РОЗДІЛ 2
Організація Південно-Західного Відділу Імператорського
Російського Географічного Товариства
Процес становлення і консолідації української нації у другій половині ХІХ
століття супроводжувався активізацією українського національного руху. У 60-ті
роки ХІХ століття відбувається культурно-національне, наукове відродження, яке
знайшло своє найбільше втілення у зародженні і розвитку громадівського руху.
Початок 60-х рр. займає в історії українського руху особливе місце, адже це
період надзвичайної активності у культурній, громадській та політичній сферах
життя, час певних полегшень для українського руху. Вперше після розгрому
Кирило-Мефодіївського братства і заслання Т.Шевченка, М.Костомарова, П.Куліша
та інших, українська інтелігенція отримала можливість виступити на суспільній
арені (публіцистичні твори М.Костомарова, П.Куліша, поширення недільних шкіл,
організація народних читалень, видання підручників та книг українською мовою).
Після процесу над Кирило-Мефодіївським братством у Києві зникли майже всі
друковані українські видання. За спогадами В.Антоновича, у цей період він зумів
знайти тільки літопис С.Величка, три томи “Киевлянина”, що видавав
М.Максимович, збірники пісень М.Максимовича, А.Метлинського і І.Срезнєвського.
Цими книжками і обмежувалися на той час усі українські джерела [1 Антонович
В.Б. Автобіографічні записки // Літературно-науковий Вістник. – 1908. – № 9. –
С. 407.]. Слід зазначити, що суспільний рух 60-х рр. ХІХ ст. був продовженням
того, про що мріяли і чого не встигли зробити діячі Кирило-Мефодіївського
товариства.
Громади існували в Києві, Одесі, Полтаві, Харкові, Чернігові та інших містах
Східної України, а також у Петербурзі. Остання гуртувалась навколо редакції
першого в Російській імперії українського часопису “Основа” [2 Житецький І.
Київська громада за 60-х років // Україна. – 1928. – Кн. І. – С. 92; Миллер
А.И. “Украинский вопрос” в политике властей и русском общественном мнении
(вторая половина ХІХ в.). – Санкт-Петербург, 2000. – С. 76; История Украинской
ССР. Краткий очерк / Академия наук Украинской ССР. Институт истории. – К.,
1982. – С. 193; Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі
епохи. – К., 1997. – С. 52; Все про Україну = All about Ukraine: У 2 т. / Під
ред. В.А. Смолія. – К., 1998. – Т. 1. – С. 246.] на чолі з В.Білозерським. Цей
часопис почав видаватися з 1861 р. і протягом свого 22-місячного існування
слугував розвиткові самосвідомості української інтелігенції [3 Стешенко І.
Українські шестидесятники. – К., 1908. – С. 3.]. На його сторінках з’являлися
цікаві статті, присвячені українським питанням. Так, наприклад, у 1861 р. в
“Основі” була надрукована стаття М.Костомарова [4 Костомаров Н.И. Две русские
народности // Основа. – 1861. – № 3. – С. 33 – 80.], у березні 1862 р. виходить
стаття П.Житецького [5 Житецкий П.И. Русский патриотизм // Основа. – 1862. – №
3. – С. 5 – 21.] – “своєрідний маніфест молодої української групи, що
виступала… в Київі на боротьбу за українську культуру… ” [6 Цит. за: Ющенко
Г.І. Записка П.І. Житецького про український рух // Архівна справа. – 1927. –
Кн. 4. – С. 14.]. Активну участь у журналі “Основа” під псевдонімом Павлусь
брав П.Чубинський. В “Основі” вперше було піднято питання про необхідність
створення народних шкіл, де б навчання велося українською мовою. На жаль,
часопис “…не встиг широко розгорнути своєї діяльності в цьому напрямі, але
початок було зроблено” [7 Цит. за: Бернштейн М.Д. Журнал “Основа” і український
літературний процес кінця 50 – 60-х років ХІХ ст. – К., 1959. – С. 62.].
Перші згадки про Київську громаду відносяться до 1861 р. Так, у рапорті
Канівського справника Котлярова і чиновника з особливих доручень Скрипцова від
12 травня 1861 р. міститься повідомлення: “В Росії існує особливе товариство
малоросів, насичених духом якогось патріотизму, ... університети Київський і
Харківський служать головними ... поширювачами ідей про можливість відновлення
Малоросії… в Київському університеті виникло товариство малоросів під назвою
“Українська громада”. Це молоді і палкі вільнодумці, які вживають усіх зусиль
до здійснення мрії про свободу Малоросії, намагаються зблизитися з простим
народом, навчають його грамоті, вселяють йому думки про …славу Малоросії…” [8
Цит. за: Мияковский В. “Киевская Громада” (Из истории украинского общественного
движения 60-х годов) // Летопись революции. – 1924. – № 4. – С. 135 – 136.].
У 1861 році до складу Київської громади увійшли учасники гуртка хлопоманів [9
Міяковський В. В.Б. Антонович перед слідчою комісією (З приводу 15 літ смерті
В.Б. Антоновича) // Червоний шлях. – 1923. – № 3. – С. 235; Клід Б. Народництво
Володимира Антоновича // Четверта Академія пам’яті професора Володимира
Антоновича. 26 – 27 березня 1998 року: Доповіді та повідомлення. – К., 1999. –
С. 41.] на чолі з В.Антоновичем, Т.Рильським та іншими. Члени цього гуртка
головним своїм завданням вважали ознайомлення з рідним краєм і його населенням,
поширення культурної роботи серед селянства Правобережжя. Саме тому вони і
обійшли Київщину, Волинь, Поділля, Холмщину, більшу частину Катеринославщини і
Херсонщини.
Зазначимо, що, на думку В.Міяковського, хлопоманський гурток був тільки
перехідною формою від перших польських студентських об’єднань – гмін (на кінець
50-тих років ХІХ ст. в університеті Св. Володимира їх налічувалось 5:
Коронярське, Литовське, Київське, Волинське і Подільське [10 Мияковский В.
“Киевская Громада” (Из истории украинского общественного движения 60-х годов)
// Летопись революции. – 1924. – № 4. – С. 130.]) до Старої громади. Гміни
охоплювали майже виключно польську молодь через те, що ро
- Київ+380960830922