РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
БАСКСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
2.1 Передумови зародження націоналістичних ідей баскського народу
Історія баскського народу є надзвичайно важливою для розуміння сучасної
ситуації на теренах Країни Басків – історичного регіону площею 20700 кмІ, що
розташований сьогодні на території двох європейських держав: Іспанії та
Франції. Оскільки дане дослідження концентрує свою увагу на ситуації в
„іспанській частині” Країни Басків, даний термін (баскською: Еускаді (Euskadi),
іспанською: Паіс Баско („Pais Vasco“)) вживатиметься нами для позначення
Баскського Автономного регіону (Communidad Autуnoma del Pais Vasco) в рамках
Іспанської держави. Власне останній утворюють три історичні баскські провінції
(четверта, Наварра сформувала свою автономну область у межах Іспанії): Алава
(баск. Араба), Гуіпускоа (баск. Гіпузкоа) та Біcкайя (баск. Бізкайя), які у
цілому складають загальну площу Країни Басків 7 234 кмІ, що становить 1,4 % від
загальної площі Королівства Іспанії. Населення Країни Басків налічує 2,1 млн.
жителів, що становить у свою чергу 5,0 % від загальної кількості населення
Іспанії [32, c.1].
Історія та національні міфи відігравали та продовжують відігравати значну роль
у формуванні баскської ідентичності та націоналізму. Вагоме значення має як
сама історія, так і її ідеологічна іструменталізація. Саме вона та пов’язані з
нею міфи та легенди часто використовуються певними політичними силами для
обґрунтування та виправдання своїх цілей та інтересів. Це особливо помітно на
прикладі Еускаді, де історія відіграє подвійну роль: з одного боку вона виконує
свою традиційну функцію збереження та плекання старих звичаїв та традицій, з
іншого – становить потужний потенціал для генерування нових міфів та легенд.
Потужний – насамперед тому, що походження басків та корені їхньої своєрідної
мови і досі викликають більше запитань ніж відповідей.
Наука ще не дала остаточну відповідь на питання походження басків та їх
національності. Еускара – мова басків – не має прямої спорідненості із жодною з
европейських мов. Навіть більше – етнологи та етнолінгвісти взагалі виносять
еускару поза ряд індоєвропейських мов. Існують теорії, за якими баски є
народом, спорідненим із грузинами, фінно-уграми, індіанцями. Більшість
істориків схиляється до думки, що на еускарі розмовляли ще задовго до нашої
ери, що це єдина європейська, доримська мова, що дійшла до нас з ІІІ-ІІ
тисячоліття до н.е.: баскську мову пов’язують з нині щезлою іберійською,
єврейською, арабською, перською, грецькою, алтайською, фінською, етруською
мовами, мовами американських індіанців та навіть санскритом. Існує гіпотеза про
зв’язки баскської з кавказькими мовами, припускають, що прабатьківщина басків –
територія сучасної Грузії, яку вони залишили близько 3,5 тис. років тому.
Більшість антропологів схиляється однак до думки, що баски є локальною
піренейською народністю і є єдиними та прямими нащадками перших homo sapiens
кроманьйонців, які проживали на західних схилах Піренеїв у льодовиковий період.
Ця побудована на антропологічному аналізі версія є надзвичайно популярною в
Країні Басків, оскільки визначає її жителів як не лише найстарших, але й єдиних
„справжніх” мешканців європейського континенту. Існує ціла низка інших теорій
походження баскського народу, зокрема на основі дослідження груп крові,
cпоріднених генетичних ознак тощо, однак всі ці версії є дуже відносними і
базуються на більш, ніж сумнівних аргументах. Без сумніву однак залишається той
факт, що баски є одним із найстарших, якщо не найстаршим народом в Європі.
Історично підтверджено, що вони оселилися на півночі Піренейського півострова
задовго до того, як континент був завойований індогерманськими народами.
Особливе географічне розташування між схилами Західних Піренеїв та Біскайською
затокою із характерним лабіринтоподібним гористим рельєфом забезпечувало баскам
необхідний захист ззовні та інтегративну близькість зсередини. Географічна
ізоляція регіону закріпила особливий соціальний, культурний та політичний
розвиток баскського народу, а неродюча місцевість та економічна закритість
тільки посилили серед басків трайбалізм та войовничо-ксенофобський менталітет.
Їх бурхлива історія, яка охоплює приблизно 8000 років, сприяла розвитку
сильного відчуття національної ідентичності та прагнення незалежності.
Фактично із самих початків свого проживання на території європейського
континенту баскський народ був змушений відстоювати свою самостійність: спершу
від фінікійців, потім від римлян. У відносинах із Римською імперією васкони
(так називали басків римляни) довели свою здатність іти на компроміс. Між
римлянами і басками існував так би мовити режим мирного співіснування, за якого
баскам в межах могутньої держави вдалося зберегти широкі автономні права в
обмін на забезпечення римлянам безперешкодного користування транспортними
шляхами через Західні Піренеї. Така безконфронтаційна система відносин
проіснувала аж до розпаду Західної Римської імперії і дозволила баскам, до речі
єдиним серед європейських народів, зберегти свій дороманський спадок. Однак
спричинена крахом Риму міграція народів призвела до нової фази нестабільності
на теренах Країни Басків. Тепер їм протистояли племена вестготів, що
контролювали майже увесь Піренейський півострів та франків, що заселяли
територію сьогоднішньої Франції. Із півдня, починаючи з 711 р. насувалася ще
одна серйозна загроза – тепер уже збоку маврів. Шляхом постійної як збройної,
так і дипломатичної боротьби проти трьох імперій баски вкотре змогли відстояти
свою незалежність. Особливе місце в історії цьог
- Київ+380960830922