РОЗДІЛ 2
ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОГО СТАТУСУ ТАЙВАНЮ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОГО ПРОТИСТОЯННЯ СХІД-ЗАХІД
2.1. Виникнення основних структурних елементів "тайванської проблеми"
Процес формування єдиного геополітичного комплексу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні у повоєнний період ознаменувався формуванням нового механізму міжнародних відносин, започаткуванням утворення його чисельних підсистем - нових державних утворень, їхньої тісної взаємодії та протидії. Нові системи виявили себе низкою специфічних векторів розвитку, котрі визначають напрями свого функціонування, виходячи із сутнісного спрямування системи.
Становлення конструкції зовнішньополітичних відносин, що базуються на ідеологічному протиборстві, сприяло розповсюдженню стану "холодної війни" на регіональний та субрегіональний рівні.
Творення систем національної безпеки як СРСР, так і США виявило залежність ефективної дії систем від здатності їх структурних елементів виявляти адаптивні можливості.
Тому, на думку дисертанта, період кінця 40-х - поч. 50-х рр. є етапом формування механізму геополітичних відносин у АТР, становлення специфічної структури регіональних дво- та багатосторонніх відносин. Одним з основних факторів впливу на трансформацію розвитку міжнародних відносин в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні є характер взаємовідносин між структурними елементами безпеки регіону.
У цьому контексті, з огляду на стратегічно важливе значення Китайської Народної Республіки в архітектоніці міжнародних відносин АТР, особливої актуальності набуває дослідження історичних коренів тайванської проблеми, її еволюції та можливих варіантів урегулювання.
Виникнення тайванської проблеми пов'язане з поразкою партії Гоміндану в громадянській війні з Комуністичною партією Китаю, яку очолював Мао Цзедун.
У грудні 1949 р. керівництво Гоміндану прийняло рішення про переїзд партійних і державних органів Китайської Республіки на Тайвань. Одночасно відбулася евакуація на острів значної частини гомінданівських військ, які зазнали поразки в боротьбі зі збройними силами КПК і були витіснені з континенту [17, с. 10]. 1 жовтня 1949 року у Пекіні була проголошена Китайська Народна Республіка. У свою чергу, лідер Гоміндану Чан Кайши 1 березня 1950 року проголосив себе президентом Китайської Республіки на Тайвані та головнокомандуючим збройними силами Китаю, сконцентрувавши в своїх руках всю повноту влади на острові. Місто Тайбей отримало статус "тимчасової" столиці "Китайської Республіки" [69, с. 31]. Так виникла ситуація "двох Китаїв", яка й на сучасному етапі політичного розвитку має значний вплив на реформування механізму зовнішньополітичних регіональних взаємовідносин й трансформацію основних вимірів системи безпеки АТР.
Ці події викликали модернізацію механізму міжнародних відносин в АТР. Зміна векторів політичного розвитку поставила перед американською зовнішньою політикою ряд завдань: по-перше, необхідність перегляду доктринального забезпечення міжнародної стратегії США в азіатському регіоні; по-друге, визначення рівнів, форм і методів впливу на характер розвитку політичного процесу в АТР.
На нашу думку, формування позиції США відносно ситуації, яка склалася навколо Тайваню, пройшло декілька етапів. До січня 1950 року адміністрація Г.Трумена, враховуючи нездатність Чан Кайши продовжувати боротьбу проти КПК, намагалась знайти основу для співробітництва з комуністичним урядом Китаю, завдяки чому зберегти свої позиції в Східній Азії.
Підтвердженням зусиль держдепартаменту США, направлених на встановлення контактів з КПК є:
1. Відмова уряду Г.Трумена розширити свою підтримку уряду Чан Кайши в квітні 1948 року і відмова надати нову допомогу Тайваню в квітні 1949 року [386, с. 27].
2. За дорученням президента Г.Трумена держдепартамент підготував хроніку дипломатичних, військово-політичних і економічних відносин США з Китаєм - так звана "Біла книга", офіційна назва "Відносини США з Китаєм зі спеціальним посиланням на період з 1944 по 1949 роки" [238]. 230 документів, зібраних в "Білій книзі", охоплюють 100-літній період американської політики в Китаї: від нерівноправних договорів 1844, 1858, 1868 років до договору про економічну допомогу США Китаю від 9 липня 1949 року. У збірник також увійшли заяви американських і китайських політичних діячів, дипломатичне листування між держдепартаментом та посольством США в Китаї, доповіді президенту США.
Публікацією цієї "Білої книги" держдепартамент переслідував декілька цілей. По-перше, була зроблена спроба підвести риску під політикою США в Китаї, яка зазнала поразки. По-друге, Білий Дім хотів підготувати американську суспільну думку до неминучої поразки гомінданівського уряду. По-третє, Вашингтон намагався виправдати свою політику в Китаї і цим самим відвести від себе звинувачення в недостатньо ефективній допомозі Чан Кайши. По-четверте, публікацією "Білой книги" держдепартамент США давав політичні аванси проамериканським елементам в керівництві КПК.
3. Американські консульства продовжували функціонувати в містах, зайнятих частинами Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), зокрема в Пекіні (генеральний консул Е.Клабб), в Шанхаї (виконуючий обов'язки генерального консула У.Макконскі), в Мукдені (генеральний консул А.Уорд). Офіційні представники США знаходились в Дальному (Далянь), Ханькоу та Тяньцзині. 26 січня 1949 року президент Г.Трумен ухвалив рішення держдепартаменту створити посольство США в Нанкіні [89, с. 308], яке на початку травня 1949 року після звільнення міста частинами НВАК розпочало американо-китайські переговори. Але під тиском "китайського лоббі" та гострої критики з боку республіканців держдепартамент США відкликав посла США з Китаю Л.Стюарта до Вашингтона [29, с. 11, 17]. 2 серпня 1949 року Л.Стюарт залишив Нанкін, i до березня 1979 року Сполучені Штати Америки не мали посла в Китаї.
4. Проте відкликання посла США з Нанкіна не було відмовою адміністрації Г.Трумена від спроби підготувати умови для дипл