі. У першу чергу це стосується підтримки витрат виробництва на належному рівні й використання ресурсів типу "потужність".
Дослідження показують, що будь-яке підприємство має життєвий цикл своєї діяльності [56, 132, 162], і може бути підрозділений умовно на кілька етапів: етап створення й поступового завоювання ринку, етап стабільного одержання доходу від основної діяльності та послуг, що надаються; диверсифікованість виробництва; поступове припинення діяльності підприємства на даному ринку чи повна його ліквідація.
Врахування цих етапів обумовлює виділення такої класифікаційної ознаки як стійкість стосовно життєвого циклу підприємства, оскільки на кожному етапі повинна вироблятися своя визначена тактика поведінки підприємця на ринку. При цьому на цих етапах у підприємства є різні можливості забезпечувати економічну стійкість. Стійкість, намічувана на момент створення підприємства, являє собою основи механізму забезпечення засновниками майбутньої ефективної роботи підприємства на етапі реєстрації підприємницької діяльності і пов'язана з можливостями організаційно-правової форми підприємства з позицій вирішення статутних задач і залучення додаткового капіталу. Стійкість, придбана в процесі функціонування, являє собою вироблення тактики поведінки підприємства на ринку, що підтверджується минулим досвідом, поточною економічною ситуацією та створює об'єктивні передумови подальшого розвитку підприємства.
Підприємства на основі проведених маркетингових досліджень постійно здійснюють комерціалізацію своєї діяльності, використовують можливості витягу доходів, що отримуються не лише на традиційних ринках продукції, робіт і послуг, але й на ринку цінних паперів, інвестицій, засобів виробництва. Це поряд з постійним розвитком інфраструктури ринкового середовища, зумовило доцільність виділення такої класифікаційної ознаки як стійкість положення підприємства на різних ринках, що дозволить підійти до вироблення обґрунтованої політики у відношенні постачальників, інвесторів, власників цінних паперів підприємства.
Запропонований склад ознак не є вичерпаним, але на даному етапі дослідження він може бути використаний для вироблення принципових основ механізму забезпечення економічної стійкості.
Відповідно до даних ознак у кожній класифікаційній групі можна виділити кілька видів економічної стійкості.
За ознакою стійкість стосовно складових виробничо-економічного потенціалу підприємства виділяють [67, 82, 169, 205]:
стійкість ціни в частині покриття витрат виробництва;
виробничу стійкість у частині використання матеріально-технічних і трудових ресурсів (типу "потужність");
фінансову стійкість у частині одержання й використання грошових активів підприємства.
За ознакою стійкість стосовно етапів життєвого циклу підприємства виділяються:
стійкість, намічувана на момент створення підприємства;
стійкість, придбана в процесі функціонування підприємства.
За ознакою стійкість стосовно різних видів ринків виділяють:
стійкість на ринку продукції, робіт і послуг;
стійкість на ринку засобів виробництва;
стійкість на фондовому ринку;
стійкість на ринку коштів.
Для того, щоб конкретизувати зміст різних видів економічної стійкості, потрібно визначити, які фактори на них впливають. У прив'язці до виділеної класифікації стійкості ці фактори будуть виглядати так:
1. Економічна стійкість стосовно складових виробничо-економічного потенціалу.
1.1.Стійкість ціни стосовно витрат:
конкурентноздатність ціни на продукцію підприємства;
рівень внутрішніх і зовнішніх витрат виробництва;
інфляційні фактори.
1.2. Виробнича стійкість:
наявність резервів у використанні виробничої потужності;
організаційно-технічний рівень виробництва;
забезпеченість програми робіт необхідними ресурсами й їхній стан;
ефективність використання ресурсів.
1.3. Фінансова стійкість:
забезпеченість підприємницької діяльності власними коштами;
забезпеченість підприємницької діяльності позиковими коштами;
структура джерел формування й ефективність використання основного й оборотного капіталу;
платоспроможність і кредитоспроможність підприємства;
рентабельність капіталу підприємства.
2. Економічна стійкість стосовно етапів життєвого циклу.
2.1.Стійкість, намічувана на момент створення підприємства:
організаційно-правова форма підприємства й склад засновників;
вибір напрямків підприємницької діяльності, що мають податкові пільги;
розмір статутного капіталу підприємства.
2.2.Стійкість, придбана в процесі функціонування підприємства:
рівень ділової активності підприємства;
стан економічної роботи на підприємстві;
ступінь самостійності виробничих підрозділів підприємства;
попередження підприємницького