РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕЧАТОК ГЕТЬМАНЩИНИ
2.1. Основні різновиди печаток
Перед тим, як перейти до аналізу козацьких печаток ЧОІМ, вважаємо за потрібне
охарактеризувати основні різновиди печаток Гетьманщини, щоб зясувати роль і
значення козацьких. Зазначимо, що аналіз печаток, тут і в наступних розділах,
проводився по схемі, яка була запроваджена О.Лазаревським, І.Крип’якевичем,
В.Гавриленком – форма, зображення, легенда, матеріал та техніка виготовлення,
вид документа до якого вони прикладалися, особливості вживання.
Передісторія цих печаток починається в останній третині XVI ст., коли козацтво
сформувалося як стан, як реальна сила, з якою вимушені були рахуватися
правителі держав, що оточували Україну. У 1576 р. польський король Стефан
Баторій визнав цей факт, надавши Війську Запорозькому печатку з гербом – "Сей
на печати малороссийский войсковий герб, то есть воин в колпаку перекривленном,
на плещах мушкет, а при боку шаблю и козацкий рог с порохом кули
меющий" [115-С.ХХІV].
На жаль, ми не маємо реального відбитку цієї печатки. Серед українських
істориків існує думка, що в цьому випадку ми маємо справу з легендою, яка була
створена козацьким літописцем Григорієм Грабянкою [229-С.123]. Від себе додамо,
що цю версію підкріплюють наші спостереження над іконографією малюнка печатки –
порохівниця та шапка зі шликом з'явились тільки у XVII ст., козак зображується
на печатках XVI ст. в стаціонарній позі повернутий вліво, на печатках же першої
половини XVII ст. (Михайла Дорошенка, Петра Сагайдачного, Богдана
Хмельницького) козак рухається і повернутий вправо. Фактично Грабянка описав
сучасну йому гетьманську печатку, будучи впевненим, що такою вона була і за
часів Стефана Баторія.
Відоме з літератури зображення печатки 1576 р. вважаємо, слід за
М.Слабченко [301-С.11-12], за фальсифікат ХІХ ст. Тут зауважимо, що взагалі
зображення гетьманських печаток у друкованих виданнях ХІХ ст. страждають
помилками та перекрученнями, що цілком зрозуміло з огляду на молодість
вітчизняної сфрагістики, тому не варто сучасним публікаторам користуватися цими
малюнками. Науково обґрунтованими можна вважати зображення печаток гетьманів
Григорія Лободи 1595, Гната Василевича 1596 та Гаврили Крутневича 1603 рр.
Початок справжньої історії державної печатки Гетьманщини пов'язуємо з ім'ям
Богдана Хмельницького як фундатора Української держави. Ось як козацькі
літописці трактують появу печатки Богдана Хмельницького, описуючи події
27.09.1648 р.: "Егда же козакы корысти от имении неисчетних лядских, а татарове
во плен многих взяша, собра Хмелницкий первейших полководцов Герасима Чорноту,
Максима Кривоноса, Калину, Остапа Воронченка, Лободу, Бурляя, Полкожуха,
Небабу, Нечая, Тишу и все тии настояху з отселе озмет честь и именование
гетманское, Хмелницкий он же еще не хотяше, но токмо взять печать козацкую, на
ней же бе написан з мечем на бедре, а самопал на плещах воин" [55-Арк.16]. І
далі: "...а до себе взял токмо печать козацкую, которою дал Кроль Баторий в
року 1576 Войску Запорожскому, на ней же бе написан молодец з мечем при бедре,
а самопал на плещах, на глове колпак перекривлений" [115-С.58].
Всі гетьманські печатки відносяться до категорії прикладних. Виконані технікою
паперово-воскового відбитка, яка відома з середини XVI ст., адже в цей час
папір витіснив пергамент і зрозуміло, що новий матеріал не мав необхідної
міцності, щоби тримати важку вислу печатку, яка до цього панувала в дипломатиці
[225-С.9-10].
Слід також зазначити, що козаки розглядали вислу печатку як прерогативу
царської або королівської влади, про що зокрема свідчать такі рядки з статей
Богдана Хмельницького: "Чтоб Государь пожаловал велел дати свои Государеви
грамоти жалованние в Воиско Запорожское на монастирские и на церковние и на
шляхетские и на козацкие маетности на харте за своею Государевою большою
печатью". "... А ныне за наступления на волности наши понужденни Его Царскому
Величеству под крепкую и в высокую руку поддатся прылежно просити имеют посли
наши чтоб прывилей Его Царское Величество нам на хартиях писанные с печатми
вислими, един на волности козацкие, а другие на шляхетские дал, чтоб на вечное
время непоколебымо было". Останній раз це прохання було повторено в документі
під назвою "Между гетманством челобыте наказного гетмана Павла Полуботка с
генералною с полковникы и со всею старшиною" [55-Арк.46, 53, 153]. З дуже
рідкими випадками застосування вислих печаток зустрічаємося лише у міській
сфрагістиці Гетьманської України, зокрема такою печаткою була скріплена копія
70-х рр. XVII ст. жалуваної грамоти Олексія Михайловича від 4.08.1669 р.
міщанам Ніжина "в строении уряду цехового быть по прежним ... грамотам, по
королевским привилеям...” виготовлена ніжинським магістратом для кушнірського
цеха: "за печатью нежинского магистрата, которая привешена к копии на шолковом
шнурке, в железном круглом футляре; на печати изображен герб города Нежина:
Георгий Победоносец сидя на лошади, прободает копьем змія, по краям печати
слова: ПЕЧАТ ЕЯ ИМПЕР. ВЕЛИЧЕСТВА УКРАИННАГО ГОРОДА НЬЖИНА МАГИСТРАТА (нонсенс
! Такий напис міг бути лише у XVIII ст. – І.С.). Печать эта и ныне хранится при
магистрате. Она круглая, без ручки, серебра низкаго достоинства, весу в ней 80
золотников" (345 г. – І.С.) [232-C.476]. Більш точний опис цієї пам'ятки
з'явився у 1908 р. – "Печать – большой круглый кусок синего воска, заключенный
в железный футляр (крышки нет), привешена на шелковом витом снурке, на воске по
краям вытеснено: "ПЕЧАТЬ МИСТА ЕГО ЦАРСКОГО ВЕЛИ: УКРАИННОГО НЬЖИНА", в средине
Георгий Победоносець на коне, прободающий змія" [308-С.126].
У літ
- Київ+380960830922